У разі захворювань, що супроводжуються підвищенням температури тіла, серцебиття скорочується (тахікардія). При деяких захворюваннях серце починає скорочуватися рідше (брадикардія). Іноді спостерігається порушення правильного чергування серцевих скорочень (аритмія). У новонароджених ч.с.с. – 140 за хв., у старих людей вона 95 за хв.

За одне скорочення викидається 70 мл. крові (за 1 хв це становить хвилинний об’єм крові, що дорівнює 5 л). Роботу, що виконує при цьому серце, можна визначити, перемноживши об’єм крові, який виштовхує серце на тиск, під яким кров викидається в артеріальні судини.

Робота серця супроводжується різними проявами, наприклад тонами серця. Вони утворюються: перший – при скороченні шлуночків, другий – при закритті клапанів аорти і легеневого стовбура під час розслаблення; третій та четвертий тони дуже слабкі не завжди спостерігаються. При роботі серцевого м’яза утворюються електричні струми. Їх можна записати у вигляді кривої або так званої електрокардіограми. Цей метод дослідження має значення для визначення правильної роботи серця і встановлення діагнозу.

Серцевий м’яз має такі фізіологічні властивості: збудливість, провідність, скоротливість, автоматизм. Цей м’яз складається з поперечносмугастих волокон, але на відміну від скелетних м’язів, його волокна сполучаються між собою контактами – нексусами, - і тому збудження з будь-якої частини серця може поширюватись на всі м’язові волокна міокарда. Серцевий м’яз має здатність сприймат*-.и зміни зовнішнього середовища і відповідати збудженням.

У нормі м’яз збуджується під впливом імпульсів спеціалізованих клітин серця, тобто без втручання нервової чи ендокринної систем (самовільно). Ця здатність серцевого м’яза – автоматизм. Російський фізіолог – Кулябко оживив серце дитини, яка померла від запалення легенів, через 20 годин після його смерті, пропустивши через судини серця сольовий розчин (1902), довів можливість підтримання життєдіяльності ізольованого серця.

Скупчення спеціальних клітин виникає періодичне збудження називається серцевими центрами автоматії: один – в стінці правого передсердя, другий на межі між передсердями та шлуночками. Центри автоматії виробляють електричні імпульси з першого місяця ембріонального життя людини, які по серцевому м’язу проходять до інших ділянок – це провідність. Завдяки нормальному функціонуванню провідної системи обидва передсердя або шлуночки серця водночас охоплюються збудженням і тому водночас скорочуються, викидаючи кров.

Автоматія серця дає змогу підтримувати життєдіяльність організму навіть при порушенні діяльності нервової системи.

В нормі автоматизм роботи серця під впливом нервогуморальної регуляції узгоджується з потребами організму.

Нервово-гуморальна регуляція роботи серця.

Робота серця змінюється рефлекторно – за участю автономної нервової системи (вегетативної). До серця підходять дві пари відцентрових нервів – парасимпатичний і симпатичний. Парасимпатичний (блукаючий нерв) пара від довгого гальмує роботу серця.

Без’ядерні пластинки, найменші з усіх клітин, безбарвні, овальної форми, в 1 мм3 – 250 тис, утворюються в червоному кістковому мозку, живуть 5-8 днів.

Функція: Згортання крові.

Зсідання крові – важлива захисна реакція організму, яка запобігає крововтратам. Тромбоцити легко руйнуються, при пошкодженні кровоносних судин або стиканні крові з повітрям, при цьому виділяється речовина – тромбопластин. У плазмі крові є неактивний білок – протромбін, який утворюється в печінці (в його синтезі бере участь вітамін К), коли на нього подіє Сa, що постійно є у плазмі крові та тромбопластин, утворюється активний білок тромбін. Тромбіну у крові здорової людини не буває, інакше кров згорнулась ще у судинах.

В крові є неактивний розчинений білок фібриноген, який також продукує печінка. Сам по собі він як і протромбін не впливає на згортання крові. Тромбін каталізує перетворення фібріногену на фібрин – нерозчинний білок, який випадає в осад у вигляді ниток, утворюючи сітку. Між цими нитками затримуються клітини крові і щільно закриває рани, утворюючи згусток. Прискорення зсідання крові – тромбоутворення (рпи остеросклірозі, інфекційної хвороби, стресовий стан). При цьому призначають протизсідні засоби (антикоогулянін).

Гірудин – виділяють п’явки з слиною, гемпарин (печінка, селезінка, легені). Зповільнене зсідання крові при променевій хворобі, жовтяниці, гемофілії приводить до небезпеки крововтрат. Підсилюють зсідання крові хлористий Са, вітамін К, тромбін.

Будова та робота серця людини. Автоматія серця.

Нервово-гуморальна регуляція серцевого циклу.

Серце – центральний орган серцево-судинної системи, основна функція якого – насосна. Це порожнистий м’язовий орган, має форму конуса. Розміщується в грудній порожнині між легенями, на 2/3 у лівій половині грудної клітки. Знизу до нього прилягає діафрагма. В осіб нормальної будови тіла серце займає косе положення (у худих – вертикально, у гладких – горизонтально).

Маса серця 250-350 г, довжина 14-16 см, товщина 12-15 см. Верхівка серця спрямована вниз.

Зовні серце оточене еластичною навколосерцевою сумкою – перикардом, який оберігає його від перерозтягування при наповненні кров’ю. Перикард виділяє рідину, що зволожує серце і зменшує його тертя під час скорочення. Серцева сорочка – осердя.

Стінки серця мають 3 шари:

1.Зовнішній сполучнотканинний шар – епікард.

2.Середній м’язовий шар – міокард.

3.Внутрішній сполучнотканинний шар – ендокард.

Стінки лівого шлуночка товстіші за рахунок більшого розвитку міокарда (більше навантаження).

Поздовжньою перегородкою серце поділене на праву і ліву частини. У верхній частині розташовані передсердя, а у нижній – шлуночки. Між передсердями і шлуночками є отвори, які закриваються клапанами, що пропускають кров тільки в одному напрямку від передсердя до шлуночка.

Між передсердям і шлуночками є стулкові клапани (у правій стороні – тристулковий, у лівій – двостулковий – мі тральний). У здоровому серці всі клапани відкриваються і пропускають кров тільки в одному напрямку. Між шлуночками і артеріями є півмісяцеві клапани (кишенькові).

Робота серця складається з ритмічних скорочень та розслаблень. Скорочення називається систолою, розслаблення – діастолою. Розрізняють три фази систоли: систолу передсердь, систолу шлуночків та