кращим кандидатом для генної терапії є недостатність аденозиндезамінази, що

призводить до дефектів імунної системи[16].

Було доведено, що цю хворобу можна лікувати шляхом пересадки

кісткового мозку. Отже, терапія гену заключається в одержані від пацієнта

кісткового мозку, введені в його клітини нормального гену і повернення мозку

з новими генами до пацієнта[12].

Щоб застосувати на практиці методи генної інженерії потрібно бути

впевненими в їх безпеці. Наприклад, людські онкогени за структурою

гомологічні ретровірусам. При зараженні таким вірусом потрібно мати

гарантії безпеки. Існують небезпеки, пов’язані з іншими системами

перенесення. Знешкодити їх можуть експерименти, що проводяться на

декількох рівнях - на клітинах кісткового мозку людини in vitro і на мишах і

приматах in vitro[16].

В національному онкологічному інституті США 22 травня 1989 року

почалися клінічні дослідження генноінженерних методів лікування пухлин.

Перший етап роботи полягає в тому, щоб визначити, яка кількість

лімфоцитів, підлягає генній обробці, проникає в пухлинну тканину.

Лімфоцити «помітили», вводячи в них ген стійкості до антибіотика -

неоміоцину. Хворим вводять лімфоцити з цим геном. Потім беруть зразки

крові і біопсію кусочків пухлини і обробляють їх неоміоцином. У зразках, що

вивчаються, гинуть лімфоцити пацієнта, а залишаються живими тільки

«генноінженерні».

Другий етап - введення інших«генноінженерних» лімфоцитів, в геном

яких будуть включені такі протипухлинні гени, як інтерлейнін-2, інтерферон,

фактор некрозу пухлин. Життя покаже, чи буде цей метод ефективним [6].

Розробляються підходи до лікування генетично обумовленого

захворювання - діабету. Лікування діабету генетичним втручанням можна

вирішити двояко. Перша можливість: викликати синтез інсуліну в інших

суміжних клітинах підшлункової залози шляхом активації гена,

відповідального за синтез інсуліну., певними біологічно активними

речовинами (гормонами). Є можливість включення таких генів у відповідних

26

клітинах підшлункової залози на одній з ембріональних стадій розвитку

організму. Друга можливість: ввести у клітину ген або групу генів, в яких

закодований синтез інсуліну, використовуючи при цьому вірус, що не

шкідливий для клітини [4].

На думку медичних генетиків метод генної терапії не слід в

майбутньому застосовувати до запліднених яйцеклітин людини. Небезпека

дуже велика. Крім цього існують інші способи досягнення цієї мети. Важливо

те, що для генної терапії немає медичних показників більшість метаболічних

захворювань успадковується по рецесивному типу. Співвідношення між

хворими і здоровими дітьми гетерозиготної пари складає 1:3. Звичайно,

яйцеклітину одразу після запліднення (in vitro) можна було б обробити. Але

спочатку потрібно встановити гомозиготність мутантного алеля. Оскільки

гени ще не активні це потрібно виконати на рівні ДНК. Однак, клітина не

переживе діагностичної процедури, коли не розділиться на дві: тоді з одного

проводить діагностика, а інша зберігається для перенесення гена [16].

При цьому виникають наступні проблеми:

1. Як діагностувати - чи є патологічний генотип в заплідненій яйцеклітині?

Чи потрібно експериментувати усі яйцеклітини?

2. Як здійснювати «вмонтовування» гена в запліднене яйце? Ін’єкція дає

високий процент помилок.

3. Відсутність контролю по відношенню включення гена. Це питання

виникає і при генній терапії через соматичні клітини, але при умові всіх

пошкоджених клітин випадкове включення нової ділянки ДНК спостерігається

частіше.

4. В деяких випадках не може бути питання генної терапії і не дивлячись

на досягнуті успіхи симптоматичного і патогенетичного лікування спадкових

хвороб, питання про можливість їх етіологічного лікування не повинне

зніматися з порядку денного. І чим більше буде зростати прогрес

експериментальної біології, тим більше шансів для радикального лікування

спадкових хвороб [6].

ВИСНОВКИ

До методів дослідження генетики людини належать: цитогенетичний,

близнюковий, генеалогічний, моделювання спадкових хвороб та біохімічний

методи. Але в наш час широко застосовуються біотехнологічні методи.

Важливою галуззю їх застосування стала репродуктивна медицина. Сучасні

методи запліднення широко застосовуються з кінця 70-х років, вони

дозволили багатьом безплідним парам стати батьками.

Велике значення для медицини має розшифрування генетичного коду

людини, що здійснюється в межах Міжнародної програми «Геном людини». Це

велике за об’ємом дослідження, яке здійснюється у напрямку розшифрування

геномів на автоматичних ДНК-аналізаторах.

Повне розшифрування геному живого організму (черв’яка) було вперше

здійснено 1998 році, а уже в 2000 році американським вченим вдалося

повністю встановити хімічні структуру геному людини та локалізацію усіх

генів в хромосомах. Однак дослідження геному на сьогоднішній день

остаточно не з’ясоване, оскільки в межах геному існує взаємодія між

алельними і неалельними генами, що відображається на експресії кожного

гена зокрема.

Дослідження геному людини дозволить з’ясувати локалізацію та прояв

генів в організмі людини, а це в свою чергу буде сприяти попередженню

генетично обумовлених хвороб. З накопиченням даних про генетичне і

фізичне картування геному людини стає доступною інформація про майбутні,

ще не реалізовані структурно-функціональні можливості індивіду, можлива

пренатальна діагностика - аналіз геному ще ненародженої дитини. Все це

зможе допомагати своєчасному виявленню і лікуванню хвороб.

Великі надії пов’язані з розвитком генотерапії - спеціального втручання

в геном людини для корекції захворювань, яке дозволяє лікувати не наслідки,

а причину хвороб, як вроджених, так і набутих. Один з десяти людей

страждають якимось генетичним захворюванням або захворіють ним в

майбутньому. Генна терапія вроджених захворювань найбільш ефективна,

коли вони пов’язані з дефектом одного гену. Практично будь-яке

захворювання можна розглядати як результат спадкового дефекту. Існують

люди, в геномі яких є гени, що забезпечують несприйняття даної хвороби,

вони не хворіють при будь-якій епідемії.

28

Можливі три напрямки генотерапії: втручання в геном статевих клітин,

що змінює весь геном і впливає на майбутні покоління; терапія певних

соматичних клітин для зміни їх функціонування; внутріматочна терапія ще

ненародженої дитини.

Втручання в геном статевих клітин вважається недопустимим.

Соматична генотерапія - також викликає небезпеку.

Зараз найбільша область застосування для генотерапії - лікування не

спадкових, а набутих захворювань. В генотерапії раку, вірусних захворювань

можна використовувати антизмістові ДНК і РНК, які можуть заблокувати

вмонтовані в геном клітин хворого гени вірусів або онкогени.

Дискусії викликає внутріматочна генотерапія (введення генетичних

конструкцій в ембріон, що розвивається для знешкодження вроджених

дефектів). На сьогодні цей метод опрацьовується на тваринах.

Важливі перспективи пов’язані з створенням трансгенних тварин як

донорів для ксенотрансплантології - пересадки органів людині.

Шлях генноінженерних продуктів