Молоді спороносні пагони і кореневищні бульбочки хвоща, що містять крохмаль, вітамін С і провітамін А, вживають у їжу в свіжому і відвареному вигляді.

Збирання, переробка та зберігання. Збирають зелені вегетативні пагони хвоща польового влітку, зриваючи їх або зрізуючи серпами, а в суцільних заростях скошують косами. Перед сушінням відбирають домішки, в тому числі й нелікарські види хвощів. Сушать траву під залізним дахом або під наметами з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Суху сировину пакують, пресуючи в тюки вагою 100 кг. Зберігають протягом чотирьох років у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Рис.7. Динаміка заготівлі трави Хвоща польового.

В останні роки трава Хвоща польового, як сечогінний засіб, почала використовуватися менше, в порівнянні з минулими. Оскільки кремнієва кислота, що входить до її складу, здатна утворювати солі, які виявляють подразнюючу дію на нирки. Надається перевага іншим видам сировини, побічна дія яких виражена слабше.

5.8. Череда трироздільна - Bidens tripartite L.. З родини складноцвітних – Compositae.

Однорічна трав’яниста рослина (50 – 60 см заввишки) з веретеноподібним коренем. Стебло прямостояче, гіллясте, з рідкими волосками. Листки й гілки супротивні. Листки темно-зелені, звичайно глибокотрироздільні, з великою кінцевою часткою, рідше цілісні, голі або слабоволосисті, з короткими крилатими черешками. Частки листка ланцетні, пилчасті. Квітки дрібні, зібрані у кошики. Кошики поодинокі, або по два-три на кінцях гілочок. Обгортки кошиків дворядні, зовнішні листочки обгорток відстовбурчені, зелені, значно довші від внутрішніх буро-зелених, по краю перетинчастих. Ложе кошика з плівчастими приквітками. Всі квітки кошика трубчасті, п’ятизубчасті, двостатеві, темно-жовті. Тичинок п’ять. Вони зрослися пиляками, маточка одна з нижньою зав’яззю, довгим стовпчиком і дволопатевою приймочкою.

Плід – клиноподібна, майже плоска сім’янка, зеленувато-коричнева, з двома-трьома щетинками на верхівці.

Череда трироздільна росте на вільхових болотах, у зріджених листяних і мішаних лісах, на берегах водойм. Еутроф, гігрофіт, тіньовитривала рослина. Цвіте у серпні – вересні.

Поширена по всій Україні. Промислова заготівля можлива на Поліссі і в Лісостепу. Запаси сировини значні, часто утворює великі зарості.

Хімічний склад. В траві череди міститься значна кількість каротину, аскорбінової кислоти, небагато ефірної олії, слизу, флавоноїдів і дубильних речовин.

Практичне використання. Лікарська, медоносна, кормова рослина.

У науковій медицині використовують суміш листків і облистнених верхівок череди пі назвою “трава череди” – Herba Bidentis. Її рекомендують як протизолотушний засіб, сечогінний, жовчогінний, потогінний засіб, а також для поліпшення травлення.

До складу трави череди входять ефірна олія, дубильні і флавонові речовини, слиз, вітамін С, каротин і мікроелементи. У народній медицині використовують відвар трави, який використовують при хворобах печінки, простуді, як сечогінний засіб при запаленні сечового міхура, головному болі, як кровоочисний засіб, при порушенні обміну речовин, рахіті, сухарному діабеті, радикуліті, подагрі, при переляках. Зовнішньо у вигляді ванна бо примочок череду використовують при екземах, ранах, висипах, діатезі і золотусі.

Збирання, переробка та зберігання. Збирають траву до цвітіння, зрізуючи верхівки рослин ножем або серпом. Сушать на горищах або під наметом з достатньою вентиляцією, розстилаючи тонким шаром. Суху траву пакують у тюки по100 кг або в мішки по 25 кг. Зберігають у сухих приміщеннях.

Культивування. Під череду як вологолюбну рослину відводять ділянку з підвищеною вологістю грунту. Його орють на глибину 20 – 22 см. Насіння висівають з міжряддями 50 – 60 см на глибину 2 – 3 см з розрахунку 10 кг/га. При підзимовому висіві сухого насіння одержують значно більший урожай, ніж при весняному. В останньому випадку насіння стратифікують.

Догляд за посівами полягає в розпушенні міжрядь та видаленні бур’янів. При підживленні азотно-фосфатними добривами з розрахунку по 30 кг/г урожайність збільшується.

Верхівки пагонів збирають на стадії бутонізації – початку цвітіння двічі за літо. Сировину сушать під навісами.

Рис.8. Динаміка заготівлі трави Череди трироздільної.

На даний час заготівля дикорослого виду трави Череди трироздільної проводиться мало. Це пов’язано з тим, що рослина добре культивується, а самі потреби у сировині дуже високі, особливо у педіатрії.

5.9. Цмин пісковий – Helichrisum arenarium L.. З родини складноцвітних – Compositae.

Цмин пісковий – багаторічна трав’яниста рослина заввишки 15 – 30 см. Вся вона біло-повстиста. Прикореневі листки довгасто-обернено-яйцеподібні, стеблові – лінійно-ланцетні. Квіткові кошики зібрані в густу щиткоподібну волоть. Цвіте з червня до кінця вересня.

Росте на піщаних місцях. Зустрічається по всій Україні.

Хімічний склад. В суцвіттях цмину містяться флавоноїди: флаванон нарінгенін у вільному стані і у виді 5-моно- і диглюкозидів; моноглюкозид називається саліпурпозидом; флавон апігенін у вільному стані і у виді 5-моноглюкозиду і флавонол кемпферол у виді 3-диглюкозиду. Цмин містить ряд похідних фталевого ангідриду: 5,7-диоксифталід, 5-метокси-7-оксифталід і 5-метокси-7-глюкозилфталід.

Із інших речовин у цмині виявлені вітамін К, небагато дубильних речовин і ефірні олії (0,04%).

У народній медицині використовують при жовтяниці, церозі печінки, жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах.

Цмин має жовчогінну дію, зменшує концентрацію жовчних кислот і вміст білірубіну в жовчі, підсилює тонус жовчного міхура, стимулює секреторну функцію шлунка та підшлункової залози, одночасно він малотоксичний. Тому в науковій медицині кошики цмину використовують як жовчогінне, при хворобах печінки і жовчного міхура. З цією метою призначають також препарат фламін, виготовлений з квіток рослини.

Цмин рекомендують при запаленні нирок, сечового міхура, коли діурез протікає з болями.

Культивування. Можна вирощувати на присадибних ділянках, причому необхідно подбати, щоб грунт не менш як на 1/3 складався з чистого піску. Розмножується поділом куща і насінням.