РЕФЕРАТ

на тему:

„Електросон”

Метод електротерапії, при якому використовуються імпульсні струми низької частоти для безпосередньої дії на центральну нервову систему, щоб викликати її гальмування у хворого.

Механізм дії складається з прямого і рефлекторного впливу імпульсів струму на кору головного мозку і підкіркові утворення. Імпульсний струм є слабким подразником, що надає монотонну ритмічну дію на такі структури головного мозку, як гіпоталамус і ретикулярна формація. Синхронізація імпульсів з біоритмами центральної нервової системи викликає її гальмування і веде до настання сну.

Електросон нормалізує вищу нервову діяльність, надає седативну дію, покращує кровопостачання головного мозку, впливає на функціональний стан підкіркових структур і центральні відділи вегетативної нервової системи.

При проведенні процедури хворий лежить в зручній позі на напівм'якій кушетці або ліжку. У стаціонарі роздягається, як при нічному сні, в поліклініці - знімає утрудняючий його одяг, укутується ковдрою. Для підведення імпульсного струму до хворого використовують спеціальну маску з чотирма металевими кублами, укріпленими на гумових стрічках (манжетах).

Електросон проводять в спеціально виділеному приміщенні або в окремій палаті, які ізольовані від шуму. Приміщення повинне бути затемнене. Іноді процедури елекгросна поєднують з психо- і музикотерапією. Під час процедури хворий знаходиться в стані засипання, дрімоти і сну.

Електростимуляція. Дане електролікування з використанням різних імпульсних струмів для зміни функціонального стану м'язів і нервів. Застосовуються окремі імпульси, серії, що складаються з декількох імпульсів, а також ритмічні імпульси, що чергуються з певною частотою. Характер реакції, що викликається, залежить від двох чинників: по-перше, від інтенсивності; форми і тривалості електричних імпульсів і, по-друге, від функціонального стану нервово-м'язового апарату. Кожний з цих чинників і їх взаємозв'язок є основою електродіагностики, дозволяючи підібрати оптимальні параметри імпульсного струму для електростимуляції.

Електростимуляція підтримує скоротливу здатність м'язів, підсилює кровообіг і обмінні процеси в тканинах, перешкоджає розвитку атрофії і контрактур. Що проводиться в правильному ритмі і при відповідній силі струму електростимуляція створює потік нервових імпульсів, що поступають в центральну нервову систему, що в свою чергу позитивно впливає на відновлення рухових функцій.

Найбільш ширше електростимуляція застосовується при лікуванні захворювань нервів і м'язів. До числа таких захворювань відносяться різні парези і паралічі скелетної мускулатури, як в’ялі, визвані порушеннями переферичної нервової системи і спинного мозку (неврити, наслідки поліомієліту і травм хребта з ураженням спинного мозку), так і спастичні постінсультні, а також істерогенні. Електростимуляція показана при афонії на грунті парезу м'язів гортані, паретичному стані дихальних м'язів і діафрагми. Її застосовують також при атрофії м'язів, як первинних, розвинулися унаслідок травм периферичних нервів і спинного мозку, так і вторинних, виниклих в результаті тривалої іммобілізації кінцівок у зв'язку з переломами і кістковопластичними операціями. Електростимуляція показана також при атонічних станах гладкої мускулатури внутрішніх органів (шлунку, кишечника, сечового міхура і ін.). Знаходить застосування при атонічних кровотечах, для попередження післяопераційних флеботромбозів, профілактики ускладнень при тривалій гіподинамії, для підвищення тренованості спортсменів.

Електростимуляція широко використовується в кардіології. Одиночний електричний розряд високої напруги (до б кВ), так звана дефібрілляція, здатна відновити роботу серця, що зупинилося, і вивести хворого з інфарктом міокарду із стану клінічної смерті. Імплантується мініатюрний прилад (кардіостимулятор), що подає до серцевого м'яза хворого ритмічні імпульси, забезпечує на багато років ефективну роботу серця при блокаді його провідних шляхів.

Протипоказання в електростимуляції різні. Не можна, наприклад, виробляти електростимуляцію м'язів внутрішніх органів при жовчно- і нирковокам'яній хворобі, гострих загноєних процесах в органах черевної порожнини, при спастичному стані м'язів. Електростимуляція мімічних м'язів протипоказана при ранніх ознаках контрактури, підвищенні збудливості цих м'язів. Електростимуляція м'язів кінцівок протипоказана при анкилозах суглобів, вивихах до моменту їх вправлення, переломах кісток до їх консолідації.

Дозування процедур електростимуляції здійснюється індивідуально по силі дратівливого струму. У хворого під час процедури повинні наступати інтенсивні, видимі, але безболісні скорочення м'язів. Він не повинен переживати неприємних відчуттів. Відсутність скорочень м'язів або хворобливі відчуття свідчать про неправильне розташування електродів або про неадекватність вживаного струму. Тривалість процедури також індивідуальна і. залежить від тяжкості патологічного процесу, числа уражених м'язів і методики лікування.

Використана література

1. Амосов Н.М. і Бендет Я.А. Терапевтичні аспекти кардіохірургії, Київ, 1983.

2. Аксьонов С.В., Гапон А.І., Гунбін М.В., Попов М.Р., Стабілізація струму в медицинських приладах електроімпедансометрії. Україна, Харків

3. Комбінована система діагностування систем електропостачання змінного та постійного струму (теорія, дослідження та розробка): Автореф. дис... д-ра техн. наук: 05.09.03 / В.М. Кутін / Нац. гірн. ун-т. — Д., 2002. — 37 с.