Останнім часом значного поширення в культурі набула горобина чорноплідна, або аронія – Aronia melanocarpa Elliot. Це кущ (2 – 2,5 м заввишки) з простими цілокраїми листками, черешки короткі з широкими прилистками, що не опадають. Плід опушений, у період стиглості голий, округлої форми, чорного кольору з сизим нальотом (до 12 мм у діаметрі).

Хімічний склад. У плодах міститься значна кількість в-каротину (18 мг % на суху масу), який супроводиться епоксидом, криптоксантином і іншими каротиноїдами, вітамінів Р, С (40 – 200 мг %), цукру – до 8%, органічних кислот, гірких і дубильних речовин. Найдений спирт сорбіт і кетоцукор сорбоза. Насіння містить глюкозид амігдалін і жирне масло (до 20%), а у листках – аскорбінова кислота (25 – 200 мг %). Кора горобини звичайної містить 7 – 11% .

Практичне використання. Харчова, деревинна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

Плоди аронії чорноплідної – Fructus Aronia melanocarpa використовують при виробництві вітамінних соків, таблеток, особливо багатих на вітамін Р, а також харчових барвників. Насіння містить жирну олію.

У науковій медицині застосовують плоди горобини звичайної – Fructus Sorbi як полівітамінний, сечогінний і кровоспинний засіб, а плоди аронії – при лікуванні гіпертонії.

У народній медицині застосовують плоди й суцвіття горобини при сечокам’яній хворобі, порушенні обміну речовин, простуді, шлунково-кишкових захворюваннях, а відвар кори – при гіпертонії.

У ветеринарній практиці міцний відвар з плодів застосовують при легеневих хворобах тварин.

Збирання, переробка та зберігання. Плоди збирають разом з плодоніжками, зрізуючи ножицями або секатором, складають у кошики, ящики або відра. Для тривалого зберігання в свіжому вигляді плоди розкладають у приміщеннях шаром 9 – 16 см при температурі близько 0є і вологості повітря 80 – 85%. Перед транспортуванням на пункти переробки плоди очищають від листків і плодоніжок, сортують і пакують у паперові мішки чи картонні ящики. Сушать плоди горобини в печах або сушарках при температурі 50 - 60є. Сухі плоди пакують у матер’яні мішки вагою по 20 – 40 кг і зберігають у сухих приміщеннях на стелажах або дошках. Термін зберігання – до двох років.

Рис.2. Динаміка заготівлі плодів Горобини звичайної.

Проаналізувавши динаміку заготівлі плодів Горобини протягом 1995-1999 рр. , можна сказати , що рослина викликала зацікавленість фармацевтичної промисловості, що свідчить про її високі лікувальні властивості.

5.3. Липа серцелиста – Tilia cordata L.. З родини липових – Tiliaceae.

Дерево до 25 м заввишки з густою, розлогою кроною. Стовбур могутній з темною поздовжньо-борозенчастою корою. Молоді гілки жовтувато-коричневі, звичайно голі. Листки (5 – 10 см завдовжки) чергові. Пластинка листка вдвоє довша за черешок або дорівнює йому, округла або трохи видовжена, при основі серцеподібна, на верхівці відтягнутозагострена, по краю зарубчасто-пилчаста. Зверху листки ясно-зелені, зісподу сизі з борідками рудих волосків у кутках жилок. Квітки правильні, розміщені в пазушних 3 – 11-квіткових щиткоподібних напівзонтиках. Приквітковий листок (6 – 8 см завдовжки), що зрісся з квітконосом на третину довжини, лишається при плодах, довгастий, тупий, жовтувато-зелений. Оцвітина подвійна, чашолистків п’ять (4 – 5 мм завдовжки), яйцеподібно-ланцетні, пелюсток п’ять, вузькооберненояйцеподібні, жовтувато-білі. Тичинок багато, зрослися при основі у п’ять пучків. Маточка одна, зав’язь верхня, стовпчик один з п’ятилопатевою приймочкою. Плід – яйцеподібно-кулястий горішок (5 – 7 мм завдовжки), невиразно гранчастий, опушений, з крихким оплоднем.

Липа серцелиста росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів. Еутроф, мезофіт, тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у червні – липні.

Поширена майже по всій Україні, крім крайнього Степу, на Поліссі рідше. Райони заготівель – Хмельницька, Вінницька, Київська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Харківська, Донецька області. Запаси сировини значні.

Практичне використання. Липа серцелиста – цінна лікарська рослина. У науковій медицині використовують сушені суцвіття липи – Flores Tilia як потогінний і бактерицидний засіб для полоскання рота. У народній медицині застосовують у сумішах з іншими рослинами при захворюваннях шлунка, печінки, кишечника, нирок. Вугілля з липи у вигляді порошку – при проносах, дизентерії, опіках, хворобах шкіри, виразках. Квітки липи містять 0,04 – 0,05% ефірної олії, глюкозиди, сапоніни, дубильні речовини, цукор, каротин, вітамін С. У листках липи міститься вітамін С, каротин і таніди.Плоди липи їстівні й поживні, за смаком вони подібні до горіхів. У них міститься напіввисихаюча жирна олія. У корі гілок є до 8% напіввисихаючої жирної олії, за смаком подібної до мигдалевої.

Збирання, переробка та зберігання. Суцвіття липи заготовляють під час цвітіння в суху погоду, вибраковуючи пошкоджені. Сушать сировину на горищах під залізним дахом або під навісом з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3 – 5 см), або в сушарці при температурі 25 - 30є. Слід пам’ятати, що на пересушених суцвіттях квітки обсипаються і знижується якість сировини.

Рис.3. Динаміка заготівлі квітів Липи серцелистої.

Липа серцелиста- медоносна, деревинна, харчова, вітамінозна, лікарська, ефіроолійна, танідоносна, волокниста, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина. Завдяки своїм властивостям вона широко застосовується у всіх галузях народного господарства.

5.4. Звіробій звичайний – Hypericum perforatum L. . З родини звіробійних – Guttiferae.

Багаторічна трав’яниста рослина ( 30 – 60 см заввишки) з прямим, голим, вгорі гіллястим стеблом. Міжвузля округлі або з двома гранями, щільні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть або не щільну китицю.