НАРЕЧЕНОГО СЛІД ВИБИРАТИ ПО КАРТІ, АБО ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕМУ, ЯК ДІЗНАТИСЯ, ЧИ БУДУТЬ У ВАС ОНУКИ
Ця біда непомітно підкралася до нас — дедалі більше чоловіків і жінок нездатні до продовження роду. Одна з найсуттєвіших причин цієї напасті, стверджують учені, екологічна. Тому, як і слід очікувати, різні регіони України дуже різняться один від одного за цим показником. Якщо в одних місцях населення досить здорове і готове до виконання своїх батьківських і материнських функцій, то в інших — просто гвалт кричи. Новий дуже недорогий експрес-метод, розроблений професором Національного гірничого університету А.Горовою (Дніпропетровськ), дозволяє не тільки встановити розмах і географію сьогоднішнього лиха, а й передбачити розвиток ситуації в, здавалося б, благополучних поки районах.
Все почалося з 1962 року, коли Алла Іванівна була ще аспіранткою і проводила перші експерименти та спостереження в Інституті цитології та генетики Сибірського відділення Академії наук СРСР. Ще тоді вона звернула увагу на те, що екологічний тонус території можна оцінити за станом того чи іншого виду рослин, які там ростуть. Біологічне розмаїття флори та фауни в конкретному регіоні так само дозволяє судити багато про що. Наступні роки дослідник розвивала й поглиблювала початкові намітки. У результаті з’явився перспективний напрям, що нині звуть цитоекологією.
Подальше збільшення обсягу Червоної книги і без цитоекології однозначно свідчить про те, що загальний біологічний стан країни погіршується, дедалі більше видів схильні до вимирання. Але орієнтуватися на Червону книгу як на барометр стану довкілля — методика самовбивць. Занадто вже дорогий і тривалий цей засіб. Ми маємо навчитися визначати стан довкілля швидше і вміти прогнозувати, що нас чекає в майбутньому.
Як вирішити ці проблеми? Ідея А.Горової полягала в тому, щоб використовувати близькі до її наукових інтересів цитогенетичні методи дослідження. В основі лежала проста думка — оскільки все живе найповніше визначається клітиною, то й відповідь на запитання слід шукати саме в ній. На цьому рівні можна проаналізувати дуже багато процесів — таких, як синтез нуклеїнових кислот, білковий метаболізм, енергетичні процеси в клітині. Тому Алла Іванівна вирішила, що саме відгуки на клітинному рівні мають бути найбільш високочутливими, інформативними й достатніми для адекватних оцінок якості довкілля. Вона разом зі своїми послідовниками почала шукати найдоступніші індикатори, які дозволили б вирішити це завдання.
Виявилося, одним із найтонших методів дослідження таких процесів за допомогою розробленої системи тестів є оцінка загальної мутагенності території за стерильністю пилку рослин, які ростуть у тому чи іншому місці. Так, якщо ви побачите гарне квітуче абрикосове дерево на териконі в Донбасі, на чистому Південному березі Криму чи ж у Закарпатті, можливо, вам здаватиметься, що вони однаково прекрасні й однаково здорові. Але якщо роздивитися під мікроскопом пилок їхніх квітів, то можна побачити, що у дерева з регіону, де накопичилося дуже багато шкідливих відходів виробництва, де важка техногенна ситуація, багато клітин пилку стерильні. І що більше стерильних клітин пилку, то гірше. Це однозначно свідчить про те, що тут небезпечна для здоров’я (і людини в тому числі) екологічна ситуація.
Іншим показовим дослідженням є мікроядерний тест, проведений на клітинах слизової оболонки ротової порожнини дитячого населення, котре мешкає на перевіреній території. Дослідження дошкільнят узагалі дало дуже виразні результати, які найточніше характеризують локальну територію. Адже діти, як правило, ходять у дошкільний заклад саме там, де живуть. Тому тести на них дають значно точнішу екологічну характеристику конкретного району.
Щоб не травмувати дітей, дніпропетровські вчені відмовилися від звичних тестів із використанням еритроцитів і неминучого при одержанні матеріалу для аналізу травмування. Вони вирішили брати мікроядра для тестування зі слини в ротовій порожнині дитини.
У результаті досліджень, які тривають не один рік, було створено карту для Дніпропетровська й області. З її допомогою дніпропетровські вчені не тільки зафіксували стан здоров’я населення цього регіону, що живе в різних місцях, а й змогли зробити науково обгрунтований прогноз про те, яким воно буде у наступного покоління.
Алла Іванівна впевнена: створення таких карт для всієї України дозволило б краще контролювати ситуацію й зрештою виправити загрозливе становище в найнебезпечніших районах країни.
