З представленої Таблиці 2 випливає, що Протефлазід у концентраціях 6.8 мкг/мл і 0.68 мкг/мл не приводив до збільшення числа аберантних метафаз, отже, вивчений препарат не має мутагенних властивостей.

Мутагенні властивості препарату Протефлазід були вивчені в експериментах in vivo на білих безпородних мишах. Препарат вводили в дозі 6.8 мкг/мл per os. Використовували за умовами експерименту однократне і чотириразове введення при наявності негативного і позитивного контролю.

При вивченні цитогенетичної активності Протефлазіду на білих мишах установлено, що він не мав мутагенної дії. При одноразовому введенні тваринам відсоток аберантних метафаз склав 3.2±0.7 %, при чотириразовому введенні - 3.4±0.8 %. У групі негативного контролю цей показник дорівнював 3.0±0.7 %, позитивного - 14.2±1.5 %. Показники аберрантных метафаз у досліджувальних групах (введення Протефлазіду одноразово і чотириразово), а також у негативному контролі вірогідно відрізнялися від позитивного контролю (t=6.4; t=6.1; t=6.4 - відповідно, табличне значення t= 3.0).

Таким чином, за даними вивчення цитогенетичної активності Протефлазіду, можна зробити висновок, що досліджуваний препарат не мав мутагенної активності.

Тератогенный ефект препарату оцінювали в досвіді in vivo на дорослих, репродуктивних пацюках масою 180 - 240 гр., що були розділені на 2 групи, по 10 тварин у кожній групі. У дослідну і контрольну групи були введені по 2 самця для спарювання, що не одержували Протефлазід.

Самки одержували препарат протягом усієї вагітності per os у дозі 0.1 - 0.01 від LD 50. Оцінка результатів дослідження фето- і ембріотоксичного впливу проводилася на підставі наступних критеріїв:

кількість немовлят і термін народження;

маса тіла при народженні й у наступних спостереженнях протягом 30 днів;

аномалії розвитку, а саме: аномалії розвитку кістяка, кінцівок і сечостатевої системи;

атипічні ознаки на макроморфологічних препаратах, виготовлених на 1, 14, 30 і 45 добу.

Установлено, що достовірних відмінностей серед приведених показників у досвідченій і контрольній групах відзначено не було.

Імунотоксичний вплив препарату вивчали на 91 білих статевозрілих мишах і 25 білих пацюках лінії Вістар, на наступних експериментальних моделях: початкова гуморальна відповідь на Th-залежний антиген, РГЗТ, РБТЛ на мітогени (ЛПС і ФГА), фагоцитарна активність нейтрофілів.

Препарат уводився per os три рази 3 на добу в дозі 3 краплі/кг маси тварини, (що відповідає 40-50 краплям для людини). По показниках гуморальної відповіді досліджувані дозування не впливали на показники маси тіла, маси тимуса і циркулюючих антитіл. Відзначено зниження абсолютного і відносного показників маси селезінки і тенденцію до зменшення титру гемолізінов, зокрема гемагглютинінів.

Вивчення РГЗТ на мишах показало, що мається тенденція до зниження активності РГЗТ під дією препарату.

РБТЛ досліджувалася в досвідах in vivo. Оцінку реакції здійснювали за коефіцієнтом гіпертрофії підколінних лімфатичних вузлів. Тваринам вводили мітогени - ЛПС, ФГА. Препарат вводили з дня введення мітогенів протягом 4-х діб. Встановлено, що РБТЛ на мітогени під дією препарату не мала прогресуючого характеру. Були відсутні зміни показників коефіцієнтів гіпертрофії лімфатичних вузлів у дослідній та контрольній групах.

Дослідження фагоцитарної функції нейтрофілів з використанням стандартних тест-мікробів - агатної культури E. соlі АТСС 25422 показали, що застосування препарату істотно не змінює кількість активних нейтрофілів. Відзначено тенденцію до збільшення показника коефіцієнта поглинання нейтрофілів.

Статистично вірогідно спостерігається підвищення поглинаючої та переварюючої здатності фагоцитів.

Канцерогенність

Тестування на канцерогенність у системі доклінічного вивчення безпеки Протефлазіду містить наступні дослідження:

тест Еймса Salmonella typhimurium - штами ТА 98, ТА 100 / індукція мутагенезу в індикаторній системі при метаболичній активності фракції S-9 печінки пацюків. Показано, що Протефлазід не збільшує частоту генних мутацій, у той же час спостерігається тенденція до зменшення частоти мутацій. Доведено відсутність промутагенного впливу препарату.

антипроліферативна активність лікарського засобу в експерименті in vivo у білих безпородних мишей на моделях: саркоми Крокера, лімфосаркоми Плисса, лімфолейкозу L 1210, карценоми Герена. Показано, що при введенні per os препарат мало впливає на ріст пухлин, однак при парентеральному введенні спостерігається гальмування росту пухлини від 10 до 40 % у залежності від моделі. При цьому істотно збільшується тривалість життя.

У результаті проведених досліджень доведено, що Протефлазід не индукує генних мутацій і хромосомних ушкоджень у клітинах, володіє незначною антитуморозною активністю. Таким чином, Протефлазід відповідає існуючим вимогам щодо канцерогенної безпеки.

Екофармакологічна дія

Відомо, що більшість вірусних захворювань, а також екотоксикантів негативно впливають на прояви психічної діяльності і фізичної працездатності. В умовах використання стресово-конфліктної ситуації серед тварин доведено, що Протефлазід сприяє підвищенню дієздатності (м'язової працездатності) і більш повної "психічної" реалізації в екстремальних умовах.

Однією з основних специфічних властивостей екофармакологічних препаратів є здатність зменшувати дію токсичних речовин на організм. При вивченні детоксикаційних властивостей препарату була прийнята альдінамідна модель інтоксикації (доза протитуберкульозного препарату альдінаміда складала 150 мг/кг), а також моделі з використанням екотоксикантів: ДДТ, бензол, формальдегід (доза 0.5 від LD 50). Зазначені дози токсикантів приводять до формування екстремальної токсичної поразки. За умовами досліду, токсиканти в зазначених вище дозах уводили per os на протязі трьох діб (контрольна група). В експериментальній групі, із другої доби, тваринам, що одержують токсиканти, уводимо Протефлазід per os 1-2 краплі на 200 грам (~ Lim ac) протягом 3-х діб. Під впливом токсикантів у контрольних групах (без препарату) з 1 по 14 добу загинуло від 40 до 80 % тварин, а в експериментальних групах не більш 3 %. Починаючи з 15-ої доби, по стану інтегральних показників здоров'я тварин, показників осмотичної резистентності еритроцитів, поверхневої і внутрішньої аутофлори, а також кількості E. соlі (in oris, на боковій стороні тіла) відмінностей експериментальних груп від "чистих" тварин