Особливо небезпечне охолодження для людини, яка спить у вологому приміщенні.

При появі перших ознак вогкості приміщення треба добре опа-лювати і провітрювати, регулярно витирати воду з предметів і стін. Не слід заставляти вологі стіни меблями, завішувати килимами, заклеювати шпалерами, тому що доступ повітря до стін закриваєть-ся. Заклеєна шпалерами стіна "не дихає", тобто немає обміну між внутрішнім повітрям і зовнішнім.

Систематичне провітрювання і хороше опалення квартири по-переджують появу вогкості в житлі. Для об'єктивної оцінки ступе-ня відволоження стін визначають вміст води в штукатурці, він не повинен перевищувати 2 %.

Повітряне середовище приміщень оцінюється також за його складом.

Хімічний склад повітря в приміщенні такий же, як і ззовні: приблизно 21 % кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, менше 1 % складають озон, водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон, непостійна кількість водяних парів. При диханні склад по-вітря змінюється. Видихуване людьми повітря містить менше кис-ню і більше діоксиду вуглецю тощо (табл. 1.).

У повітрі закритих, недостатньо вентильованих приміщень вміст діоксиду вуглецю може свідчити про ступінь забруднення середовища продуктами життєдіяльності людей і про ефективність вентиляції.

В таких умовах погіршується самопочуття і з'являється відчут-тя нечистого (спертого) повітря. Встановлено, що паралельно із збільшенням кількості С02 зростає в повітрі вміст і інших продук-тів життєдіяльності людей, які одержали назву антропотоксинів. Понад 30 сполук входять до складу антропотоксинів: оксид вуглецю, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні, альдегіди, органічні кислоти, діетиламін, крезол, фенол тощо.

Таблиця 1.

Зміна складу і властивостей повітря при диханні

Показники якості | Атмосферне повітря | Повітря, яке видихається

Кисень | близько 21 % | 15,5- 18,0%

СО2 | 0,03-0,04 % | 2,5-5,0 %

Пари води | різна кількість | насичене

Температура | різна | 35-37°

Крім згаданих сполук, в повіт-ря закритих приміщень може надходити більш як 100 летких речо-вин, які утворюються при розкладанні органічних речовин на по-верхні тіла, одягу, в кімнатному пилу, виділяються із полімерних матеріалів.

Оскільки в практичних умовах визначити всі фактори, які мо-жуть забруднювати повітря складно і нераціонально, гігієністи прий-няли досить зручний показник - вміст діоксиду вуглецю, який за-пропонований ще М. Петтенкофером і є досить інформативним. Прийнято вважати: якщо концентрація СО2 в повітрі менша 0,07 %, то вентиляцію в приміщенні можна вважати доброю; до 0,1 % -задовільною, а до 0,15 % - допустимою лише для короткотривало-го перебування (наприклад, у кінотеатрах).

Для гігієнічної оцінки повітря, крім хімічного складу, має значен-ня й іонний склад повітря. Чим чистіше повітря, тим більше воно містить легких електровід'ємних іонів.

У закритих приміщеннях легкі іони поглинаються в процесі дихання, а також пилом, одягом тощо. Тому ступінь іонізації вва-жається досить добрим індикатором чистоти повітря. Експериментально підтверджено негативну дію деіонізованого повітря. У лю-дей з'являються сонливість, головний біль, підвищується артеріаль-ний тиск, збільшується кількість недоокислених продуктів у сечі. Для поліпшення якості повітря його збагачують легкими іонами до рівня 4000-5000 в 1 см3.

Поряд з іншими показниками забруднення повітря є мікроор-ганізми (бактерії, спори, цвілеві грибки). Найчастіше вони знахо-дяться на поверхні пилинок, з якими переносяться потоками по-вітря. У повітрі закритих приміщень може бути значна кількість мікроорганізмів, зокрема патогенних.

При кашлі, чханні й при розмові в повітря надходить велика кількість краплинок слини і слизу, в яких є мікроби. Встановлено, що при чханні утворюється до 40000 краплинок, здорова людина може виділити в повітря до 20000 мікробів, а хвора - до 150000. Бризки слини при цьому розлітаються в повітрі на віддаль до декіль-кох метрів. Тривалість знаходження краплинок у завислому стані залежить від їх розміру: великі краплини діаметром до 0,1 мм утримуються в повітрі тільки декілька секунд, Найдрібніші краплини, внаслідок малої маси, можуть знаходитись в повітрі у завислому стані декілька годин і переноситися повітряними потоками на вели-ку відстань.

Звичайно, патогенні мікроби, які є в повітрі, можуть стати причиною інфекційних захворювань. У розповсюдженні цих хвороб має значення стійкість патогенних мікроорганізмів до висушуван-ня, що визначає можливість знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю. Розрізняють два способи передачі інфекції через повітря: а) повітряно-краплинний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скар-латина, менінгіт, вітряна і натуральна віспа) і б) пиловий (туберку-льоз, сибірка, гнійні Інфекції, натуральна віспа).

З метою попередження бактеріального забруднення повітря і його негативного впливу проводять ряд профілактичних заходів: вентиляцію приміщень, вологе прибирання з використанням дезінфікуючих речовин, забезпечення достатнього природнього освітлення, ізоляція хворих, опромінення повітря бактерицидними лампами.

Використана література:

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А., Серегета В.М., Бойчук Б.Р. та ін. / За ред. Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 592 с.