отруєних щурів залишається без змін у порівнянні з контролем, тому можна припустити, що солі стронцію у введеній концентрації, очевидно, не впливають на зміну інтенсивності протікання реакції гідратації фумарату та дегідрогенізації малату на цьому відрізку ЦТК, що не суперечить нашим попереднім дослідженням, згідно яких активність МДГ, як НАД+-залежної, так і НАДН-залежної, залишаються без змін [4].
Надлишок оксалоацетату, що спостерігається в печінці отруєних стронцієм тварин, очевидно, обумовлюється посиленим карбоксилюванням пірувату, підвищений вміст якого спостерігається в печінці щурів дослідної групи (табл. ).
Багаторівневий контроль клітинного метаболізму, який забезпечує підтримання гомеостазу в постійно змінних умовах зовнішнього середовища, включає, як один із основних факторів, регуляцію так званого окисно-відновного стану вільних нікотинамідних коферментів в компартментах клітини, що виражається як співвідношення НАД+/НАДН і НАДФ+/НАДФН. Нами проведені розрахунки таких співвідношень з використанням номограмного способу розрахунку НАД+/НАДН і НАДФ+/НАДФН [8].
Як свідчать дані , у тварин, отруєних хлоридом стронцію збільшується величина співвідношення [НАД+/НАДН] у цитоплазмі клітин на 48%, що може бути обумовлено активацією глюконеогенезу або гальмуванням гліколізу. Відсутність достовірних змін співвідношення [НАДФ+/НАДФН] в цитоплазмі печінки контрольної та дослідної груп, очевидно, може вказувати на те, що функціонування пентозного циклу за даних умов відбувається без особливих змін. З іншого боку, оскільки величина співвідношення [НАД+/НАДН] в мітохондріях клітин печінки отруєних стронцієм тварин зменшується на 13%, то це можна розглядати як факт помірного гальмування використання водню в обмінних процесах.
Отже надлишок важких металів, а саме стронцію хлориду, в організмі щурів помітно впливає на інтенсивність перебігу реакцій циклу Кребса і процесу гліколізу в тканинах печінки.
Невідкладна допомога при отруєннях
Харчові отруєння. Найрозповсюдженіші інтоксикації, які пов'язані із споживанням їжі, інфікованої певними видами мікроорганізмів (харчові токсикоінфекції) та речовинами різного походження, що містять токсини (власне харчові отруєння, харчові інтоксикації). Спільним для цих захворювань є зв'язок із харчуванням та обмеженість розповсюдження іншим шляхом.
Отруєння бактеріальної природи становлять близько 90% загальної кількості харчових отруєнь у світі. Для токсикоінфекцій є характерним надходження в організм людини із зараженою їжею величезних кількостей живих збудників, а визначальним фактором у розвитку інтоксикацій є надходження готових токсинів.
Харчові отруєння небактеріальної природи включають отруєння рослинними продуктами - грибами, плодами тощо. Отруйні властивості рослин обумовлені наявністю в них алкалоїдів: атропіну в плодах беладони (красавки), гіосциміну, екоколаміну в блекоті, рициніну в кліщевині тощо.; глікозидів амігдалину в гіркому мигдалю, фазеолунатіну в квасолі тощо., салонітів: соланіну в картоплі.
Харчові отруєння неорганічними речовинами - сполуками металів (свинець, мідь, цинк) - виникають внаслідок надходження їх у страву у процесі переробки та зберігання із посуду, котлів, апаратури, а також за рахунок недостатньо очищених органічних кислот, патоки та інших матеріалів, що застосовуються в харчовій промисловості.
Клінічна картина та лікування. Починаються харчові отруєння, як правило, раптово, у більшості випадків після короткого (кілька годин) інкубаційного періоду і характеризуються гострим та нетривалим перебігом. Захворювання іноді має масовий характер, проте кількість потерпілих може бути і незначною.
При харчових отруєннях бактеріальної природи інкубаційний період коливається від 6 до 36 годин. Захворювання починається гостро із загального нездужання, нудоти, блювання, болю у животі, підвищення температури тіла до 38,5-39,5°С. З'являються часті рідкі випорожнення, іноді зі слизом і навіть з кров'ю. У випадках важкої інтоксикації настає різке зневоднення організму, втрата електролітів, можлива гостра судинна недостатність (колапс).
Перша допомога. Показане термінове промивання шлунку слабкими розчинами марганцевокислого калію, соди або чистою водою у великих кількостях. Застосування сольових послаблюючих, сорбентів (активованого вугілля). Призначають постільний режим, грілки на живіт, голодування. Дають пити багато рідини: чаю, розведених фруктових та ягідних соків, морсів, мінеральної води.
Профілактика харчових токсикоінфекцій базується на попередженні зараження харчових продуктів мікробами та розмноження останніх, а також на знищенні мікробів та руйнуванні їх токсинів при термічній обробці харчових продуктів.
Небактеріальні отруєння м'ясом та рибою зустрічаються рідко. Стосовно небактеріальних харчових отруєнь речовинами рослинного походження, то досить часто трапляються отруєння "грибами, алкалоїдом - соланіном, що міститься в картоплі, головним чином в бадиллі, паростках та позеленілих коренеплодах. Проявляється отруєння соланіном гірким присмаком у роті невдовзі після їди, відчуття печіння та подряпування в горлі, головний біль, слабкість, ломота в тілі, нудота, блювання, пронос. Як правило ці отруєння не мають небезпеки. У важких випадках у результаті набряку мозку може настати безсвідомий стан, судоми, смерть.
Перша допомога: промивання шлунку із додаванням активованого вугілля, послаблюючі.
Отруєння сирою квасолею та квасолевим борошном, головним чином із білої квасолі, називається "фавізмом". Симптомами такого отруєння є нудота, блювання, біль у животі, іноді пронос, загальна слабкість. Через кілька годин ці явища зникають. У важких випадках розвивається гемоліз (руйнування еритроцитів) із явищами анемії (недокрів'я) гемолітичної жовтяниці, гемоглобінурії (виділення кров'яного пігменту із сечею), гострої ниркової недостатності.
Перша допомога: промивання шлунку, послаблюючі. У важких випадках - госпіталізація.
Профілактика: термічна обробка квасолі.
У гіркому мигдалю, кісточках персиків, менше в кісточках вишень, зернятках яблук міститься глікозид амігдалін. Поступово розкладаючись під впливом ферменту емульсину, амігдалін перетворюється в синильну кислоту і може викликати отруєння.
Клінічні прояви: головний біль, запаморочення, шум у вухах, часто блювання, задуха, відчуття стиснення грудної клітини. Через кілька годин ці симптоми можуть припинитись. У більш важких випадках швидко настає втрата свідомості, тахікардія, з'являються судоми, різке розширення зіниць, настає смерть. Діагноз базується на двох характерних ознаках: запаху гіркого мигдалю та рожевому забарвленню шкіри отруєних.
Перша допомога: промивання шлунку 0,1% розчином марганцевокислого калію