Таким чином, можемо стверджувати, що саме радіологічний контроль продуктів харчування та продовольчої сировини є вирішальним для протирадіаційного захисту населення з точки зору формування внутрішньої дози опромінення. Відносна частка різних форм виробництва продуктів харчування у формуванні дози внутрішнього опромінення представлена на

За післячорнобильський період на порядок знизилось надходження цезію-137 в урожай сільськогосподарських культур за рахунок впровадження захисних контрзаходів, розпаду радіонуклідів та їх фіксації у грунті.

За результатами багатьох досліджень доступність стронцію-90 зостається високою. Найбільш критичними грунтами, з точки зору забруднення сільськогосподарської продукції є торф'яні, торф'яно-глейові та торф'яно-болотні грунти. На цих грунтах коефіцієнт переходу цезію-137 з грунту в рослинність у десятки разів перевищує відповідні значення для мінеральних грунтів.

Прогноз забруднення грунтів цезієм-137 показує, що за рахунок природного розпаду рівні забруднення повсюдно знизяться до значень менших 37 кБк/м2 (1 Кі/км2) приблизно через 300 років після катастрофи, окрім 30-км зони ЧАЕС та окремих плям, де рівні забруднення рівнозначні забрудненню зони відчуження.

Прогноз стосовно забруднення стронцієм-90 подібний до ситуації із забрудненням цезієм-137, оскільки періоди напіврозпаду цих радіонуклідів майже співпадають (29 та 30 років відповідно). Нині зберігається тенденція до збільшення стронцію в мобільній формі лише в нейтральних грунтах, однак максимальне значення не перевищить існуючий рівень більше, ніж на 20%. Для кислих грунтів вміст стронцію-90 в мобільному стані вже досяг свого максимуму і з часом, обумовлене цим радіонуклідом забруднення рослинності, буде зменшуватися [4]

На сьогодні, у регіонах Українського Полісся, гриби та ягоди, незважаючи на незначну масову та відсоткову долю їх у раціоні, обумовлюють значну частку дози внутрішнього опромінення населення

Така ситуація зумовлена, як зазначалось вище, відносно високим вмістом радіонуклідів, зокрема цезію-137 в дикорослих грибах та ягодах а також значним коефіцієнтом надходження радіонуклідів

Другим шляхом формування внутрішньої дози опромінення є надходження радіонуклідів з питною водою. Основне радіоактивне забруднення водних ресурсів відбулось у басейнах річок Дніпро та Прип'ять. Максимум забруднення поверхневих вод реалізувався ще в перші роки після аварії. Тепер проявляється чітка тенденція зменшення у воді концентрацій цезію-137 і його виносу річками, що протікають по забруднених територіях у Дніпровський каскад водосховищ [2].

У більшості випадків радіоактивність підземних вод, що пов'язана з аварією на ЧАЕС, порівняно з природною радіоактивністю невелика і значно нижча припустимих рівнів для питної води [13].

Для довгострокової оцінки перспектив та динаміки радіаційного забруднення як продуктів харчування, так і питної води, необхідно враховувати фізико-хімічні особливості радіонуклідів. Цезій-137, має період напіврозпаду 30 років, ?-випромінювач. Біологічний період напіввиведення цезію з організму для дорослих від 40 до 200 діб, дітей від 10 до 50 діб. За ступенем концентрації цезію-137 всі органи та тканини організму людини розподіляються наступним чином (за ступенем зменшення): м'язи, нирки, печінка, кістковий мозок, еритроцити, плазма крові. Вміст цезію в організмі залежить від структури харчового раціону та ступеня забруднення його компонентів. Наприклад, в Білорусько-Українському Поліссі основним джерелом надходження до організму цезію є молоко (понад 70%) та картопля (10—27%). Джерелом надходження цезію можуть бути ще риба, яйця та інші харчові продукти. Підвищення у раціоні харчування калію, натрію та води прискорює виведення цезію з організму. Стронцій-90 є ?-випромінювачем. Період напіврозпаду — 28 років. Потрапляє до організму людини переважно з їжею та накопичується в кістках (99%). У зв'язку з великою інтенсивністю обміну в кістковій тканині у дітей частка стронцію, який потрапив до організму з їжею та включений у склад кісткової тканини, у 5—7 років вища, ніж у дорослих. Аналогом стронцію в обмінних процесах є кальцій. Тому ступінь засвоєння та накопичення в організмі стронцію у багатьох випадках залежить від вмісту кальцію у харчовому раціоні. При вагітності стронцій проникає через послід та накопичується у кістковій тканині немовляти й може в декілька разів перевищувати його вміст у кістковій тканині матері.

За весь післяаварійний період проживання на забруднених територіях вже реалізовано біля 80% дози за життя (70 років). Нині і в наступні 10—20 років основними дозоутворюючими радіонуклідами є і буде цезій-137, що формує біля 90% сумарної дози опромінення. Доза внутрішнього опромінення утворюється в основному за рахунок споживання продуктів харчування і досягає 90—95% від сумарної дози для критичних територій. Тому на перспективу, основні контрзаходи щодо зменшення доз опромінення необхідно спрямувати на виробництво так званих "чистих продуктів".

При аналізі радіаційної безпеки продуктів харчування необхідно звернути увагу на вмісту у них природних радіонуклідів. Оскільки, саме вони надходять в організм людини з довкілля з їжею, водою, повітрям і формують основну частину дози внутрішнього опромінення, що зумовлена природним фоном. Але саме поняття "природний фон" потребує певного уточнення. Перш за все, природний фон не є рівномірною сталою величиною. Окремі території характеризуються підвищеним вмістом природних радіонуклідів як у результаті природних процесів, так і антропогенного навантаження.

Основними природними радіонуклідами, що формують дозу внутрішнього опромінення, є калій-40, а також радій та продукти його розпаду. До організму людини калій-40 надходить з їжею і його внесок в дозу внутрішнього опромінення перевищує 50%. Концентрація калію-40 у більшості харчових продуктів варіює в досить значних