Реферат на тему:

Ускаднення при переливанні крові та її компонентів

На минулій лекції ми вивчали теоретичні основи переливання крові і її замінників. Сьогодні приступаємо до практики переливання крові. Переливання цільної крові проводиться безпосередньо від донора хворому.

Свіжоцитратна кров використовується на протязі першої доби після її заготовки. Заготовляється така кров на базі 6% цитрату натрію після попереднього її замовлення спочатку по телефону, а потім документально. Як правило це робиться при кровотечі, причину якої вбачають при порушенні системи згорання крові.

Про переливання консервованої крові мова йшла вище.

Рекфинізовану кров використовують, як правило, після попереднього замовлення для хворих, у яких була значна крововтрата, що періодично супроводжується порушенням в системі згортання – протизгортання крові, результуючою чого є синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, а з нашої точки зору – тромбогеморагічний синдром, що за М.Магабелі більш точно відповідає суті за механізмом патогенезу.

Пуповинно-плацентарна кров дуже багата на гормони і застосовується з метою стимуляції при різноманітних захворюваннях головним чином у жінок.

Про переливання автокрові ми говорили в першій лекції – три методики.

В останні роки переливанню компонентів і препаратів крові надається переважне значення. Серед останніх найбільше значення мають наступні.

Еритроцитарна кров - компонент крові, в якому переважає концентрація еритроцитів. Останнє досягається цинтрифугуванням крові , рідше – простим відстоюванням. Зберігається у флаконі, чи пластикових мішках. Показанням для застосування є: зменшення кисневої насиченості крові, що зустрічається при помірних втратах крові при операціях (15-20% обєму крові), при анеміях будь-якого генезу, при недостатності кровотворення, при надлишковій гемодилюції і т.і. Препарат зберігається 21 добу. Протипоказання до переливання – гіперкоагуляція, висока аритмія високий гематокрит (50%).

Еритроцитарна суспензія – суміш еритроцитарної маси і консервуючих речовин типу ЦОЛІПК. Показання і протипоказання – ті ж.

Відмиті і розморожені еритроцити – це еритроцити після вилучення лейкоцитів, тромбоцитів і білків плазми. Заморожують еритроцити при температурі -196С. Після розмороження еритроцити використовують (переливають) на протязі доби. Перевагою цього компонента крові є можливість його застосування при алергічних реакціях, алергічній несумісності, серцевій і нирковій недостатності, що базується на вищезазначеному патологічному процесі.

Тромбоцитна маса – фракція крові, що зберігається і переливається протягом доби. Використовується при тромбоцитонеміях будь-якого генезу. Правила переливання – ті ж, що і крові (групова сумісність, Rh-сумісність і біологічна сумісність).

Лейкоцитарна маса – є фракцією крові, як і тромбоцитна. Правила переливання – аналогічні. Показання: лейкопенія (будь-якого генезу), зниження реактивності організму, сепсис, хіміо-рентгено-терапія.

Плазма крові – також фракція крові, що багата білками, гормонами, ферментами, вітамінами, антитілами.

Нативну плазму – використовують не пізніше 3-5 годин після заготовки.

Заморожену плазму зберігають при температурі 25 - 90 діб, 10 - 30 діб.

Суху плазму зберігають до 5 років (використовують після розбавлення дистильованою водою, або ізотомічним розчином натрію хлориду).

Показаннями до переливання плазми крові (нативна, заморожена, суха) є: шок, масивна крововтрата, опікова хвороба, перитоніт, сепсис, емпієма плеври, хронічний абсцес легень.

Препарати крові, що мають широке застосування:

Фібриноген – міститься у флаконі до 1-2 грам. Перед переливанням розводять у дистильованій воді. Показання – гіпофибриногенемія будь-якого генезу, частіше – значна крововтрата при операціях чи травмах.

Альбумін (5%-10%-20%), протеїн (складається із 75-80% альбуміну і 20-25% глобулінів), альбумінат (нагадує протеїн) – використовують при гіпопротеінемії.

Сироватковий поліглобулін використовують по 3-9 мл при зниженій реактивності організму при будь-яких інфекційних та запальних процесах, в тому числі і при сухотах (туберкульозі). Один із препаратів цієї групи є -глобулін.

Фібринолізин – препарат, що може розчинити свіжі тромби. Добова доза 20 000-40 000 ОД у поєднанні з 10 000-20 000 ОД гепарину.

Про можливість переливання трупної крові вперше доповів на зїзді хірургів Раден. Згодом в 1928 році харківський вчений В.Н.Шамов. Автор наводив експериментальні дані.

Вже 13 березня 1930 року С.С.Юдін зробив перше переливання трупної крові чоловіку 33 років. А вже восени 1930 року від доповів про 7 успішних переливань.

В подальших дослідженнях В.Н. Шамов довів, що бактеріальне забруднення крові через брижові вени із кишківника розвивається через 20-22 години.

Оскільки назва “трупна кров” психологічно і етично справляли негативне враження і відношення, В.Н.Шамов першим і визнав назву невдалою. Була запропонована назва “посмертна кров” і “фібринолізна”.

Було доведено, що чим менше знаходиться в тілі трупа кров, тим довше вона зберігає свої фізіологічні властивості, а саме: дихальну функцію еритроцитів і фагоцитарну – лейкоцитів.

Вважається, що забір крові повинен бути не пізніше 6-8 годин після смерті. Забирати кров можливо у трупів після смертельних травм головного і спинного мозку та грудної клітки.

Після забору кров консервується і проводиться обстеження (реакція Вассермана, білірубін), на що втрачається 3-4 доби, після чого, за відсутності протипоказань, проводиться переливання.

Кожному хворому, що поступає до відділення зразу ж визначають групу крові і резус-фактор. На титульному листі історії червоними чорнилами про це роблять відмітку, під якою лікуючий лікар ставить свій підпис. Якщо хворий обстежується таким чином вперше, лікар, що відповідає за переливання крові у лікарні чи відділенні цю ж відмітку на спеціальному відбитку-кліше (“штамп”) робить в паспорті хворого. Останнього про це і про групу повідомляють. До речі, всі військовослужбовці носять форму, на якій зліва на грудях має місце відмітка про групу та резус-фактор.

Якщо у хворого раніше визначалась група крові і є відмітка в паспорті, та ці дані не співпадають з одержаними у відділенні, - дослідження необхідно обовязково повторити, а ще краще при наявності сумнівів, виконати в іншій лабораторії. При вступі