її консистенції,
зміна структури печінки (за рахунок запально-дистрофічних процесів),
ознаки системних порушень:
церебральні поразки (астено-вегетативний синдром: слабість, розбитість, судинна гипотензія), гіпертермія,
імунологічні порушення (зміна клітинного і гуморального імунітету, формування аутоімунного процесу, збільшення розмірів селезінки),
диспепсичні порушення з дискинезіями жовчовивідних проток, шлунково-кишкового тракту.
Запальні і дистрофічні зміни в печінці чи фульминантно розвиваючийся процес можуть привести до гострого і підгострого некрозу печінки, що клінічно виражається розвитком енцефалопатії.
Суперінфікування вірусом гепатиту дельта, сполучаючись з гепатитом В, робить гнітючу дію на механізми клітинного імунітету, обтяжується клінічний перебіг хвороби, збільшує частоту й інтенсивність хронізації патологічного процесу приводить до формування цирозу. Найбільш часто вірусні гепатити переходять у хронічну форму у випадках: гепатит С - (70-80) %, В - до 10 % і D до (20-50) %.
Персистенція вірусу в організмі сполучена з можливістю його активації і переходу процесу в хронічну активну форму, що супроводжується в переважній більшості випадків підвищенням активності трансфераз.
Коротка характеристика вірусів - збудників вірусного гепатиту [17].
Групова приналежність Серологічні варіанти Нуклеїно-ва кислота Місце репликації Хронізація
HAV - Пікорнавірус (ентеровірус 72) Відносно однорідний, існують різні штами РНК Протоплазма -
HBV Гепаднавірус Кілька субтипів (а,у та ін.) ДНК Ядро 10-30%
HCV Флавівірус Несколько субтипів (не менш ніж 8) РНК Протоплазма 50-70%
HDV Рібозін (дефек(тний вірус) 2 форми - мала c (більшою патоген-ністью) та більша РНК Ядро 10-30%
HEV Каліцівірус Неоднорідний РНК Протоплазма -
HGV Флавівірус Кілька субтипів ДНК -
Коротка характеристика вірусних гепатитів
Етіологічна діагностика гепатиту Важкість плину гепатиту та критерії її оцінки
Легка форма Сережньотяжка форма Важка форма
Гепатит А
Анти-НАV IgМ Виразність інтоксикації (+), підвищення: білірубіну (< 4 норм), АлАТ (< 10 норм) ПТІ до 80%; Виразність інтоксикації (2+), підвищення: білірубіну (на 5-10норм), АлАТ (> 10 норм) ПТІ 60-70% Виразність інтоксикації (3+), підвищення білірубіну (> 10 норм), ПТІ 40-60%, білірубін-ферментна дисоциація, гіпопротеінемія. ДВС-синдром, енцефалопатія
Гепатит В
НвsАg,Анти-НBс-IgМ,НbеАg
Гепатит С
Анти-НСV, РНК-НСV
Гепатит Д
Анти-НDV, РНК-НDV
Гепатит Е
Анти-НЕV
Гепатит G
РНК-НGV
Терапевтична схема застосування Протефлазіду
при вірусному гепатиті С:
- по 4 краплі через годину після їжі, тричі в день протягом 2-х днів;
- по 7 крапель через годину після їжі, тричі в день протягом 2-х днів;
- по 10 крапель через годину після їжі, тричі в день протягом 4-6 місяців.
при вірусному гепатиті В:
- по 4 краплі через годину після їжі, тричі в день протягом 2-х днів;
- по 7 крапель через годину після їжі, тричі в день протягом 2-х днів;
- по 10 крапель через годину після їжі, тричі в день протягом 1-2 місяців.
При наявності хронізації гепатиту тривалість прийому препарату складає 3-4 місяців.
Максимальна добова доза для дорослих складає 30 крапель.
Терапевтична дія Протефлазіду при вірусному гепатиті обумовлює:
відновлення функції печінки, зменшення виразності цитолітичного синдрому (активності аланін - і аспартатамінотрансфераз крові в 3 - 6 разів, гама-глютамінтранферази в 1.5 - 2 рази) і холестатичного синдрому (загального білірубіну в 4 - 8 разів) протягом 4-х тижнів у 80.0 % хворих;
зменшення виразності тривалості токсикозу, гепатолієнального синдрому в 82.0 % хворих протягом 3 - 4 місяців;
поліпшення функції кишково-шлункового тракту, зменшення дискінезій кишечнику і жовчного міхура, диспепсичних явищ з 2-го тижня лікування в 84.0 % хворих;
зменшення інтенсивності вірусної реплікації в хворих у 2 - 4 рази протягом 3-х місяців (за даними дослідження крові методом ПЦР);
відновлення фізіологічної структури печінки, зокрема, паренхіми, зменшення запальних явищ і фіброзу, можливості хронізації патологічного процесу (за даними УЗД печінки).
Протефлазід може застосовуватися як монопрепарат у хворих з відсутніми клінічними проявами гепатаргії, так і в комплексі з патогенетичною терапією - при наявності гепатаргії і поразок інших органів і систем, а також, у комплексі з іншими противірусними препаратами.
На тлі лікування в 10-15 % хворих з вираженим цитолітичним синдромом у крові може відзначатися короткочасне (протягом 4 - 6-и днів) підвищення активності трансфераз, рідше, змісту білірубіну, що істотно не впливають на динаміку відбудовних процесів у печінці.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРЕПАРАТУ ПРОТЕФЛАЗІД У ЛІКУВАННІ ПЕРВИННОЇ І РЕЦИДИВУЮЧОЇ ІНФЕКЦІЇ, ОБУМОВЛЕНОЇ HERPES GENITALIS У ЖІНОК
Було проведене комплексне клініко-мікробіологічне й імунологічне обстеження 70 жінок у віці від 18 до 35 років, що знаходилися на амбулаторному і стаціонарному лікуванні з приводу первинних і рецидивуючих форм інфекції, обумовленої Herpes genitalis, у клініці кафедри акушерства і гінекологи № 1 НМУ.
Усім хворим проводилася терапія з Протефлазідом за схемою: перший тиждень по 5 капель три рази 3 на добу, другий тиждень - 10 крапель три рази 3 на добу. Перед прийомом, краплі Протефлазіду наносили на шматочок цукру. Паралельно проводилася місцева терапія: препарат Протефлазід у виді примочок 3-5 разів у добу наносили на ушкоджені герпесом ділянки шкіри чи слизових оболонок геніталій протягом 14 днів. Для готування примочок 1.5 мл (30-35 крапель) Протефлазіду розводили в 10 мл фізіологічного розчину NaCl і наносили на ушкоджену ділянку шкіри чи слизової оболонки. Для готування вагінальних тампонів із Протефлазідом 3 мл препарата (60-65 крапель) розводили в 20 мл фізіологічного розчину, два рази на добу уводили в піхву марлевий тампон, змочений цим розчином. З появою відчуття печіння на слизовій оболонці піхви, збільшували в два рази кількість розчинника. Курс лікування не перевищував 14 днів. Критерієм ефективності й умовою закінчення місцевої терапії було зникнення ознак ушкодження шкіри і слизових оболонок зовнішніх статевих органів і піхви.
Для проведення курсу терапії з Протефлазідом була відібрана група жінок з первинною і рецидивуючою інфекцією, обумовленої генітальним герпесом, підтвердженим цитологічними методами дослідження. Серед обстежених не було вагітних і жінок з лактацією, не спостерігався