Потенціал енергозбереження в Україні дуже великий. Згідно з оцінка-ми, приведеними в Комплексній державній програмі енергозбереження, його розміри становлять 145-170 млн. тонн умовного палива, або 42-48% від обсягу споживання первинних енергоресурсів. Найбільшу питому вагу в структурі цього потенціалу має промисловість і транспорт (близь-ко 60%), що обумовлено великою кількістю енергоємних виробництв. Досить значна частка припадає на комунально-житлове господарство. Оцінка обсягу технічно можливого енергозбереження, млн. тон умовно-го палива представлена в таблиці 1.

Таблиця 1.

Оцінка рівнів технічно можливого енергозбереження, млн. тонн умовного палива.

Види паливно-енергетичних ресурсів | 2000 р. | 2005 р. | 2010 р.

Паливо,

Всього: | 24,9-28,8 | 39,0-44,3 | 53,1-60,9

у т.ч.:–

вугілля |

8,7-10,1 |

12,9-14,6 |

17,0-19,5–

рідке паливо | 6,2-7,2 | 10,1-11,5 | 14,3-16,4–

природний газ | 10,0-11,5 | 16,0-18,2 | 21,8-25,0

Електроенергія | 12,5-14,8 | 21,7-29,1 | 36,6-41,5

Теплоенергія | 14,0-16,0 | 18,5-21,2 | 22,9-26,2

Всього енергозбереження | 51,4-59,6 | 79,2-94,6 | 112,6-128,6

Стратегія енерго- та ресурсозбереження має носити комплексний характер та включати:*

розвиток законодавчої та нормативної бази з метою удосконалення політики цін і тарифів;*

створення інвестиційне привабливого внутрішнього середовища;*

популяризацію позитивних прикладів у цій сфері тощо.

У найближчій перспективі в Україні необхідно:*

запровадити регулятивні заходи та адміністративну відповідальність за нераціональне використання ресурсів і стадіях їх добування, транс-портування, постачання та споживання;*

продовжити розроблення та впровадження галузевих і державних стандартів у сфері енерго- та ресурсозбереження, максимально узгод-жених з міжнародними;*

нарощувати масштаби впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;*

інтенсифікувати роботи щодо оснащення споживачів сучасними приладами обліку та регулювання споживання природного газу, електричної і теплової енергії, води як необхідної передумови впровад-ження заходів із збереження ресурсів;*

створити автоматизовані системи обліку енергії та розрахунків, які мають відповідати правилам енергоринку.

Економічне зростання, яке намітилось в Україні, потребує значного технічного та технологічного переозброєння, структурних змін у господарському комплексі, зменшення фондомісткості, ресурсо- та енер-гоємності продукції. Об’єктивна необхідність у енерго- та ресурсозбере-женні визначається її залежністю від імпорту паливно-енергетичних ре-сурсів, а також необхідністю зменшення шкідливого впливу енергетич-них об’єктів та енерговитратних виробництв на навколишнє природне середовище. Найбільша енерго- та ресурсомісткість має місце в чорній та кольоровій металургії, хімії та нафтохімії, будівельній промисловості.

Важливого значення набуває проведення енергоаудиту найбільших підприємств. Як показує світовий досвід, тільки за рахунок упроваджен-ня організаційних енергозберігаючих заходів можна досягти значного ефекту. Витрати на проведення енергоаудиту на 1000 підприємств мо-жуть бути відшкодовані вже за 0,1 року. В Україні почали з’являтися енергоаудиторські фірми (їх уже близько 100) та енергосервісні компанії. Про-те інвестиції в енергозбереження незначні. Однією з причин є відсутність достатньо обгрунтованих енергозберігаючих проектів. В умовах України доцільно розробляти та впроваджувати безвитратні енергозберігаючі за-ходи. Служби енергоменеджменту створені на ряді підприємств, зокрема Криворізькому Південному гірничо-збагачувальному комбінаті, Київводоканалі, Маріупольському “Азовмаші”, запорізькому “Мотор Січі”.

У житловому фонді найбільш раціональним є оснащення засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії. Витрати на впровадження цих заходів можуть окупитися через два-чотири роки. Поліпшення ізоляції та регулювання температури може заощадити 50% усієї необхідної для обігрівання приміщень енергії.

Можна рекомендувати декілька етапів упровадження заходів щодо енерго- та ресурсозбереження в Україні.

На першому етапі доцільно навести елементарний порядок в енерго- та ресурсовикористанні за допомогою організаційних та технічних за-ходів у виробничій сфері та побуті. Другим етапом повинно стати підви-щення ресурсної ефективності виробництва та його суттєва модернізація, впровадження нової системи стандартів та нормативів. У перспективі треба досягти структурної перебудови господарства та оптимального за-безпечення соціально-побутових потреб.

Технологічне переозброєння господарства вимагає комплексного підходу, який обумовлюється оптимальним співвідношенням технічних, екологічних та економічних параметрів. Вітчизняний та іноземний досвід дозволяє обґрунтувати найбільш ефективні типи технологій. Понад по-ловину обсягу споживання енергії припадає на такі основні сфери про-мисловості: виробництво паперу, переробку нафти, виробництво аміаку, олефінів та ароматичних речовин, хлору, цементу, алюмінію і чорну ме-талургію. Нижче наведено перелік енергозберігаючих заходів, які не-обхідно якомога швидше впроваджувати в господарську практику.

Системи контролю та обліку–

Автоматизовані системи обліку та контролю використання паливно-енергетичних ресурсів;*

лічильники електроенергії, тепла, газу, води.

Електрозбереження*

Автоматичні системи регулювання;*

економічні системи освітлення;*

сучасні ефективні електродвигуни;*

стабілізатори та регулятори змінного струму;*

системи автоматичного керування технологічними процесами;*

використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії для автономних і децентралізованих споживачів;*

забезпечення зонного обліку та багатоставочного тарифу споживання електроенергії;*

регулювання роботи енергетичних систем загальнопромислового призначення (компресорів, насосів, вентиляційних установок тощо);*

використання скидної теплоти нагріву силових трансформаторів та автотрансформаторів.

Теплозбереження*

Автоматизація центральних та індивідуальних теплових пунктів;*

впровадження систем акумуляційного опалення будинків;*

налагодження гідравлічного та температурного режимів систем опалення і вентиляції;*

впровадження регуляторів температури (індивідуальних регуляторів, систем оптимального регулювання температури в приміщенні);*

утилізація тепла вихідних газів;*

утилізація вторинних енергетичних ресурсів;*

використання геліосистем для підігріву води;*

використання низькопотенційної теплоти, в тому числі за допомогою теплонасосних установок;*

поліпшення теплозахисту приміщень та будівель;*

розробка теплоізоляційних матеріалів, конструкцій, устаткування. Паливозбереження*

Утилізація вихідних газів котелень;*

автоматизація роботи котелень, бойлерних;*

використання тепла вихідних газів для підігрівання повітря, що йде на горіння;*

локальний обігрів