жовтяниці різний, не завжди відповідає тяжкості гепатиту, але найчастіше е пряма залежність між інтенсивністю жовтяниці та тяжкістю хвороби. При вірусному гепатиті А спостерігається інтенсивна та більш тривала жовтяниця. Швидке наростання жовтяниці характерне для тяжких та злоякісних форм вірусного гепатиту В. Печінка збільшена, помірно ущільнена та дещо болюча під час пальпації. У деяких хворих при вірусному гепатиті збільшується і селезінка (в основному у дітей раннього віку). Живіт помірно здутий, випорожнення знебарвлені. Сеча темна. При тяжких формах вірусного гепатиту проявляється геморагічний діатез (петехіальні висипи, синці на місцях ін'єкцій, носові кровотечі та ін.). Залежно від ступеня порушення функціонального стану печінки розрізняють легку, середньотяжку, тяжку та злоякісну форми вірусного гепатиту. Тяжка та злоякісна форми хвороби характерні для вірусного гепатиту В.
Злоякісна форма, або токсична дистрофія печінки (гепатодистрофія, гепатонекроз),— найтяжча форма вірусного гепатиту В. Найчастіше буває у дітей першого року життя. Першими симптомами гепатодистрофії є нервово-психічні порушення — печінкова енцефалопатія. Спостерігається різке збудження з руховим неспокоєм, з'являються тремор рук, клонікотонічні судороги. Протягом 1—3 днів розвивається печінкова кома. Жовтяниця при цьому звичайно значно зростає. З'являються геморагічні явища (крововиливи в шкіру, блювання «кавовою гущею», кровоточивість слизових оболонок та ін.). Зменшуються розміри печінки, вона стає м'якою, часто зовсім не пальпується. З'являється печінковий запах. Прогноз невтішний Видужання настає звичайно тільки при комплексному Інтенсивному лікуванні в стадії передвісників печінкової коми.
Вірусний гепатит А характеризується гострим циклічним перебігом, повним відновленням функціонального стану печінки. Затяжний перебіг хвороби буває рідко, звичайно при супровідних захворюваннях. При вірусному гепатиті В поряд з гострим перебігом хвороби спостерігається затяжний і хронічний (доброякісний хронічний персистуючий гепатит і хронічний активний гепатит, який закінчується в деяких випадках цирозом печінки).
Діагноз вірусного гепатиту встановлюють на основі клініко-епідеміологічних даних. Істотно допомагають у встановленні діагнозу біохімічні та імунологічні дослідження. Діагноз вірусного гепатиту В підтверджується виявленням австралійського антигена (HBsAg) у крові. Етіологічне розшифрування вірусних гепатитів включає визначення всіх серологічних маркерів вірусного гепатиту В, фекального антигена вірусного гепатиту А та сироваткових імуноглобулінів. Негативні результати перелічених досліджень дають змогу встановити діагноз вірусного гепатиту ні А ні В. Якщо етіологічне розшифрування вірусного гепатиту неможливе за клініко-епідеміологічними та лабораторними тестами, ставлять діагноз: вірусний гепатит (недиференційований).
У ранній діагностиці вірусного гепатиту велике значення має підвищення активності аланінової амінотрансферази (АлАТ) та альдолази. Істотно допомагає в діагностиці вірусного гепатиту визначення вмісту білірубіну в крові; жовчних пігментів у сечі, стеркобіліну у випорожненнях. При вірусному гепатиті вміст білірубіну в крові здебільшого підвищений, переважає його пряма фракція. Винятком є безжовтянична форма вірусного гепатиту, при якій вміст білірубіну в крові може залишатися нормальним Протягом усієї хвороби. Підвищення білірубіну до 40 мкмоль/л (норма — до 20 мкмоль/л) за забарвленням шкіри визначити неможливо.
Тому вірусний гепатит з підвищеними в таких межах показниками гіпербілірубінемії трактують також як безжовтяничний. При жовтяничній формі вірусного гепатиту в сечі з'являються жовчні пігменти. Стеркобілін у випорожненнях не визначається протягом кількох днів; звичайно в останні дні початкового (безжовтяничного) та перші дні жовтяничного періоду хвороби. Для вірусного гепатиту характерним є підвищення тимолової, сулемової та інших осадкових проб; гіпоальбумінемія, гіпергаммагдеь булінемія. Зниження вмісту протромбіну свідчить про значне ураження синтетичної функції гепатоцита і тяжкий перебіг вірусного гепатиту.
Жовтяничний варіант вірусного гепатиту слід диференціювати з гемолітичною та механічною жовтяницями, пігментним гепатозом та токсичним гепатитом; у дітей перших місяців життя — з атрезією жовчовивідних шляхів.
Лікування. В лікуванні хворих на вірусний гепатит велике значення має дотримання постільного режиму та дієти. До зникнення симптомів інтоксикації та значного зниження активності АлАТ постільний режим повинен бути суворим, з наступним поступовим його ослабленням відповідно до дальшого перебігу хвороби, їжа повинна містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів. Тільки при тяжких формах гепатиту доцільно обмежити або навіть повністю виключити з дієти білки. Жири (вершкове масло) обмежують у перші два тижні хвороби. Треба, крім того, виключити екстрактивні речовини, гострі приправи, шоколад, какао; обмежити в їжі вміст солі. З перших днів хвороби рекомендується знежирений сир. М'ясо дають варене або у вигляді парових котлет. До меню слід включити молочнокислі продукти (кефір, кисле молоко тощо), овочі, фрукти та фруктові соки, компоти, киселі, варення, мед та ін. їжа має бути багата на вітаміни. Додатково призначають екстракти вітамінів та синтетичні вітамінні препарати: аскорбінову кислоту, тіамін, ретинол, нікотинову кислоту. Треба в значній кількості пити 5% розчин глюкози, лужні мінеральні води (Боржомі, Єсентуки №17, №4). Для регуляції жовчовиділення і забезпечення регулярного випорожнення кишок призначають 5 % розчин магнію сульфату. В період спаду проявів клінічних симптомів хвороби рекомендуються озокеритові та парафінові аплікації на ділянку печінки, що позитивно впливає на внутрішньо печінкову гемодинаміку. У цей період призначають також жовчогінні (холосас, кукурудзяні примочки, безсмертник та інші жовчогінні трави). При легких формах вірусного гепатиту можна обмежитися переліченим комплексом лікувальних заходів. Це так звана базова терапія вірусного гепатиту.
У разі потреби детоксикаційної терапії застосовують внутрішньовенно краплинно 5% або 10% розчини глюкози з аскорбіновою кислотою, синтетичні плазмозамінники (реополіглюкін, гемодез та ін.)\ альбумін. Для звільнення кишок від токсинів та токсичних метаболітів призначають очисні та сифонні клізми.
При стійких симптомах інтоксикації у хворих на тяжку форму вірусного гепатиту, при передвісниках та симптомах гепатодиртрофії, а також загрозі її розвитку потрібно призначати глікорортикоїдні препарати. Оптимальним можна вважати поєднане Застосування гідрокортизону парентерально (внутрішньовенно, краплинно) та преднізолону всередину. Доза глікокортикоїдів Становить 2—3, при гепатодистрофії
