При деформуванні обох щелеп показано міжщелепну тягу розвивати апаратом взаємодіючої системи. Зуби на обох щелепах повинні рухатися один одному назустріч. Коронками або кіль-цями при цьому охоплюються зуби на верхній і нижній щелепах так, щоб сили тяги, застосовувані до обох щелеп, були однакові.

Клінічна картина розрізняється ще залежно від протяжності щілини у вертикальному і горизонтальному напрямі (Василевська, Рожкова).

По вертикалі Василевська розрізняє три ступені розміру щі-лини:

Перший ступінь — 2 мм, другий ступінь — 3—5 мм, третій ступінь — 5 мм і більше.

За протяжністю щілини вона розрізняє три форми: перша форма — всі фронтальні зуби або частина їх не артикулює, друга форма — фронтальні і премоляри не артикулюють, третя форма— артикулюють тільки другі моляри.

Чим більше зяяння по вертикалі, тим більше число пар не-артикулюючих зубів. В найтяжчих випадках вдаються, крім міжщелепної тяги, до сточування зубів, а іноді до видалення арти-кулюючих зубів.

Іноді доводиться сточувати не більше двох молярів на обох сторонах, і клінічна картина так поліпшується, що закінчувати лікування міжщелепною тягою неважко.

Іноді доводиться депульпувати зуби, що підлягають сточу-ванню, з тим, щоб можна було сточуванням значно знизити ви-соту коронок зубів, на яких тримається прикус. Зниження ви-соти цих зубів сприяє зменшенню щілини в ділянці зубів, що стоять попереду.

Глибокий прикус.

Глибокий прикус супроводить, як зазначено вище, верхньо-щелепну прогнатію, але він також трапляється як самостійна нозологічна одиниця. Глибокий прикус трапляється у 3,5% об-слідуваних дітей (Василевська, Мухіна).

мал.4. Глибокий прикус (лицеві симптоми)

Етіопатогенез цієї аномалії мало вивчений. Дехто вважає, що причиною її є надмірний розвиток міжщелепної кістки, пере-важання дії групи вискових м'язів над групою масетер, затримка прорізування верхніх зубів.

Вискові м'язи не тільки піднімають нижню щелепу, але й переміщують її назад.

До групи масетер входять також і криловидні м'язи. При нор-мальному розвитку криловидних м'язів, особливо зовнішніх,

нижня щелепа нормально пе-реміщається наперед і глибина перекриття нормальна. При пре-валюванні вискових м'язів нижня щелепа переміщається дистально і спостерігається велика глибина перекриття.

Щодо затримки прорізуван-ня верхніх зубів, то в цих ви-падках спостерігається патоло-гія прорізування, порушення послідовності його, всі нижні зуби прорізуються раніше, а потім — всі верхні. Нижні зу-би, не зустрічаючи перешкоди з боку антагоністів, досягають слизової. Верхні зуби, прорі-завшись пізно, глибоко перекривають нижні.

Глибокий прикус виникає також при передчасній екстрак-ції молярів на якій-небудь сто-роні в ранньому дитячому віці.

Андрезеи бачить причину розвитку глибокого прикусу в ненормаль-ному положенні верхніх фронтальних зубів, які нахилені назад біля шийок так, що корінь і коронка, розміщені в різних площи-нах: коронки — орально, а корені — вертикально.

Глибокий прикус викликає дуже серйозні функціональні роз-лади: травмуються піднебінні ділянки слизової оболонки, роз-хитуються фронтальні зуби, порушується функція жування — утруднені всі рухи, крім вертикальних, через що їжа роздав-люється, а не розмелюється.

Ця аномалія характеризується такими лицевими і ротовими ознаками.

До лицевих ознак належать: нижня третина обличчя вкоро-чена, підборідна складка різко виявлена, нижня губа повернута наперед І донизу, обличчя хворого іноді нагадує пташине обличчя (мал. 4).

мал. 4.1. Схематичне зображення глибокого прикусу

а) глибоке різцеве перикриття;

б) перикриваючий глибокий проикус;

в) дахоподібний перикриваючий глибокий проикус;

Ротові ознаки: нижні зуби перекриваються верхніми так гли-боко, що ріжучі краї нижніх зубів проходять повз зубні горбки верхніх зубів і досягають іноді слизової оболонки яснового краю верхніх зубів. На слизовій є відбитки ріжучих країв нижніх зу-бів. Альвеолярні відростки у фронтальній ділянці різко вияв-лені, що характерно для високого стояння зубів (супраоклюзії), в ділянці ж бокових зубів — навпаки, альвеолярні відростки недорозвинені. Інакше кажучи, ми маємо в даному разі картину, цілком протилежну тій, яка спостерігається при відкритому при-кусі (мал. 4.1).

Лікування глибокого прикусу у різних вікових груп дітей

При лікуванні глибокого прикусу враховують вікові особли-вості і клініку аномалій.

У молочному прикусі важливе значення має профілактика цієї деформації. У змінному і постійному прикусі проводиться лікування. До профілактичних заходів належить міогімнастика, яка виявляється в розвитку м'язів, що висувають нижню щелепу. Доцільне також застосування пластинки з підвищуючою пло-щадкою в ділянці передніх зубів для перерозподілу жувального тиснення — посилення навантаження передньої ділянки і роз-вантаження бокових.

Після прорізування перших постійних молярів корисно наді-ти на всі нижні молочні моляри капу, що підвищує прикус. Роз'єд-нання прикусу в ділянці фронтальних зубів знімає блокаду ниж-ньої щелепи і сприяє переміщенню її вперед, а роз'єднання прикусу в ділянці шостих зубів стимулює ріст альвеолярного від-ростка в цій ділянці. Внаслідок цього збільшується висота при-кусу, а глибина перекриття зменшується.

В пізнішому віці також показані напрямні коронки Катца з накусочною площадкою. Цей апарат, як відомо, застосовується при лікуванні дистального прикусу. Для лікування дистального прикусу він виготовляється з накусочною площадкою, що має вигляд похилої площини.

При лікуванні глибокого прикусу як самостійної нозологіч-ної одиниці, а не як симптому сагітальної аномалії, накусочна пластинка моделюється не у вигляді похилої площини, а у ви-гляді площадки, що підвищує прикус. Нижні зуби, впираючись в цю площадку, «забиваються».

Використана література:

А. І. Бетельман, Клініка і ортопедичне лікування деформацій зубощелепно-лицевої системи, Київ 1958, 198-204 ст.

Гаврилов Е. И., Ортопедична стоматологія, Москва 1984, 492-503 ст.

Аболмасов Н. Г. , Ортопедична стоматологія, Москва 2003, 458-463 ст.