опрацювання літературних даних можна зробити висновок, що науково

обґрунтоване використання цих засобів може принести і вже приносить

велику користь медицині.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барабай В.А. Генетика и наследтвенные болезни человека.-К.: Знание, 1986.

- 48с.

2. Барашнев Ю.И. Наследственность и здоровье.-М:Знание,1976.-96с.

3. Берг Р.Л., Давиденков С.Н. Наследственность и наследственные болезни

человека.- Ленинград: Наука, 1971. - 154с.

4. Бердышев Г.Д., Криворучко И.Ф. Генетика человека с основами

медицинской генетики. К.: Вища школа, 1979. - 448с.

5. Бочков Н.П. Генетика человека. Наследственность и медицина. М.:

Медицина, 1978.- 382с.

6. Бочков Н.П. Гены и судьбы. М.: Молодая гвардия, 1990. - 256с.

7. Бочков Н.П., Захаров А.Ф., Иванов В.И. Медицинская генетика. М.:

Медицина, 1984. - 368с.

8. Дебабов В.Г. Биотехнология: вклад в решение глобальных проблем //

Биология в школе 1987. - №4. - С.9-11.

9. Дубини Н.П. Генетика и человек. М.: Просвещение, 1978. - 144с.

29

10. Кучук Генетична інженерія - входження в біологічну еру // Вісник НАНУ.

- 1998. - №3-4. - С.28-34.

11. Попова Т.Е., Попова Е.В. Біотехнологія і соціум. - М.: Наука, 2000. - 108с.

12. Свердлов Е.Д. Генная инженерия на службе здравоохранения // Природа. -

1989. - №10. - С.3-12.

13. Сільченко В. Чи варто боятися генної інженерії // Науковий світ.- 1999. -

№6. - С.2-3.

14. Ткачова Л. Актуальні проблеми генної інженерії // Хімія. Біологія. - 2000.

- №40(100). - С.7-8.

15. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека. Проблемы и подходы. В 3-х

томах. Т.1. М.: Мир, 1989. - 310с.

16. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека. Проблемы и подходы. В 3-х

томах. Т.3. М.: Мир, 1990. - 366с.

“Генетична інженерія та галузі її

застосування”

2

Зміст

Вступ ............................................................................................................................ 3

1. Генетична інженерія – як метод і як розділ біології ....................................... 4

2. Методи генетичної інженерії ................................................................ 7

2.1. Явища генетичної інженерії ................................................................. 7

2.2. Метод трансдукції ................................................................................. 9

2.3. Методи гібридизації .............................................................................. 11

3. Основні галузі застосування генетичної інженерії .......................................... 14

3.1. Генетична інженерія мікроорганізмів .................................................. 14

3.2. Генетична інженерія рослин ................................................................. 18

3.3. Генетична інженерія тварин ................................................................. 22

4. Плюси і мінуси генетичної інженерії ............................................................... 26

Висновки ...................................................................................................................... 30

Список використаних джерел ..................................................................................... 32

3

Вступ

Термін “інженерія”, не зважаючи на своє явно технічне забарвлення, вже міцно

прижився в біології. Він і справді точно характеризує зміст дослідів, у ході яких

спадковість у повному розумінні цього слова конструюється з окремих деталей. Є всі

підстави говорити про формування нової сфери людської діяльності. Адже йдеться про

цілеспрямовану зміну генетичної конституції тих чи інших живих організмів за

допомогою спеціально розроблених підходів і технологій, об’єднаних загальною назвою –

генетична (або генна) інженерія.

Генетична інженерія – це система експериментальних прийомів, які дозволяють

конструювати лабораторним шляхом в пробірці штучні генетичні структури у вигляді так

званих рекомбінантних (гібридних) молекул ДНК. Завдяки розробленими методами

вдається не тільки отримати гібридні ДНК із фрагментів геномів різних організмів, але і

вводити такі рекомбінантні молекули в клітину, створюючи умови для роботи (експресії)

в нею введених, часто ідеально чужорідних генів. Дослідник в таких експериментах

оперує безпосередньо з генами, причому їх перенос в нове генетичне середовище не

залежить від таксономічного роду використаних організмів.

Основні процедури генетичної інженерії зводяться до того, що із набору отриманих

фрагментів ДНК, які містять потрібний ген (гени), а також регуляторні сигнали збирається

компактна генетична структура – рекомбінантна ДНК, яка потім вводиться в клітину

чужорідного організму. Отримана нова генетична інформація призводить до синтезу в

організмі відповідного продукту, який кодується клонованим генам. Послідовно, вводячи

в клітину нову генетичну інформацію у вигляді гібридних молекул ДНК, можна отримати

організм, змінений відповідно поставленій меті.

4

1. Генетична інженерія – як метод і як розділ біології

Генна інженерія є розділом молекулярної біології, пов’язана з свідомим

втручанням людини в закономірності функціонування генетичних структур клітини з

метою зміни спрямованості їхнього функціонування в умовах, заданих

експериментатором. З цього визначення випливає, що методи генної інженерії мають

забезпечувати проведення зі спадковими структурами дослідних організмів логічно

доцільно але біологічно штучні маніпуляції. Такими маніпуляціями можуть бути:

виділення гена або системи чи групи генів з геномів одних видів організмів і перенесення

та включення їх у роботу в складі геномів інших видів організмів; штучний синтез генів in

vitro; активне розмноження виділеного або синтезованого гена чи генетичних структур;

виділення автономних від хромосом клітин – господарів таких генетичних елементів, як

плазміди, епісами, і переорієнтація напрямків їхньої функції; сполучення і створення

нових функціональних систем шляхом поєднання геномів від різних таксономічних видів

організмів.

Звичайно, можливості генної інженерії досить широкі. Теоретично можна

очікувати, що в майбутньому люди навчаться методами генної інженерії лікувати спадкові

хвороби, оздоровлювати генотипи окремих особин шляхом заміни мутантних генів, які

входять до складу генетичного тягаря відповідного генотипу, здоровими (немутантними)

алельними генами людини тощо. А нині в лабораторіях уже реалізовуються інженерно-

генетичні розробки по суттєвому збільшенню ефективності мікробного синтезу кормових

білків, ферментів, антибіотиків та інших речовин. Науковці вважають, після того, як

будуть опрацьовані методи виділення з геномів азотофіксуючих мікроорганізмів генів,

здатних фіксувати атмосферний азот, і введення їх у культуру, відпаде потреба у внесенні

на поля азотних добрив.

Крім генної, говорять ще про генетичну інженерію. Вона відрізняється від генної

тим, що в процесі конструювання нових генотипів від одних клітин до інших переносять

сукупності не контрольованих генів. Тому поняття “генетична інженерія” дещо ширше від

поняття “генна інженерія” і вбирає його в себе.

Генетична інженерія маніпулює з генетичним матеріалом на рівні геномних ДНК,

цілих хромосом або їхніх фрагментів, а також на клітинному рівні. Зрозуміло, що поділ

методів маніпуляції з генетичними структурами на методи генної інженерії та методи

генетичної інженерії є умовним, оскільки ці методи нерідко збігаються.

У розвитку генної та генетичної інженерії криється небезпека, на яку слід зважати.

Оскільки об’єктами генно-інженерних досліджень є мікроорганізми, треба усвідомлювати,

5

що експериментальні зміни в їхніх генотипах можуть спричинитися до набуття

відповідними мікробами