За своїми аналітичними характеристиками з РІА може зрівнятися тільки хемілюмінесцентний чи флуоресцентний аналіз. Головним недоліком аналітичних систем з використанням флуоресценції є їхня орієнтація на закриті автоматичні аналізатори. Більшість розробок тут закрито патентами і не дозволяє іншим фірмам широко конкурувати на цьому ринку. Це, безсумнівно, позначається на вартості аналізу. Вартість одного визначення з використанням автоматичного флуоресцентного аналізатора, в середньому, вдвічі вища, ніж для РІА-аналізу. Водночас хемілюмінесцентні методи дозволяють споживачу використовувати будь-які види люмінометрів, наприклад, систему Amerlite, і вибирати необхідні за якістю набори реактивів від різних фірм. Крім того, люмінометри, використовувані для реєстрації інтенсивності світіння розчинів, є відносно простими приладами з нескладною оптикою і без спеціального джерела світла.

Як приклад широкого застосування пухлинних маркерів в онкології розглянемо простатичний специфічний антиген. Рак передміхурової залози в економічно розвинутих країнах у структурі онкозахворюваності вийшов на 1 - 2 місце і продовжує стрімко зростати. Актуальним є завдання ранньої діагностики цього захворювання, що дозволяє провести ефективне лікування [11]. Значну роль у скринінгу раку передміхурової залози відіграє визначення в сироватці крові рівнів простатичного специфічного антигену [10,12]. ПСА є глікопротеїном з молекулярною масою 34 кД. Антиген продукується парауретральними залозами, присутній у простатичній рідині, спермі, здоровій, гіперплазованій і злоякісно трансформованій тканинах простати, а також у метастазах простатичного походження.

У сироватці крові ПСА присутній у трьох формах:

вільний ПСА;

ПСА, зв'язаний з альфа-2-макроглобуліном;

ПСА, зв'язаний з альфа-1-антихімотрипсином.

Комплекс з альфа-2-макроглобуліном є імунологічно неактивним, дві інші форми можна визначати імунологічними методами.

В нормі концентрація ПСА в сироватці крові становить 0–4,0 нг/мл. При злоякісних новоутвореннях передміхурової залози рівень ПСА перевищує 10,0 нг/мл. Найбільші проблеми в постановці діагнозу виникають у тому випадку, коли концентрація ПСА знаходиться в межах 4,1 - 10,0 нг/мл. В цю групу входять пацієнти не тільки з пухлинами простати, а й з іншими захворюваннями, передусім з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. В літературі цей діапазон концентрацій називають "сірою зоною". Для підвищення диференціально-діагностичних можливостей методу запропоновані додаткові показники ПСА [3].

Щільність простатичного специфічного антигена розраховується як відношення концентрації сироваткового ПСА до об'єму простати, визначеного при проведенні трансректального ультразвукового дослідження. Щільність ПСА, що перевищує 0,15 нг/мл/см3, з великою вірогідністю свідчить про рак передміхурової залози.

Парціальна щільність простатичного специфічного антигена (щільність ПСА перехідної зони простати) розраховується як відношення концентрації ПСА до об'єму перехідної зони простати, визначеного при проведенні трансректального ультразвукового дослідження. Показник, що перевищує 0,35 нг/мл/см3, з великою вірогідністю свідчить про злоякісну пухлину.

Швидкість зміни рівня ПСА.

Рівень ПСА швидше збільшується у хворих на рак передміхурової залози порівняно з хворими на доброякісну гіперплазію простати. Верхня межа щорічного приросту ПСА не повинна перевищувати 0,75 нг/мл. Швидкість зміни, що перевищує 0,75 нг/мл, дозволяє надійніше віддиференціювати рак від доброякісної гіперплазії простати.

Співвідношення вільного та загального ПСА.

В сироватці крові визначають концентрацію вільного та загального ПСА і розраховують співвідношення: вільний ПСА/загальний ПСА.

Рівень вільного ПСА в сироватці крові у хворих на рак передміхурової залози значно нижчий, ніж у хворих на доброякісну гіперплазію простати. На цьому принципі базується диференційна діагностика цих захворювань. Якщо співвідношення вільний ПСА/загальний ПСА менше 0,15, це з великою вірогідністю свідчить про рак простати.

Більшість дослідників вважають, що в першу чергу вільний ПСА необхідно визначати при значеннях загального ПСА в межах "сірої зони". Наш власний досвід свідчить: для виключення хибнопозитивних висновків вільний ПСА необхідно визначати також при концентрації загального ПСА в межах 10,1 – 20,0 нг/мл. Згідно із власними даними у хворих на рак передміхурової залози співвідношення вільний ПСА/загальний ПСА не перевищувало 0,142 [4].

При рівнях ПСА вище 50 нг/мл у 80% хворих виявляється екстракапсулярна інвазія і у 66% хворих спостерігається ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Концентрація антигена більше 100 нг/мл з вірогідністю більше 90% свідчить про наявність регіонарних або віддалених метастазів, в першу чергу в скелет. Планування дистанційної променевої терапії та брахітерапії у хворих на рак передміхурової залози здійснюється з врахуванням концентрації простатичного специфічного антигена [5].

Велике значення має визначення рівнів ПСА для контролю за ефективністю лікування і для ранньої діагностики рецидивів. При радикальній простатектомії рівень ПСА падає до невизначуваних величин, верхня межа при цьому — 0,05–0,1 нг/мл. Якщо при двох послідовних визначеннях з інтервалом 3 міс. відзначається зростання рівня ПСА вдвічі, це свідчить про рецидив. Критерієм ефективності променевої терапії вважається зниження рівня ПСА через 1 місяць після її завершення не менше, ніж на 50% від вихідної величини. При гормональній терапії оцінка ПСА повинна здійснюватися кожні 3 місяці для виявлення випадків неефективного лікування і його корекції. Критерієм ефективності гормонотерапії вважається зниження рівня ПСА більш ніж на 50% від вихідної величини.

Таким чином, простатичний специфічний антиген — високочутливий органоспецифічний пухлинний маркер у діагностиці раку передміхурової залози. Його визначення в сироватці крові зробило справжню революцію в онкоурології. Тому в Україні необхідна державна програма скринінгу раку передміхурової залози, що включає як однин з компонентів регулярне визначення ПСА в сироватці крові у чоловіків старше 50 років. Це дасть можливість у більш ранніх стадіях виявляти захворювання, проводити відповідну терапію, що призведе до поліпшення результатів лікування і якості життя пацієнтів.

Отже, що пухлинні маркери в комплексі з клінічними, променевими, ендоскопічними та іншими сучасними методами діагностики допомагають у розв'язанні різноманітних проблем клінічної онкології. Необхідно проводити пошук нових високоспецифічних маркерів та ефективно комбінувати існуючі для вирішення таких завдань:

скринінг