Клонування: “за” і “проти”

Сьогодні проблема № 1 для генетики є клонування.
У 1996 році уперше в історії група дослідників під керівництвом Яна Більмута з Інституту Рослін у Великобританії склонувала ссавця – вівцю було названо іменем Доллі.
Невдовзі після народження Доллі у тій самій лабораторії Інституту Рослін було склоновано інших ягнят, які одночасно були трансгенними тваринами (їхній генетичний матеріал містить гени, що кодують людські білки). Дещо модифікуючи метод клонування овець, пізніше вдалося, також склонувати мишей.
У листопаді 2001 року в журналі Scientific American було опубліковано інформацію про перше в історії клонування людських зародків.
А пізніше – поява вельми суперечливих чуток про народження клонованої дівчинки, що начебто з’явилася на світ за допомогою кесаревого розтину 26 грудня 2002 року. Назвали дівчинку Євою.(Романець Д. Людина в овечій шкурі. Коли народиться перша клонована дитина? /Д.Романець //Україна молода. – 2002. – 8 серп. ).
Науковий світ зустрів сенсаційну звістку про клонування людини із обуренням. “Заборонити будь-яке втручання, яке ставить собі за мету створення людської статі, ідентичної іншій – живій або мертвій” – так звучить перша стаття додаткового протоколу до Європейської конвенції про права людини і біомедицини. Цей документ був підписаний в Парижі, неофіційна його назва “Протокол про заборону клонування людини”. Про своє бажання поставити під ним підпис заявили 19 країн, в тому числі Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Італія та інші. 21 країна Ради Європи поки повідомила про свої наміри.
Рішення Ради Європи підтримала і Європейська федерація фармацевтичної промисловості. Фармацевти вважають, що генетична інформація може і повинна використовуватися для профілактики і лікування хвороб. У таких випадках неможливо обійтися без таких клітин. Однак клонування розумних істот, підкреслюється в документі, повинно бути поставлено під законодавчу заборону.
За введення повної заборони на всі дослідження, пов’язані з можливістю клонування людини, висловилася наукова рада при міністерстві просвіти Японії. На думку вчених, подібні досліди неетичні з соціальної точки зору, і до того ж небезпечні. Аналогічної позиції притримується і офіційний Вашингтон. Міністр охорони здоров’я і соціальних служб США Донна Шалейла вважає, що плани клонування людини можуть зародитися лише у мозку “божевільного вченого”.
Не залишаються осторонь проблеми і українські вчені.
“ Одержання клону людини як істоти абсолютно неетичне, - зазначив, відомий генетик, доктор медичних наук Ігор Бариляк -. Єдино можливим і перспективним напрямком я вважаю терапевтичне клонування, тобто відтворення певних тканин людського організму. Зокрема, у випадку опіків сьогодні успішно практикується пе-ресадка клонованої шкіри. З'явилися пові-домлення про клонування судин – над-звичайно важливий крок, адже серцево-су-динні захворювання є на першому місці серед причин смертності. На рівні експе-риментів знаходиться ще одна актуальна проблема – відтворення кровотворних клітин. Є певні досягнення з клонування кісткової системи. Ці напрямки отримали значний розвиток у Чиказькому універси-теті, філіал якого – Інститут генетики та репродукції – є й у Києві. Зокрема, знай-дено методи, завдяки яким можливе швид-ке отримання потрібних тканин, і з техніч-ного боку це виявилося не Надто складним.
Репродуктивне клонування приховує в собі значну небезпеку. Крім того, що кло-ни досить швидко старіють, транспланта-ція їх може призвести до утворення злоякісних пух-лин. До цього додам, що «відксерена» істо-та однаково не буде абсолютною копією «оригіналу». Для клонування в енуклійовану яйцеклітину вводиться ядро сома-тичної клітини, що має подвійний набір хромосом. Ядро це починає ділитися, і в результаті виникає новий організм. Так от, соматичні клітини мають свій мутаційний процес, тобто, за період життя в клітині на-копичуються мутації, що можуть стати причиною порушень у новому організмі.
Крім того, на виявлення тієї чи іншої оз-наки впливає не лише генетична інформа-ція, а й середовище. А повне відтворення умов, у яких розвивався донор, просто не-можливе.
Заяви ж про народження клонованих ді-тей, на мою думку, можуть бути викликані або бажанням зробити собі голосну рекла-му, або ж близькістю до подібного відкрит-тя. Але так чи інакше, реальність такої по-дії – лише справа часу. З іншого боку, де-які науковці, зокрема, відомий російський ембріолог, генетик Леонід Корочкін, од-нозначно заявляють: «Людина ніколи не буде клонована».
Не поспішати з відтворенням Гомо Сапієнса закликає і “батько” вівці Доллі професор Ян Вільмут. В одному інтерв’ю він зазначив: “Клонування людей призведе до того, що немовлята народжуватимуться зі значними відхиленнями від норми”. (Капуста Т. Атака клонів відміняється / Т. Капуста // Уряд. кур’єр. – 2002. – 22 берез.).
Глазкова Н. Атака клонов отменяется / Н. Глазкова // Секрет. материалы. – 2003. – № 13. – С. 16-17.
Клонирование [Электронный ресурс].- Режим доступа : http: // ixs.nm.ru/clo/htm
Генетика и клонирование : главные новости [Электронный ресурс] .- Режим доступа : http://www.rambler.ru/db/news/news.html:?s-260004573
Человека будут клонировать [Электронный ресурс] . - Режим доступа : http://agat.aorta.ru/22htm  
Найкатегоричнішу позицію займає цер-ква. Так, Ватикан неодноразово наголошував на цілковитій неможливості втручання у акт Божественного творіння. Нещодавно на Всесвітньому конгресі трансплантологів у Римі папа Іоанн Павло II рішуче засудив експерименти з клонування людини.
Генетиків бентежать звістки про заборону дослідів. Вони побоюються, що поряд з репродуктивним клонуванням табу буде накладено й на терапевтичне, роль якого надзвичайно важлива в лікуванні низки недуг – приміром, хвороб Альцгеймера і Паркинсона, цукрового діабету тощо.
Однак цю точку зору розділяють не всі…
“Рано чи пізно клонування людей стане