МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ ПІД ВПЛИВОМ МАЛИХ ДОЗ РАДІАЦІЇ В УМОВАХ ЕНДЕМІЧНОЇ ЗОНИ ПРИКАРПАТТЯ О.І.Дєльцова, С.Б.Геращенко, Я.А.Орішко Кафедра гістології, цитології та ембріології
Івано-Франківська державна медична академія

Одним із ключових аспектів медичної реабілітації населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є своєчасна діагностика і лікування захворювань ендокринної системи. Накопичення радіонуклідів у щитовидній залозі визначило “органотропність” цих радіонуклідів як можливих та реальних патогенетичних факторів тиреоїдної патології у найближчі та віддалені терміни в результаті опромінення. Питання віддаленого впливу малих доз радіації на щитовидну залозу після аварії на Чорнобильській АЕС залишається актуальним.

Метою дослідження було вивчення морфо-функціонального стану щитовидної залози на територіях ендемічних по зобу, які зазнали впливу низьких інтенсивностей опромінення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Дослідження проводились у 1991-1998 роках.

В експериментах на 80 білих рандомбредних щурах вивчали морфо-функціональний стан щитовидної залози тварин, які були розміщені на один місяць у селах Городенківського і Снятинського району Івано-Франківської області, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС із різним ступенем забруднення радіонуклідами (щільність забруднення за вмістом Cs137 i Sr90 для І групи тварин відповідно 1,11 і 0,08 Кі/км2, ІІ групи – 2,42 і 0,08 Кі/км2, ІІІ групи – 5,0 і 0,19 Кі/км2). Після закінчення експерименту тварин виводили з експерименту передозуванням ефірного наркозу і забирали щитовидну залозу для патогістологічного дослідження. Морфометричне дослідження проводили з допомогою комплексу “Інтеграл- 2МТ-ЕС 1842”. Згідно програми, закладеної в цьому комплексі, вимірювали площу фолікула, площу просвіту фолікула, відношення площі просвіту фолікула до площі фолікула, коефіцієнт форми і просвіту фолікула (не менше 200 фолікулів). У кінці експерименту в кожної тварини визначали показники маси тіла, основного обміну, рівень холестерину, загального білка і бета-ліпопротеїдів крові. Для уточнення стану щитовидної залози визначали рівень гормонів Т3, Т4, ТТГ.

На світлооптичному рівні в динаміці спостерігається розростання сполучної тканини в центрі щитовидної залози, її помірна лімфо-плазмоцитарна інфільтрація. поява псевдофолікулів у периферійних ділянках залози. Встановлено, що характерними ознаками пошкодження щитовидної залози є поглиблення патогістологічних змін залежно від рівня забрудненості грунту і води радіонуклідами. У такому порядку наростають фібробластичні прояви в сполучнотканинній стромі залози. У паренхімі щитовидної залози у І групі тварин виявляється помірно виражена гетерогенність фолікулів, гіпертрофія фолікулів за рахунок зростання об'єму просвіту, новоутворення дрібних фолікулів серед проліферуючих тироцитів. Характерною особливістю будови щитовидної залози у тварин ІІ групи є виражений поліморфізм фолікулів та поява різко деформованих макрофолікулів. Останні інколи мають ознаки інтрафолікулярної гіперплазії епітелію у вигляді так званих подушечок Сандерсона. У ІІІ групі при гістологічному дослідженні виявлені численні солідні острівці з ознаками формування нових фолікулів. Лімфо-плазмоцитарна інфільтрація є помірною. Паренхіматозні клітини залози дистрофічно змінюються. За даними морфометрії збільшується кількість великих за розмірами фолікулів, зростає площа їх просвіту, зменшується частка фолікулярного епітелію та його висота.

В ультраструктурній організації тироцитів при 2-місячному терміні перебування щурів на забрудненій території 5 і більше Кі/км2, типовими проявами є збільшення об’єму елементів ендоплазматичної сітки за рахунок зменшення питомої ваги інших органел. Цистерни з секреторними вмістом розширені і переповнені. У цитоплазмі тироцитів спостерігаються початкові явища накопичення і затримки сереторних гранул. Мітохондрії виглядають як двомембранні мішки, а пізніше як мієліноподібні структури. З продовженням досліду до 6 міс привертають увагу явища затримки секрету в тироцитах. Цистерни ендоплазматичної сітки перетворюються на великі безформені мішки, що переповнені секреторними гранулами. Структура мітохондрій дезорганізована. Часто це поєднується з набряком апікального полюса тироцита.

Морфологічні прояви корелюють з лабораторними показниками зниження функціональної активності щитовидної залози: збільшення маси тіла, зменшення основного обміну і вмісту гормонів Т3, Т4, підвищення рівня ТТГ, збільшення рівня холестерину і бета-ліпопротеїдів. Одночасно ми вивчали рівень накопичення в м’язовій та кістковій тканинах загального стронцію спектрофотометричним методом і встановили значне збільшення цього мікроелементу в експериментальних тварин, порівняно з контролем, при їх перебуванні на забрудненій території. Збільшення концентрації стронцію в тканинах щурів підтвердило ефект накопичення цього металу в організмі експериментальних тварин при біохімічній міграції радіоактивного стронцію з харчових продуктів, вирощених у даній місцевості, і з води.

Таким чином, тривала дія малих доз гамма-опромінення в районах ендемічного зобу проявляється гіпофункцією щитовидної залози, яка зростає при перебуванні щурів протягом 6 міс у цій зоні і підтверджується біохімічними та патогістологічними дослідженнями.