РЕФЕРАТ
на тему:
Клінічна картина інфекційних захворювань. Шляхи проникнення інфекцій в організм людини. Профілактика інфекційних захворювань.
1. Клінічна картина інфекційних захворювань.
Всі інфекційні захворювання, залежно від локалізації збуд-ника в організмі, можна умовно поділити на чотири основні групи.
1. Інфекції дихальних шляхів. До них належать дифтерія, коклюш, кір, туберкульоз, натуральна віспа, грип, ангіна. Шлях передачі — повітряно-крапельний.
2. Кишкові інфекції. До цієї групи належать дизентерія, черевний тиф, вірусний гепатит, поліомієліт, холера. Шлях передачі — через шлунково-кишковий апарат.
4. Інфекції кровоносної системи. Це можуть бути малярія, висипний тиф, кліщовий енцефаліт, чума, туляримія. Всі ці інфекції, як правило, передаються через укуси тварин і звуть-ся трансмісивними.
5. Інфекції поверхневих шкірних покривів і слизових обо-лонок. До них належать трахома, короста, сибірка, правець. Передаються вони контактним шляхом.
Перебіг будь-яких інфекційних захворювань поділяють на кілька періодів.
/. Інкубаційний. Це час з моменту потрапляння збудника в організм людини до початку розвитку перших симптомів захворювання. В цей час збудник прихований в організмі і ви-явити його можна тільки за допомогою лабораторних обсте-жень. Тривалість цього періоду неоднакова для різних збуд-ників і може бути від кількох годин чи днів, як, наприклад, грип, малярія, дизентерія, до кількох місяців і навіть років (СНІД).
//. Продромальний. Цей період триває від кількох годин до кількох днів, тобто від появи перших ознак захворювання до розвитку типових симптомів, характерних для кожного виду збудника. В цей період хворі відчувають загальну слабкість, головний біль, біль у суглобах, скаржаться на відсутність апетиту. Починає підвищуватися температура.
III. Розвиток хвороби. Може тривати кілька днів чи тижнів. Проявляються і посилюються симптоми, характерні для окремої хвороби. Температура тіла висока, сильний головний біль, спостерігаються зміни у внутрішніх органах, змінюється формула крові, можлива поява сипу на шкірі тощо. Цей період найнебезпечніший для хворого і оточуючих, оскільки кількість збудника в організмі досягає максимуму.
IV. Згасання хвороби. Відбувається по-різному. Може закінчитися повним одужанням або перейти у хронічну форму. У деяких випадках настає смерть.
Всім інфекційним захворюванням властива циклічність, крім того, збудники особливо небезпечних захворювань харак-теризуються високою мінливістю і стійкістю в навколишньому середовищі.
2. Шляхи проникнення інфекцій в організм людини.
Профілактика інфекційних захворювань
Для проникнення збудників інфекційних захворювань в організм людини необхідною умовою є так звані «ворота» інфекції, тобто шлях, яким збудник може потрапити в орга-нізм у такій кількості, щоб виникло захворювання і розвивався епідемічний процес (безперервний ланцюг заражень і захворю-вань, що відбуваються одне за одним).
Епідемія — масове розповсюдження захворювань, пов'я-заних з поширенням одного виду збудника. Якщо епідемія охоплює кілька країн або цілий континент, її звуть пандемією.
Епідемія розвивається тільки за умови наявності трьох факторів:*
джерела інфекції;*
механізму передачі збудника;*
людей, які піддаються захворюванням.
Отже, з метою профілактики інфекцій необхідно впливати на всі три фактори одночасно. Лише тоді боротьба із захворю-ваннями буде ефективною.
Щодо першої умови, тобто джерела інфекцій, застосо-вується ряд заходів, щоб локалізувати збудника і попередити його поширення. У разі виникнення осередка дуже небезпеч-них захворювань, які у всіх випадках призводять до смерті лю-дей, або якщо збудник хвороб невідомої природи, застосовують карантин.
Карантин — це комплекс режимних, адміністративних і санітарно-епідеміологічних заходів, спрямованих на поперед-ження поширення хвороб і ліквідацію осередка зараження. Карантин передбачає озброєну охорону останнього, заборону переміщення за межі карантинної зони осіб та груп людей, які не пройшли тимчасової ізоляції і медичного обстеження, виво-зу із зони карантину будь-яких речей без попереднього знезараження, а також проїзду транспорту через осередок зара-ження. Під час карантину обмежуються контакти серед насе-лення, на підприємствах та установах вводиться спеціальний режим праці.
Медичний персонал, який працює з хворими, повинен бути одягнений в спеціальні протимікробні костюми, що є поперед-женням внутрішнього поширення інфекції у лікарнях, поліклініках та інших медичних закладах.
Якщо лабораторними дослідами не встановлено небезпеч-них для життя мікроорганізмів і немає загрози виникнення масових захворювань, карантин може бути замінений на обсервацію.
Обсервація — комплекс заходів, спрямованих на підсилене спостереження за осередком зараження і вжиття лікувально-профілактичних і обмежувальних заходів. Строки карантину і обсервації залежать від максимального інкубаційного періоду збудника, що відлічується з моменту ізоляції останнього хворого і повного закінчення знезараження території. Режимні заходи під час обсервації менш суворі і допускають, хоч з обме-женнями, вхід і вихід із зараженої території, вивіз і ввіз речей після їх дезінфекції.
Невід'ємною ланкою у боротьбі з джерелом інфекції є знеза-раження, або дезінфекція.
Дезінфекція — це комплекс спеціальних заходів щодо знищення збудників заразних захворювань у навколишньому середовищі. Розрізняють профілактичну, поточну і завершувальну дезінфекції.
Профілактична дезінфекція проводиться з метою поперед-ження можливості виникнення інфекційних захворювань або зараження предметів і речей загального користування.
Поточну дезінфекцію проводять там, де точно виявлений збудник, наприклад у кімнаті, де перебуває хворий. Така дезін-фекція застосовується з метою попередження розсіювання хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середо-вищі. Вона передбачає знезараження предметів користування хворого, його виділень.
Завершувальна дезінфекція проводиться в осередку масових захворювань після ізоляції, госпіталізації, одужання чи смерті хворих з метою повного знищення усіх збудників, щоб уникну-ти повернення інфекції.
Залежно від характеру збудника та інших показників засто-совують різні методи знезараження, які поділяють на чотири групи:*
механічні;*
фізичні;*
біологічні;*
хімічні.
Механічні методи застосовують для зменшення кількості місць перебування збудника і передбачають вологе прибирання приміщень, звільнення від пилу, витрушування одягу і постелі, фарбування, миття тощо.
Біологічні методи передбачають застосування речовин, спеціальних культур мікроорганізмів, що згубно діють на збудників хвороб, не дають їм розмножуватися. Біологічна дезінфекція застосовується у більш-менш глобальних масшта-бах, наприклад для знезараження стічних вод.
Фізичні методи — найбільш доступні і