Росте малина в підліску мішаних і рідко листяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворює суцільні зарості. Еутроф, мезогігрофіт, тіньовитривала рослина. Цвіте в травні – червні, плоди достигають у липні.

Поширена малина на Поліссі, в північній частині Лісостепу, в Карпатах. Культивується по всій Україні. Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях. Запаси сировини значні.

Хімічний склад. Свіжі плоди малини містять до 10% цукрів із сильно вируючою кількістю глюкози (2,8 – 4,2%), фруктози ( 1,3 - 8,1%) і сахарози (0,5 – 6,5%). Кислотність коливається від 0,6 до 2,2%, переважають лимонна і яблучна кислоти, також міститься саліцилова кислота. У невеликій кількості присутні вітамін С, каротин і вітаміни групи В. Із фенольних зв’язків є диглюкозид ціаніду. Полісахариди представлені пектинами і клітковиною.

Практичне використання. Лікарська, харчова, медоносна, декоративна рослина.

У науковій медицині сухі плоди – Fructus Rubi idaei використовують як потогінний засіб, сироп для поліпшення смаку мікстур.

Народна медицина рекомендує використовувати ягоди і відвар гілок при простуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби, як жарознижуючий засіб. Відвар з листочків застосовують від кашлю, хвороб горла, пропасниці; настій квіток і листків – від геморою і жіночих хвороб, зовнішньо - для виведення фурункулів на обличчі проти рожистих запалень. Плоди малини використовують також для збудження апетиту і як антицинготний засіб.

Плоди малини мають винятково високі харчові, смакові, дієтичні властивості і особливий аромат. В них містяться цукри, яблучна, лимонна, саліцилова кислоти, вітаміни С, А і В, ефірні олії. Насіння містить жирну швидко висихаючу олію.

Збирання, переробка та зберігання. Ягоди малини дуже ніжні, нетранспортабельні, легко мнуться, тому збирати їх треба обережно і в стадії стиглості, яка залежить від використання. Збирають ягоди вручну і складають у невеликі плетені кошики, в яких і транспортують до місць переробки і споживання. При сортуванні видаляють сторонні домішки і перестиглі та пошкодженні ягоди. На пунктах переробки малину переробляють протягом восьми годин після приймання. Плоди миють у холодній воді, відділяють домішки, витримуючи у двопроцентному розчині солі, щоб позбутися личинок малинового жука, і використовують для варення, приготування соків, желе.

Сушать плоди у вогневих сушарках при температурі 50 - 60є або в печах. Перед сушінням корисно пров’ялити плоди на сонці, розстеливши їх тонким шаром на тканині.

Після сушіння почорнілі плоди вибраковують, висушену сировину пакують у картонні ящики або паперові мішки вагою 50 кг і зберігають у прохолодному приміщенні.

Рис.6. Динаміка заготівлі плодів малини.

З давніх-давен завдяки своїй фармакологічній дії малина широко використовувалася з лікувальною метою. На даний час сировина мало заготовляється, але в народній медицині вона не втратила популярності і застосовується й зараз.

5.7. Хвощ польовий – Equisetum arvense L.. З родини хвощових – Equisetaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина (15 – 40 см заввишки) з бурувато-чорним, розгалуженим кореневищем, у вузлах якого утворюються кулясті бульбочки. Стебла двох типів: спороносні і безплідні. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, нерозгалужені, членисті, листки розміщені кільцями, зростаються між собою, утворюючи дзовоникоподібно-потовщені піхви, що мають 8 – 10 чорно-бурих зубців. Спороносні пагони з’являються рано навесні і несуть на верхівках яйцеподібно-циліндричні колоски з спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після дозрівання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває безплідні зелені пагони (7 – 50 см заввишки). Безплідні пагони прості або розгалужені, з 6 – 12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними гілочками. Верхівки стебел без гілочок. Піхви вузькодзоникуваті, знизу ясно-зелені, зверху з темно-бурими трикутно-ланцетними зубцями і білою облямівкою на них.

Хвощ польовий росте в мішаних і листяних лісах, як бур’ян на лісокультурних площах, лісосіках, розсадниках. Світлолюбна рослина, еутроф, мезофіт. Спороносить у березні – квітні.

Хвощ польовий поширений майже по всій Україні, в степових районах трапляється лише по долинах рік, в ярах і балках. Райони заготівель: Волинська, Ровенська, Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська, Вінницька, Львівська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Черкаська області. Запаси сировини значні.

Хімічний склад. У траві хвоща міститься до 5% тритерпенового сапоніна еквізетоніна, будова якого ще не установлена. Наступною групою біологічних активних речовин являються алкалоїди: нікотин, еквізетин, 3-метоксипиридин, присутні в хвощі в невеликій кількості. Містяться також флавоноїдні сполуки, у тому числі еквізетрин, який представляє собою дисахарид флавонола кемпферола. Але найбільш характерною складовою частиною хвоща є кремнієва кислота (25%) і яка знаходиться в зв’язаній з органічними зв’язками формі.

Практичне використання. Лікарська, харчова, отруйна рослина. У науковій медицині вживають безплідні пагони хвоща польового – Herba Equiseti. Відвари і екстракти з них рекомендують при запальних процесах сечового міхура, плевритах, при набряках від недостатнього кровопостачання, як сечогінний і кровоспинний засіб.

У народній медицині траву хвоща використовують як сечогінний, кровоспинний засіб, при ревматизмі, атеросклерозі, серцевих недугах, подагрі, хворобах печінки, бронхіті, туберкульозі легень. Відвар хвоща п’ють при наявності і піску і каменів у сечовидільних шляхах, при жовчних каменях, гіпертонії, легеневих кровотечах. Зовнішньо відвар хвоща використовують у вигляді примочок на рани, фурункули, лишаї, екземи та при інших хворобах