Дослідження проводять у кілька етапів.

I етап. Матеріал засівають у пептонну воду на 6—8 годин, на лужний агар чи на одне з елективних середовищ.

II етап. Через 6—8 годин після початку дослідження вивчають характер росту в пептонній воді, відкіля висівають збудника на лужний агар і друге середовище нагромадження.

III етап. Через 14 годин після початку дослідження вивчають ріст на другому середовищі нагромадження, роблять висів із другого середовища нагромадження на лужний агар. З чашок відбирають колонії для подальшого дослідження і пересівають їх на середовище Клиглера.

IV етап. Через 18—24 години після початку дослідження відбирають підозрілі колонії з застосуванням проби на індофенолоксидазу (за допомогою реагенту чи індикаторних папірців). Підозрілі колонії досліджують у реакції аглютинації на склі з 01-антисивороткою, а також із сироватками Огава та Інаба.

З культур готують мазки для фарбування по Граму і далі проводять біохімічну ідентифікацію вирослих бактерій.

Збір матеріалу виробляється в стерильний скляний посуд із середовищем збагачення (лужна 1% пептонна вода) за допомогою ватяних тампонів. Досліджуваний матеріал варто брати до призначення АБ, тому що через 1—2 години після їх прийому кількість вібріонів зменшується, а через 1—3 доби взагалі не виявляється.

Кількість матеріалу залежить від клінічних проявів. При важкій формі— 0,1— 0,5 мл на 50 мл пептонної води, при легких — 1—2 г випорожнень.

При дослідженні на вібріононосійство — попередньо сольове проносне (щоб одержати рідкі випорожнення з верхніх відділів кишечнику).

У лабораторію матеріал доставляють не пізніше, ніж через 3 години від моменту забору, позитивну відповідь можна одержати через 18—48 годин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Л.Б. Хазенсон, Н.А. Чайку: Імунологічні основи діагностики і епідемологічного аналізу кишкових інфекцій. "Медицина", 1987.

2. В.Д. Тімаков, В.С. Левашев, Л.Б.Борисов: Мікробіологія. "Медицина", 1983.