одних випадках вчені відмічали зміни збільшення або зменшення матеріалу

окремих хромосом. Поява цілої додаткової хромосоми (47) називається

трисономією за даною хромосомою, втрата - моносомією. Часткова втрата

матеріалу хромосоми визначається як делеція, а добавка - як дуплікація [2].

Отже, зміни генетичного апарату статевих клітин, які дають початок

новому організмові можуть стосуватися кількості хромосом (геномні мутації),

їх структури (хромосомні мутації), а можуть відбуватися на молекулярному

рівні (зміни структури ДНК) - генні мутації. У медичній генетиці перші дві

групи поєднують у спільну під назвою хромосомні хвороби, а захворювання,

які пов’язані з мутаціями на молекулярному рівні називають генними

хворобами.

Необхідно ще раз підкреслити суть визначення поняття спадкової

хвороби: основним тут є не факт успадкування хвороби, а те, що причина

хвороби - порушення у спадковому (генетичному) апараті обох або одного із

батьків. У генетичній і клінічній літературі використовуються поняття:

спадкові, природні, сімейні хвороби. Необхідне вірне розшифрування і

використання цих термінів. Інколи наведені вище поняття співпадають:

наприклад, спадкова хвороба може бути природною; проте у ряді випадків

такого співвідношення немає. Отже, термін «природжена хвороба» має

неоднозначний характер, бо говорить тільки про час появи хвороби, але не

про її причини, які можуть бути спадковими і неспадковими.

Бувають випадки, коли одна і та ж хвороба зустрічається в кількох

членів сім’ї, тобто має сімейний характер. У такому випадку виникає думка

про можливу спадкову хворобу. Проте деякі спадкові хвороби викликаються

екзогенними факторами і не мають спадкової природи. Вони можуть бути

пов’язані з дією якихось однакових факторів: шкідливі звички, режим і

особливості харчування, професійні фактори тощо.

1.2. Хромосомні хвороби.

Особливий тип спадково обумовлених хвороб пов’язаний з порушеннями

в розподілі хромосом при дозріванні статевих клітин (гамет) [3].

Кратне збільшення всього набору хромосом називається поліплоїдією,

некратне збільшення або зменшення набору хромосом - анеуплоїдією. До

кількісних змін хромосом при нормальній їх кількості відносяться різні

поломки окремих хромосом. Сюди відносяться - також такі зміни:

7

1. Транслокація - обмін сегментами між двома негомологічними

хромосомами або поєднання двох негомологічних хромосом в одну.

2. Делеція - випадання частини хромосоми.

3. Інверсія - повертання окремих частин хромосом на 1800.

4. Кільцеві хромосоми - поєднання хромосом кінцями в кільце.

5. Утворення ізохромосом - одна хромосома утворюється з верхньої

частини двох хроматид, а друга - з нижньої частини.

Відомо близько 200 аномалій пов’язаних з порушенням аутосом і більше

100 захворювань, що виникли дефектами в статевих хромосомах.

Хвороба Дауна (трисономія 21). Це одна із форм слабоумія, яка була

описана англійським лікарем Л.Дауном в 1866р. окрім цього в хворих

спостерігаються дефекти скелету і внутрішніх органів [4].

Так хвороба Дауна характеризується наявністю однієї додаткової

хромосоми. У випадку наявності синдрому Дауна хромосомний набір хворого

складається не з 46, а з 47 хромосом. При цьому потроєна чітко визначена

хромосома - маленька хромосома з 21-ї пари. Не виникає сумнівів, що

причини виникнення синдрому Дауна - нерозходження хромосом в процесі

утворення гамет в матері або в батька хворого. Спадкова природа хвороби

Дауна безперечна, оскільки її виникнення пов’язане з порушенням спадкового

апарату. Однак сам характер порушення такий, що вірогідність народження

дитини з синдромом Дауна в батьків, що уже мають дитину з таким же

синдромом, не набагато вища, ніж в батьків, що мають тільки здорових дітей,

що і повинно знайти відображення при проведенні медико-генетичних

консультацій.

Хвороба Клайнфельтера. В 1942 р. Г. Клайнфельтер разом з іншими

авторами описав своєрідний синдром чоловічого гіпогонадизму.

У 30 % хворих спостерігається збільшення грудей за рахунок

відкладення жирової клітковини. Деяка розумова відсталість спостерігається

лише в 25 % випадків. Статевий потяг і потенція звичайно знижені. Хоча

зовнішній статевий організм формований правильно., вторинні статеві ознаки

розвинені слабо, спостерігається атрофія яєчок і безпліддя. В 1956р. Г. Брігс і

М. Барр показали, що чоловіки з синдромом Клайнфельтера

хроматиннопозитивні, що вказувало на присутність в їх хромосомному наборі

двох Х-хромосом.

8

В 1958 р. Якобс і Стронг підтвердили ці дані дослідженням каріотипу,

який виявився ХХУ. З збільшенням числа Х-хромосом обов’язковим

симптомом стає делекція та інші особливості: великий ніс, великий рот,

великі відтопирені вуха, еполіоз, м’язова гіпотомія, плоскостопість.

При синдромі Клайнфельтера виявлені й інші варіанти каріотипу:

48ХХУУ і 49ХХХУУ. Клітинний стан хворих з першим варіантом каріотипу не

відрізняється від звичайного, за винятком особливостей дерматогліфічного

узору. При другому варіанті каріотипу крім звичайних симптомів описані:

глибока розумова відсталість, гігантизм і акромегамія. Приблизно частота

синдрому складає 1:500 новонароджених хлопчиків [7].

Синдром Шерешевського-Тернера. Обумовлений недостатністю

генетичного матеріалу локалізованого в Х-хромосомі. Може мати різний

клінічний прояв в залежності від того, втрачена частина чи вся хромосома.

При недостатності цілої хромосоми (каріотип 45 ХО), делеції короткого плеча

однієї із Х-хромосом (46ХХр) або у випадку, коли одна із Х-хромосом

представлена ізохромосомою, складеною із довгих плечей (46Х ізоХД),

синдром характеризується дизгенезією гонад, низьким ростом, шкірною

складкою, серцево-судинними аномаліями, телеантектазіями. При дилеції

довгого плеча (46ХХД) або наявності ізохромосоми, утвореної короткими

плечами (46, Х ізоХр) має місце дисгенезія гонад. Однак при нормальному

рості соматичних стигм діагностувати синдром важко. Лікування зводиться до

змішаної терапії естрогенами. Синдром вперше описаний в 1925р. Н.А.

Шерешевським і в 1934р. Г. Тернером [7].

Синдром Патау (трисономія Д). В групу Д входять три акроцентричні

хромосоми - 13-а, 14-а, 15-а пари. Точно ідентифікувати їх дуже важко, тому

важко визначити, яка з них представлена трьома хромосомами. Більшість

авторів вважають, що це 13-а хромосома. Вперше трисономію Д описав К.

Патау в 1961р. діти з трисономією Д народились у нормальних матерів,

вагітність і пологи в них проходили нормально, але діти народились з

асфіксією і ціанозом. У таких дітей відмічаються великі дефекти кісток і

м’яких тканин лиця. Незаростання губи, широко розставленні очі,

деформовані і низько розміщені вушні раковини, подовжена нижня щелепа,

мікрофтальмія або анофтальмія, помутніння рогівки, відсутність попереднього

мозку. Відмічаються дефекти і пороки в розвитку внутрішніх органів. Такі

9

діти живуть до 3-х місяців і