Пухлинні маркери з ферментною активністю є другою за поширеністю групою маркерів; їх поділяють на дві підгрупи. Першу представляють ферменти, що сприяють проліферації клітин, наприклад, тимідинкіназа і нейронспецифічна енолаза. Рівні цих маркерів значно підвищуються при пухлинах, що характеризуються посиленою проліферацією клітин, тому їх використовують для встановлення стадії захворювання і його прогнозу.

Друга підгрупа — це ферменти, які присутні в клітинах нормальної тканини і мають визначену біологічну функцію. Вони мають високу тканинну і органоспецифічність, що дозволяє використовувати їх переважно для визначення локалізації пухлин.

Маркери першої підгрупи підвищуються при станах, що характеризуються вираженою проліферативною активністю і низькою диференціацією клітин, що дозволяє використовувати їх для визначення прогнозу і стадії захворювання. Друга підгрупа є високоспецифічною для диференційованих пухлин, а тому використовується для визначення локалізації первинної пухлини, а також для диференціальної діагностики злоякісних і доброякісних захворювань.

Наступним видом пухлинних маркерів є гормони, що продукуються спеціалізованими ендокринними клітинами або синтезуються ектопічно. Ці маркери найчастіше використовують для контролю за ходом медикаментозного лікування та в післяопераційному періоді.

У гормональнозалежних пухлин одночасно з їхнім ростом збільшується і кількість рецепторів. На відміну від попередніх груп маркерів, що виявляються в сироватці крові, у даному випадку визначення рівнів проводять у біопсійному матеріалі. Ці маркери використовують для прогнозування, а також для обрання найбільш придатної терапії (наприклад, при пухлинах молочної залози).

Остання група онкомаркерів, що не мають ферментної або гормональної активності, належать до речовин, що продукуються нормальними тканинами організму. Однак їхня концентрація різко зростає в ході неспецифічної реакції організму на розвиток пухлини (ферритин, бета-2-мікроглобулін тощо).

Розрізняють пухлинні маркери головні, другорядні і додаткові. Головним є маркер з високою чутливістю і специфічністю до певного виду пухлини. Визначення другорядного маркера проводиться, як правило, паралельно з визначенням головного. Другорядний маркер, маючи нижчі чутливість і специфічність для даної пухлини, у комбінації з головним маркером підвищує ймовірність виявлення пухлини. Додатковий маркер має, як правило, ще нижчі чутливість і специфічність при діагностиці онкозахворювання, але може мати високу специфічність для конкретного органу (тобто бути органоспецифічним). Крім того, зростання його рівня, як правило, пов'язано з рецидивом пухлини.

Використання пухлинних маркерів показане в таких випадках:

скринінг онкологічних захворювань;

диференціальна діагностика раку і доброякісних процесів;

оцінка поширеності процесу (в поєднанні з методами променевої діагностики);

прогноз;

оцінка ефективності терапії;*

динамічне спостереження з метою раннього виявлення рецидивів і генералізації захворювання [1,2].

Скринінг онкологічних захворювань

Критеріями для скринінгового тесту є ефективність раннього виявлення захворювання і правильність тесту. Але, враховуючи той факт, що рівень пухлинних маркерів корелює з масою пухлинної тканини, у більшості випадків не можна рекомендувати скринінг за онкомаркерами для виявлення ранніх стадій захворювання. Негативний результат аналізу не означає, що онкологічне захворювання відсутнє. Лише окремі маркери придатні для діагностики злоякісних пухлин у початкових стадіях, наприклад, простатичний специфічний антиген для ранньої діагностики раку передміхурової залози.

Диференціальна діагностика раку і доброякісних процесів

Визначення рівнів пухлинних маркерів може надати допомогу в диференціальній діагностиці злоякісних та доброякісних процесів. Так, високий рівень альфа-фетопротеїну в сироватці крові при сцинтиграфічно діагностованому з використанням радіоколоїду "холодному" вогнищі в печінці свідчить про первинну пухлину чи наявність метастазу. Простатичний специфічний антиген при сумнівних даних пальцьового ректального обстеження та трансректального ультразвукового обстеження допомагає в диференціальній діагностиці раку та доброякісних процесів у передміхуровій залозі (доброякісна гіперплазія простати, хронічний простатит тощо). Це дозволяє уникнути біопсії у пацієнтів з доброякісними процесами. Одначе для кожного пухлинного маркера існують пограничні значення концентрації, або їх ще називають деякі автори "сірою" зоною, що характерні як для раку, так і для доброякісного процесу. В таких випадках постановці правильного діагнозу може допомагати введення додаткових показників, як буде показано нижче при дослідженні хворих з патологією передміхурової залози.

Оцінка поширеності процесу (в поєднанні з методами променевої діагностики)

Як вказувалося вище, рівень пухлинних маркерів корелює з масою пухлинної тканини. За наявності метастазів (і регіонарних, і, особливо, віддалених) різко підвищується рівень маркерів. Тому в первинних хворих з високими рівнями онкомаркерів необхідно виключити метастази. Для цього з успіхом використовують методи променевої діагностики відповідно до вимог ефективного вибору діагностичних зображень при пухлинах відповідних локалізацій. Так, при високих рівнях раково-ембріонального антигену та альфа-фетопротеїну в сироватці крові у хворих з колоректальним раком необхідно в першу чергу обстежити печінку на наявність метастазів, використовуючи для цього ультразвукове дослідження, комп'ютерну томографію. У хворих на рак передміхурової залози концентрація простатичного специфічного антигена, що перевищує 200 нг/мл свідчить про наявність метастазів у скелет. При рівні простатичного специфічного антигена нижче 10 нг/мл вірогідність метастазів наближається до нуля. Для пошуку метастазів у скелет найдоцільніше застосовувати остеосцинтиграфію та однофотонну емісійну комп'ютерну томографію, а також магнітно-резонансну томографію.

Прогноз

Чим вище передопераційні значення рівня маркера, тим вища стадія захворювання і гірший його прогноз.

Естрогенні та прогестеронові рецептори відіграють важливу роль при призначенні гормональної терапії злоякісних новотворів молочної залози.

Нині інтенсивно вивчається зв'язок цілого ряду онкомаркерів з можливістю прогнозування пухлинних захворювань.

Оцінка ефективності терапії

Для ряду онкологічних захворювань існують маркери, придатні для оцінки ефективності проведеної терапії. При цьому потрібно брати до уваги кількість позитивних і негативних випадків динаміки рівня кожного маркера. Наприклад, у хворих на рак молочної залози такий маркер використовують СА