отвір заростає у перші тижні після народження або на першому році життя. У дорослих на місці цього отвору залишається овальна ямка (fossa ovalis). У жінок серце за розмірами завжди менше, ніж у чоловіків. Спостерігають випадки, коли розміри серця значно більші або менші за норму. Іноді замість чотирьох камер серця буває три або навіть одна. Відомі випадки, коли тристулковий клапан має дві або чотири стулки, а мітральний — три стулки. Дуже рідко серце розміщується поза грудною порожниною або його зовсім немає. Описані випадки відходження аорти та легеневого стовбура від правого або лівого шлуночка, відсутності аорти або легеневого стовбура, звуження їх тощо.
Більшість варіантів судин пов'язана з порушенням ембріонального розвитку. Розрізняють такі варіанти судин: відсутність нормальної судини; наявність додаткових судин; незвична топографія судини та її гілок; зміна звичайного місця відходження судин та багато інших.
Завершуючи короткий виклад особливостей будови судинної системи, слід зазначити, що вона дуже пластична і тому в одному органі можна побачити різну форму розгалуження судин або комбінацію різних форм, різний діаметр судини та різні кути, під якими від великої судини відходять її гілки.
Особливості кровообігу плоду
Кровообіг плоду значно відрізняється від кровообігу дорослої людини (Рис. 9), оскільки плід не дихає, а збагачення крові на кисень та поживні речовини, необхідні для його розвитку і росту здійснюється через плаценту (placenta). Нормально розвинена доношена плацента людини має округлу дископодібну форму, м'ясисту консистенцію, діаметр 150—200 мм, товщину 20—30 мм та масу 450—500 г.
У плаценті розрізняють маткову та плодову частини. Зовнішня поверхня маткової частини шорстка і сіткою борозен поділена на значну кількість різних за формою часточок, основною складовою частиною яких є ворсинки — специфічні утвори з кровоносними судинами всередині. Ворсинки занурені в невеликі порожнини потовщеної частини слизової оболонки матки (так звану відпадну оболонку) і заповнені кров'ю матері. Кров плоду, що протікає в капілярах ворсинок, збагачується на кисень та поживні речовини, які проходять крізь стінки ворсинок та капілярів. Завдяки цим структурним особливостям кров матері безпосередньо не змішується з кров'ю плоду, тобто існує особливий фізіологічний механізм, що захищає організм плоду від змін навколишнього середовища і зберігає його відносно постійний внутрішній склад. Цей механізм називають плацентарним бар'єром. Він, як і інші пристосувальні властивості організму, виник у процесі еволюції.
Від внутрішньої поверхні плодової частини відходить довгий пупковий канатик, або пуповина, який складається з перевитих між собою двох пупкових артерій, однієї пупкової вени і зародкової сполучної тканини з домішкою колагенових волокон.
Кров, що пройшла крізь плацентарний бар'єр, збирає пупкова вена, яка про" никає в черевну порожнину через пупкове кільце. У складі круглої зв'язки пупкова вена доходить до воріт печінки, де поділяється на дві гілки. Одна з них відразу впадає у ворітну вену, що розгалужується в печінці, а друга проходить по задній поверхні печінки і біля її заднього краю з'єднується з нижньою порожнистою веною. Кров із печінки по печінкових венах вливається в нижню порожнисту вену.
Таким чином, з нижньої порожнистої вени, що несе венозну кров від нижніх частин тіла і артеріальну кров з пупкової вени, у праве передсердя вливається змішана кров. У праве передсердя впадає також верхня порожниста вена, що збирає венозну кров з верхніх частин тіла.
Рис. 9. Схема кровообігу плоду (а) та новонародженого (б):
1 — пупкова вена; 2 — ворітна вена; 3 — венозна протока; 4 — нижня порожниста вена; 5 — печінкова вена; 6 — праве передсердя; 7 — ліве передсердя; 8 — легеневі вени; 9 — аорта; 10 — легеневий стовбур; 11 — артеріальна протока; 12 — легеня; 13 — низхідна частина аорти; 14 — пупкові артерії.
З правого передсердя значна частина крові крізь овальний отвір у міжпередсердній перегородці переходить у ліве передсердя, а звідти— у лівий шлуночок та висхідну частину аорти. Невелика кількість крові з правого передсердя потрапляє в легеневий стовбур, а звідти частково в легені та артеріальну протоку, що з'єднує легеневий стовбур і низхідну частину аорти. Артеріальна протока функціонує у плоду та протягом 7—12 днів у новонародженого, а потім облітерується і перетворюється у зв'язку.
У новонародженої дитини плацентарний кровообіг замінюється легеневим, у зв'язку з чим пупкові артерії, що несли венозну кров від плоду до плаценти, заростають протягом перших двох-трьох днів, а пупкова вена —* в кінці першого тижня життя. Овальний отвір у нормі закривається дещо пізніше, а іноді існує протягом усього життя людини.
Список використаної літератури
Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. – 2-ге вид., – К.: Вища шк., 1992.
Свиридов О.І. «Анатомія людини» – Київ, Вища школа, 2001.
Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. – К., 1985.
М.Р.Сапин, Г.Л.Билич "Анатомия человека" книга 2 "Внутренние органы. Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная системы)". – Москва, Оникс-Альянс-В, 1999 г.
Паталогическая анатомия. Струков А.И., Серов В.В., Москва, «Медицина», 1995 г.