1) БІОЕНЕРГЕТИКА:

“Життя і здоров’я, - казав відомий у галузі валеології практик Г. П. Малахів, - найдорожче, що є у людини, тому підхід до них повинен бути найсерйознішим і ретельно вивченим”.

Валеологія – наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я людини в духовному, психічному, фізичному та соціальному планах.

Здоров’я і хвороба – це два протилежні стани, властиві організму людини. Однак існує ще й проміжний стан – це перед хвороба, або “третій стан”(рис.1.1).

Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грецьке logos – учення, наука).Завданням валеології є не тільки констатація “ третього стану” організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою поліпшення здоров’я.

Дослідженнями вченого І. В. Муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м’язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, kinesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності.

Думка Гіпократа: єдина причина всіх хвороб – невідповідність можливостей організму і вимог, котрі висувають йому умови і спосіб життя.

Вченими встановлено, що на здоров’я людини впливає ряд факторів, згрупованих певним чином (рис.1.2).

Організм людини – біоенергетична система. Згідно зі стародавнім індійським вченням йога, у нашому організмі здійснюються енергетичні (“вогняні”) процеси.

Усі відомі нам представники стародавньої східної медицини стверджували, що організм людини є невід’ємною частиною Космосу. Людський організм – складно організована біоенергетична динамічна система, що перебуває у повній рівновазі з зовнішнім світом. Людині, як і кожному живому організмові, властива наявність власного біоенергетичного поля – біополя.

Біополе – це складне енергетичне психофізичне поле, що існує довкола живих організмів і всередині них.

Вчені вказують на наявність електромагнітного та інших видів випромінювань, які заповнюють весь світовий простір. Важливість цієї обставини для існування земної біосфери відзначив В. І. Вернадський. ”Довкола нас, - писав він, - в нас самих, всюди і скрізь, без перерви, вічно змінюючись, збігаючись і зіштовхуючись, йдуть випромінювання різної довжини хвиль – від хвиль, довжини яких обчислюються десятимільйонними частками міліметра, до довгих, що вимірюються кілометрами. І весь простір заповнений ними. Нам важко, мабуть, і неможливо образно уявити це середовище – космічне середовище світу, в якому ми живемо і в якому – в одному і тому ж місці та в один і той же час – ми розрізняємо і вимірюємо все нові і нові випромінювання”.

Просторова енергія (енергія Космосу) акумулюється біологічними об’єктами і, трансформуючись у біоенергію, бере участь в процесах їхньої життєдіяльності.

Біоенергія – це складний комплекс хвильових енергетичних процесів, які притаманні живим організмам і пов’язані з енергоінформаційним полем Всесвіту. Біоенергія акумулюється і трансформується біологічним об’єктом, забезпечуючи процеси життєдіяльності. Ці процеси можна свідомо цілеспрямовано формувати. Згідно з висловлюванням В. І. Вернадського, Космос впливає на людину через біополе, а кожний предмет Землі є носієм біополя. Сумарне ж біополе являє собою “сферу розуму”.

Вперше про біопольові взаємодії згадувались у давньоіндійській філософії, яка пов’язала безпосередньо співіснування людини з Космосом, усім Всесвітом в цілому, надавши індивідуальному життю Вселенського значення. Організм людини функціонує на фоні електромагнітних та інших полів, через які він резонує і взаємодіє з різноманітними силами Всесвіту. При цьому зовнішні електромагнітні поля можуть модулювати електромагнітні сигнали індивіда, порушуючи існуючий в ньому електромагнітний баланс, а цим самим і управління функціями організму. Тобто життя людини як мікро космічної частини природи залежить від постійного припливу енергії з макрокосмосу і керується тими ж силами і законами, котрі діють у Всесвіті. В експериментальних розробках вчених О. Л. Чижевського, В. І. Вернадського підтверджується тісна залежність явищ, що відбуваються в біосфері, від космічних факторів. Доведено факт високої чутливості всіх живих організмів (одноклітинних і багатоклітинних) до електромагнітних полів різних частот.

Живі системи і організми людини складаються з клітин. Клітина має систему, що забезпечує здійснення складових біоенергетичних процесів. Вивченню цих процесів в наш час велику увагу приділяють біофізики, біологи, радіологи та спеціалісти інших наук.

В. І. Вернадський зазначав, що будь – яка речовина – жива і нежива – оточена фізичним полем. Проте ці поля мають різні властивості. Живі об’єкти здатні змінювати своє випромінювання, спрямоване на димічні системи, а неживі – ні. Ученими встановлено, що людина реагує на зміну напруженості магнітного поля величиною 0,001 ерстеда (для порівняння: магнітне поле Землі дорівнює 0,4 ерстеда, а сильна магнітна буря змінює це поле на сотні або тисячі частки процента).

Людський організм – це не просто фізична структура, що складається з молекул, а структура, котра має, як і все існуюче, енергетичні поля. Енергію цих полів називають по – різному: “прана” в Індії, “чі” – у Китаї, “кі” – у Японії. Наукова її назва – біоплазматичне поле енергії, лептонові структури.

Біоенергія – це первородна, життєздатна, основоположна універсальна енергія. Людина отримує цю енергію від матері під час народження, а потім певну частину її акумулює додатково протягом життя. На відміну від кровоносних судин і крові, біомеридіани та біоенергія невидимі.

В античній філософії починаючи з Аристотеля ефір як субстанція “небесної сфери” та світил вважався “п’ятим елементом” (чотири елементи – це земля, вода, повітря, вогонь).

Вчені називають енергію п’ятим станом речовини, оскільки цей стан за своїми властивостями відрізняється від чотирьох відомих: твердого, рідкого,