4—5 мг/кг маси тіла на добу в перерахуванні на преднізолон. При тяжких формах вірусного гепатиту слід застосовувати інгібітори протеаз (контрикал, трасилол, гордокс, амбен та ін.). Для пригнічення гнильних процесів у кишках застосовують антибіотики; при симптомах геморагічного діатезу — вікасол, амінокапронову кислоту та ін. За показаннями призначають симптоматичні препарати. При супутніх захворюваннях проводять відповідне лікування, враховуючи при цьому гепатотоксичність ліків.
Профілактика. Методи активної профілактики вірусного гепатиту розробляються.
Заходи у вогнищі вірусного гепатиту А. 1. Хворого госпіталізують. Строки ізоляції — 4 тижні від початку хвороби або 3 тижні від появи жовтяниці. Питання про можливість лікування хворого на вірусний гепатит А вдома останнім часом вирішено позитивно. В таких випадках потрібно забезпечити ізоляцію хворого, щоденний лікарський огляд та систематичний контроль біохімічних показників функціонального стану печінки, проведення поточної дезинфекції. 2. Карантин накладають на 45 днів від дня ізоляції хворого. В цей час забороняється переводити дітей із групи в групу або в інші дитячі заклади. Приймати нових дітей можна тільки після введення їм імуноглобуліну. Всім контактним, які не хворіли раніше на вірусний гепатит, вводять імуноглобулін: дітям до 10 років —1 мл. від 10 до 11 років— 1,5мл. Після ізоляції хворого проводять обов'язкову заключну дезинфекцію. 4. За вогнищем встановлюють медичне спостереження протягом усього карантинного строку. Для ранньої діагностики вірусного гепатиту А та виявлення його безжовтяничних варіантів рекомендується визначати активність АлАТ.
Профілактика вірусного гепатиту В зводиться до профілактики парентерального інфікування. Потрібно ретельно дезинфікувати медичні інструменти сухим жаром (протягом 1 год. при температурі 160°С), стерилізувати їх (протягом 30 хв при 1,5 атм) або кип'ятити не менше 30 хв. У лікувально-профілактичних закладах доцільно створювати централізовані стерилізаційні. Для профілактики посттрансфузійного вірусного гепатиту необхідно ретельно добирати та систематично обстежувати донорів на наявність у їхній крові вірусу гепатиту В. Слід враховувати, що поряд з вірусом гепатиту В посттрансфузійні гепатити спричинюються також вірусами ні А ні В. Розпізнати носійство цих вірусів у донорів на сьогодні неможливо. Показання для проведення переливання крові та її препаратів повинні бути в рамках потреби.
