Загальна характеристика перспектив використання окремих відновлювальних та нетрадиційних джерел енергії така.

Вітрова енергетика. Застосування вітроустановок для виробництва електроенергії у промислових масштабах найбільш ефективне в тих регіонах України, де середньорічна швидкість вітру понад 5 м/с: на Азово-Чорноморському узбережжі, в Одеській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Миколаївській областях, Автономній Республіці Крим та в районі Карпат.

Реалізація державних національних програм у галузі вітроенергетики до 2010 р. передбачає загальне річне виробництво електроенергії на вітроелектростанціях та автономних вітроустановках близько 5,71 млн. МВт.год; що дасть змогу забезпечити близько 2,5 % від загального річно-го електроспоживання в Україні. У перспективі за рахунок будівництва вітрових електростанцій (ВЕС) можна забезпечити до 20-30 % від за-гальних потреб електроенергії. Вже сьогодні Україна займає 13-те місце в Європі за сумарним показником потужності всіх ВЕС, що дорівнює 40 МВт. Найбільші із станцій, які будуються – це Новоазовська ВЕС у До-нецькому регіоні потужністю 14,5 МВт та Донузлавська ВЕС потужністю 16 МВт – у Криму. Енергетичний потенціал вітру на території України представлено на рис. 2 (стор. 39).

Сонячна енергетика. Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що поступає на 1 кв. м поверхні, на території Україні знаходить-ся в межах: від 1070 кВт. год./кв. м. у північній частині України до 1400 кВт. год./кв. м і вище в Автономній Республіці Крим, тобто Україна нале-жить до держав із середньою інтенсивністю сонячної радіації.

Потенціал сонячної енергії в Україні є досить високим для широкого впровадження як теплоенергетичного, так і фотоенергетичного облад-нання практично в усіх областях. Термін ефективної експлуатації геліоенергетичного обладнання в південних областях України – 7 місяців (з квітня по жовтень), в північних областях – 5 місяців (з травня по вере-сень). Фотоенергетичне обладнання може досить ефективно експлуату-ватися на протязі всього року.

В кліматичних умовах України для сонячного теплопостачання ефек-тивним є застосування плоских сонячних колекторів, які використову-ють як пряму, так і розсіяну сонячну радіацію. Концентруючи сонячні ко-лектори можуть бути досить ефективними тільки в південних регіонах України.

Біоенергетика. Ефективним відновлювальним джерелом енергії є біомаса. Поняття біомаси включає всі органічні речовини рослинного чи тваринного походження або органічні речовини, отримані за допомогою природних чи синтетичних перетворень. Біомаса містить різні субстанції – такі як дрова, перегній, солому, агроіндустріальні викиди тощо. Вона включає також органічну частину міських каналізаційних відходів. Вико-ристання біомаси проводиться в таких напрямах:*

пряме спалювання;*

газифікація;*

виробництво біогазу із сільськогосподарських та побутових відходів.

Переробка біомаси дозволяє звільнити площі та заміняє використан-ня забруднюючих типів палива. Нині біомаса покриває близько 15 % потреб енергії у цілому світі. Цей відсоток становить 35 % у розвинених країнах та зменшується до 3 % в індустріальних країнах.

Річний потенціал сільськогосподарської біомаси в Україні становить 335 млн. тонн на рік гною, із якого можна отримати 16 706 млн. м. куб. на рік біогазу. А це дає величину заміщення органічного палива 13 373 тонн умовного палива на рік. При нормальній роботі метантенка при пере-робці сільськогосподарських відходів отриманий біогаз містить 60-70 % метану, 30-40 % двоокису вуглецю, невелику кількість сірководню та азо-ту. Найбільш ефективним для роботи установки є діапазон температур 43-52°С.

Рівень переробки сільськогосподарських відходів в Україні ще досить низький. Це пов’язано з відсутністю механізму стимулювання їх пере-робки, відсутністю промислового випуску обладнання, недостатньою пропагандою даного виду виробництва енергії. Енергетичний потенціал гною в Україні представлено в табл. 2. Наведені дані показують, що

Україна придатна для швидкого розвитку юіогазових технологій. За підра-хунками фахівців науково-технічного центру біомаса в країні щорічно утворюється 52 млн. т. гною, з якого можна отримати 2 207 млн. куб. м. біогазу. Його енергетичний потенціал дорівнює 1,59 млн. т. умовного па-лива.

Шахтний метан. Щодо ресурсів шахтного метану в Україні, то за цим показником Україна займає четверте місце у світі слідом за Китаєм, Росією та Канадою. Ці ресурси становлять 12 трлн. куб. м метану, що в три рази перевищує ресурси природного газу. У 2001 р. Україна спожила біля 70 млрд. куб. м. газу, з них за рахунок внутрішніх джерел близько 18 млрд. куб. м., що свідчить про дуже важливе значення використання шахтного метану з огляду на енергетичну безпеку держави.

Україна має два вугільні басейни, сприятливі для добування метану вугільних пластів. Це Донецький та Львівсько-Волинський басейни. За оцінками, запаси метану в регіоні Донбасу становлять від 118 до 494 млн. куб. м. на один квадратний кілометр. Для порівняння: у США в районах комерційного добування метану ця величина знаходиться в межах 100-437 млн. м. куб/кв. км. У 1999 р. загальне метановиділення на шахтах Донбасу склало 1700 млн. куб. м.

Вторинні енергетичні ресурси (ВЕР). Це енергетичний потенціал побічних або проміжних продуктів, що утворюються в технологічних аг-регатах, який може бути використаний для енергопостачання інших спо-живачів.

Горючі ВЕР використовуються, головним чином, як котельно-пічне паливо і враховуються у паливному балансі підприємства. Теплові ВЕР використовують для задоволення потреб в енергії за рахунок вироблен-ня пари та гарячої води у теплоутилізаційних установках.

У чорній металургії утилізуються горючі та теплові ВЕР. Основними видами горючих ВЕР є доменний, коксівний та феросплавний газ. З теп-лових ВЕР використовується теплота охолодження доменних, мар-тенівських та нагрівальних печей, тепло газів, що відходять з конвер-торів, мартенівських, нагрівальних та випалювальних печей, а також фізичне тепло сухого гасіння коксу. У кольоровій металургії утилізуєть-ся теплота газів, що відходять, та теплота