15-3. Але необхідно врахувати, що в 34 % випадків рівень СА 15-3 не знижується при досить успішному лікуванні, що може призвести до помилкового висновку щодо обраного методу лікування. Однак висока чутливість у випадку рецидиву хвороби дозволяє успішно використовувати цей маркер у поєднанні з аналізом клінічної картини захворювання.
При пухлинних процесах у товстому кишечнику показовою є концентрація раково-ембріонального антигену (РЕА), що підвищується у 85 % пацієнтів. Регулярні визначення рівнів РЕА можна використовувати для контролю за ходом лікування. Повторне наростання рівня (мінімум у 2 рази) свідчить про неефективність лікування.
Динамічне спостереження з метою раннього виявлення рецидивів і генералізації захворювання
При регулярному спостереженні за рівнями онкомаркерів можна виявити метастази за кілька місяців до їхнього клінічного прояву. ВООЗ рекомендує такі інтервали взяття проб для аналізу: один раз на місяць протягом першого року після лікування, один раз на два місяці протягом другого року й один раз на три місяці протягом третього року спостереження. Випадкове призначення досліджень на онкомаркери не має сенсу. Необхідно підкреслити, що найважливішим показником є динаміка змін, а не абсолютні показники концентрації.
Так, при динамічному спостереженні за хворими на рак щитовидної залози визначають у сироватці крові рівні тиреоглобуліну. Тиреоглобулін — глікопротеїд, що продукується не тільки нормальними, а й неопластичними клітинами щитовидної залози. Він не виявляється в крові пацієнтів, у яких проведено тиреоїдектомію і відсутні метастази раку щитовидної залози. Його поява в сироватці крові у таких пацієнтів свідчить про наявність рецидива або метастазів [9].
При пухлинах, що швидко розвиваються з несприятливим прогнозом (наприклад, рак стравоходу), чи в тих випадках, коли онкомаркери не мають належної чутливості, тривале спостереження з використанням маркерів є недоцільним.
Вибір пухлинних маркерів. Клінічна оцінка
Передусім за все необхідно правильно вибрати пухлинний маркер при даному онкологічному захворюванні. Щодо даного захворювання, неправильний вибір пухлинних маркерів означає, що при даному діагнозі не відбувається підвищення рівня досліджуваних маркерів (наприклад, СА 15-3 при злоякісних новоутвореннях простати). Гістологічний тип пухлини вказує, яку групу маркерів варто використовувати в даному випадку для контролю за ефективністю лікування, при динамічному спостереженні за хворими з метою діагностики рецидивів та генералізації процесу. При високодиференційованих пухлинах не слід визначати онкомаркери, характерні для менш диференційованих пухлин тієї ж локалізації. В ранніх стадіях захворювання при невеликій масі пухлини не можна очікувати значної концентрації продуктів її життєдіяльності в крові й інших біологічних рідинах організму, тому можливі хибнонегативні результати досліджень. Лікування (операція, хіміотерапія, радіотерапія), що призводить до повного видалення пухлини та девіталізації пухлинних клітин, обов'язково повинне супроводжуватися зниженням рівнів онкомаркерів до норми. Але якщо не враховувати біологічного періоду напівжиття пухлинних маркерів, то проведення досліджень через відносно короткий проміжок часу після операції та після закінчення променевої або хіміо– чи гормонотерапії може дати результат, що не корелює з клінічними даними та результатами променевих методів досліджень. Необхідно брати до уваги чинники, що можуть вплинути на рівень досліджуваного маркера (наприклад, підвищення рівня простатичного специфічного антигену при урологічних маніпуляціях на передміхуровій залозі, після еякуляції напередодні дослідження тощо). Рівень раково-ембріонального антигену підвищений у курців. Деякі неонкологічні захворювання можуть супроводжуватися значним підвищенням рівнів пухлинних маркерів, наприклад, 10-кратним зростанням рівня тимідинкінази при ряді вірусних захворювань. Захворювання печінки і нирок впливають на метаболізм онкомаркерів і можуть змінювати результати аналізу. Концентрація багатьох пухлинних маркерів підвищується при хронічному гепатиті, цирозі печінки, хронічній нирковій недостатності. Пухлинні маркери зднбільшого не мають абсолютної органоспецифічності, можна говорити лише про специфіку щодо визначеного типу тканин. Так, підвищені рівні СА 19-9 можуть свідчити про рак підшлункової залози, однак цей же маркер можуть продукувати злоякісні пухлини кишечника, шлунку та інших органів. При тривалому спостереженні за пацієнтами вирішальним є не абсолютний показник рівня маркера, а динаміка зміни його концентрації.
Сьогодні для виявлення пухлинних маркерів поряд з РІА та ІРМА застосовують також імуноферментний аналіз. У зв'язку з цим слід сказати наступне. Економічність використання і якість РІА значно вищі, ніж імуноферментного аналізу. Ціни на високоякісні імпортні набори для імуноферментного аналізу вищі, ніж на РІА-набори, тому що технологія їх виготовлення більш складна. У провідних медичних центрах Європи всі гормональні дослідження і визначення онкомаркерів у переважній більшості випадків не проводяться з використанням імуноферментних наборів. Імуноферментний аналіз поширений, як додатковий метод для речовин, що рідко визначаються, наприклад, інтерлейкінів, або в невеликих лабораторіях, де немає великого потоку досліджень.
При імуноферментному аналізі, як правило, менша точність і чутливість аналізу, а також вужчий діапазон концентрацій, що визначаються (зокрема через більш низьку роздільну здатність колориметричного методу детекції). Крім того, при цьому виді аналізу більш трудомістка процедура визначення концентрації, велика залежність ферментативної стадії аналізу від ряду фізико-хімічних чинників (температура, рН, якість води, попадання прямого світла і т.п.), необхідно суворо дотримуватися часу, рекомендованого при виконанні технологічних операцій. Це фактори ризику при постановці імуноферментного аналізу. До складу компонентів наборів часто входять речовини з високою токсичністю і кумулятивним ефектом (хромоген ТМБ-токсична речовина), а також канцерогенні речовини (ОФД-ортофенілендіамін, перший клас небезпеки). Вони є також небезпечними з екологічної точки зору, тому що забруднюють стічні води.
Високоточні результати з застосуванням імуноферментного аналізу досягаються при використанні цілком автоматизованих (здебільшого закритих) аналізаторів, що виключають можливі неточності в процедурі аналізу. Однак такі аналізатори дуже дорогі і ставлять споживача в залежність від реагентів відповідної фірми. Основна зона використання імуноферментного аналізу — діагностика інфекційних захворювань вірусної і бактеріальної