Через нерегламентований збір та заготівлю дикорослих лікарських рослин на одних і тих же масивах, кожен рік знищується значна кількість рослин, зокрема конвалії лікарської, цибулі ведмежої, первоцвіту весняного, цмину піщаного, фіалки триколірної та ін.

З метою забезпечення охорони генофонду і збереження необхідних запасів рослин, які широко використовуються як цінна лікарська сировина, в області створена мережа заповідних об’єктів, на яких охороняються цінні види лікарських рослин, в тому числі занесені до Червоної книги України. Тирлич жовтий охороняється в Карпатському національному природному парку, ботанічній пам’ятці природи “Велика Лопушна”, заповідному урочищі “Сивуля"; родіола рожева – в Карпатському НПП; арніка гірська – в природному заповіднику “Горгани”, ботанічних заказниках “Річанський” та “Копчин”, лісовому заказнику “Ільма”; конвалія лікарська – у ботанічному заказнику “Конвалія”; м’ята довголиста , бобівник трилистий, звіробій звичайний – у заповідному урочищі “Попове болото”; багато видів охороняються в ландшафтному заказнику “Чивчино-Гринявський”.

Потреба в лікарських препаратах рослинного походження з кожним роком зростає, тому необхідні заходи по охороні та відтворенню лікарської сировини. Законом України “Про рослинний світ” (квітень 1999р.) регулюються відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих судинних рослин, їх угрупування і місцезростань. Заготівля дикорослих лікарських рослин згідно Закону лімітується і може здійснюватись тільки за спеціальними дозволами.

Любительський збір та промислова заготівля дикорослих лікарських рослин регламентується і розпорядженнями облдержадміністрації (“Про охорону цінних рослинних ресурсів області”) (1999р.), “Про збільшення обсягів виробництва та заготівлі лікарської сировини в області у 1999-2003 роках” (1999р.). Останнім розпорядженням технологічне забезпечення вирощування лікарських рослин покладено на науково-виробничу фірму “Арніка”, що знаходиться в селі Турка Коломийського району, визначені обсяги посівних площ та поставок культивованих і дикорослих рослин. Передбачено до 2003 року довести посівні площі до 1500 га, поставки культивованих рослин до 1050 тонн. Вітамінні чаї з лікувальних трав – ромашки лікарської, м’яти перцевої, кропиви дводомної – “Насолода Карпат” та дитячий “Сонечко”, які випускає науково-виробнича фірма “Арніка” користуються великою популярністю серед населення.

5. Характеристика окремих видів ЛР, що використовуються в медицині.

На території області проводиться заготівля багатьох видів рослинної сировини(див. Додаток), розглянемо характеристику деяких з них.

5.1 Гірчак перцевий – Polygonum hydropiper L.. З родини гречкових – Polygonaceae.

Однорічна трав’яниста рослина (20-70 см заввишки) з слаборозвинутим стрижневим коренем. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, піхви майже голі, циліндричні, більш-менш цілісні. Пластинки листків не зчленовані при основі з черешком. Листки чергові, ланцетні, з хвилястим цілісним краєм. Суцвіття – рідка довга переривчаста китиця. Оцвітина проста, віночкоподібна, рясно вкрита крапчастими залозками, зеленувато-рожева або білувато-рожева з короткими квітконіжками, 4 – 5-роздільна. Тичинок шість-вісім, стовпчиків два-три, зав’язь верхня. Плід тригранний, темно-коричневий, матовий горішок, захований в середині оцвітини.

Росте гірчак перцевий на вологих місцях у мішаних і листяних лісах, у вільшняках, на луках, по берегах водойм, канав. Еутроф, гігрофіт, тіньовитривала рослина. Цвіте з червня по вересень. Поширений по всій Україні. Райони заготівель – Полісся, північна частина Лісостепу, Прикарпаття й Закарпаття. Утворює часто суцільні зарості, запаси сировини значні.

Хімічний склад. Трава гірчака перцевого містить флавоноли, кверцетин і його похідні. Сума звичайно не перевищує 2,5 – 3%.

В коренях виявлені оксиметилантрахінони, що свідчить про біогенетичний зв’язок із флавононами та іншими фенольними з зв’язками.

Для гірчака характерна присутність невеликої кількості дубильних речовин (до 3%) і вітамінів К і С.

Практичне використання. Лікарська, медоносна, фарбувальна рослина.

У науковій медицині використовують траву гірчака перцевого – Herba Polygoni Hydropiperis. Препарати з нього рекомендують як кровоспинний засіб при геморої та маткових кровотечах.

У народній медицині гірчак перцевий здавна використовують як засіб, що очищає рани і руйнує пухлини, тамує біль. Настої з нього рекомендують при хворобах шкіри, базедовій хворобі, геморої, хворобах сечового міхура, при проносах, водянці, як кровоспинне.

Зовнішньо застосовують замість гірчичників і як болезаспокійливий засіб при пухлинах.

Листки мають гострий смак перцю і можуть вживатися як приправа до різних страв.

Збирання, переробка та зберігання.

Гірчак перцевий збирають під час цвітіння до почервоніння стебел, зрізуючи ножами або серпами на висоті 10 – 20 см від поверхні грунту. Сушать на горищах під залізним дахом, під наметами, в затінку, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Суху сировину пакують у тюки вагою по 50 кг або в міхи по 15 – 20 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Рис. . Динаміка заготівлі трави Гірчака перцевого.

Наведена на Рис.1 динаміка заготівлі трави Гірчака перцевого свідчить про недостатнє забезпечення промисловості цим видом сировини.

5.2. Горобина звичайна – Sorbus aucuparia L..З родини розових – Rosacае. Невисоке дерево або кущ (до 15 м заввишки) з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Листки опушені (10 – 20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9 – 15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опущені. Квітколоже урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п’ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0,8 – 1,5 см у діаметрі), пелюсток п’ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав’язь нижня. Плід – кулястий, оранжево-червоний.

Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, на лісових галявинах і узліссях. Еутроф, мезогігрофіт, тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні.

Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, а також у Карпатах, гірському Криму. В культурі вирощують по всій