Якщо виникає загроза поширення тяжких інфекційних захворювань, вживаються заходи щодо локалізації хвороби, виявлення людей, які захворіли, їх лікування, Ізоляції тих, хто контактував з хворими. Всі заходи, пов'язані з інфекціями, проводяться тільки на території, де виявлено збудник.

У всіх випадках ураження людей передбачається подання таких видів допомоги:*

перша медична допомога подається потерпілим відразу ж на місці ураження. Вона полягає у врятуванні життя потерпіло-го і попередженні можливих ускладнень. Це, як правило, тимчасова зупинка кровотечі, штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця, введення протишокових препаратів, накладання стерильних пов'язок;*

перша лікарська допомога полягає у підтриманні життєдіяль-ності організму під час доставки потерпілого до медичного за-кладу, попередженні ускладнень, створенні комфортних умов, зігріванні або, навпаки, укритті від спеки;*

кваліфікована лікарська допомога подається після доставки потерпілих до медичних закладів, серед яких розрізняють центральні багатопрофільні, профільні лікарні, травматичні та опікові пункти, станції швидкої допомоги, поліклініки, лікувально-профілактичні та оздоровчі центри. Тут прово-дять загальне обстеження потерпілих, ліквідовують наслідки їх ураження, цілеспрямовано лікують.

Подання медичної допомоги в якнайкоротші строки має вирішальне значення для долі потерпілого. У випадку кро-вотечі, електротравми, утоплення, припинення серцевої діяльності і дихання перша медична допомога подається негай-но. Якщо допомоги потребує одночасно велика кількість людей, визначається терміновість і черговість подання допомоги. Насамперед допомагають дітям і людям, які можуть загинути, якщо не отримають допомогу негайно.

Приступаючи до подання допомоги у разі комбінованих ура-жень і численних поранень, потрібно визначити послідовність окремих прийомів. Спочатку проводять ті заходи, від яких за-лежить життя потерпілого, або ті, без яких неможливе подаль-ше подання допомоги. Так, у разі відкритого перелому кісток стегна, що супроводжується артеріальною кровотечею, спочат-ку потрібно зупинити небезпечну для життя кровотечу накла-данням джгута, потім накласти стерильну пов'язку і провести іммобілізацію шляхом накладання шини для забезпечення нерухомості кінцівки.

Подаючи першу медичну допомогу, користуються табельни-ми і підручними засобами. До табельних засобів належать гумові джгути, бинти, серветки, вата, фанерні, драбинчасті й сітчасті шини. Як підручні засоби для накладання пов'язок використовують чисті рушники, шматки тканини (краще не кольорової), для зупинки кровотечі — пояс чи закрутку з тка-нини, при переломах — смужки твердого картону, уламки фанери, палички тощо.

Подавати медичну допомогу слід дуже обережно. Грубі втру-чання можуть спричинити шоковий стан та інші ускладнення.

Основне правило: не завдай шкоди потерпілому!

Ваша мета — подати допомогу, не погіршивши стан потер-пілого. Не можна пересувати потерпілого з потенційно небез-печними травмами, насильно змінювати положення тіла чи переміщувати його частини без спеціальних засобів. Не можна давати потерпілому їжу та воду, якщо ви не впевнені, що це не-обхідно та безпечно; ніколи не кладіть потерпілому в рот ліки та інші речовини, коли він непритомний.

Будь-яке переміщення потерпілого можливе тільки у разі крайньої необхідності (наприклад, якщо людина перебуває у зоні пожежі). Якщо вам ніхто не може допомогти, викори-стайте свої найсильніші м'язи — стегна, плечі. У разі непри-томного стану потерпілого можливі тільки два способи його переміщення:

1) підтримуючи під пахви, тягнути за собою спиною вперед;

2) зв'язавши руки потерпілого у зап'ястках і просунувши крізь них свою голову, рухатися уперед на колінах, тягнучи його за собою.

Транспортуючи потерпілого на ношах, слід нести його голо-вою вперед. Таке положення дає змогу тому, хто несе ззаду, бачити обличчя потерпілого і контролювати його стан. У разі необхідності можна скористатися імпровізованими ношами. Для цього слід взяти кілька курток і дві товсті палки, вивер-нути рукава курток і просунути в них палки (одну — в один рукав, другу — в другий). Потім застебнути куртки — і ноші готові.

Якщо потерпілого необхідно нести східцями, краще влаш-тувати його на стільці, одна людина триматиме стілець за спин-ку, друга — за ніжки.

Потрібно враховувати ще одну особливість масового травму-вання людей під час стихійних лих: більша частина населення перебуває у стані підвищеного нервового збудження, піддаєть-ся паніці, втрачає самоконтроль. Це явище таке ж небезпечне, як і фізичні поранення. Тому, якщо можна, треба вжити всіх заходів для попередження у людей нервових зривів, що можуть виникнути в результаті стресів.

3. Травма — це ураження поверхні тіла або внутрішніх орга-нів, яке виникло під дією зовнішніх факторів, у результаті чого той чи інший орган втратив здатність виконувати свою функцію.

Травми бувають легкі (подряпини, невеликі забиті місця) і тяжкі (переломи, опіки II та III ступенів, які призводять до каліцтва і навіть до смерті); одиничні (коли ушкоджено якийсь один орган і спостерігається кровотеча в одному місці) і множинні (вони найскладніші, бо навіть невеликі подря-пини, якщо їх багато, можуть призвести до дуже тяжких наслідків).

Головна причина нещасних випадків полягає в необачності людей, у нехтуванні ними правилами дорожнього руху, неви-конанні елементарних заходів безпеки, порушенні норм по-ведінки; часто люди травмуються під час занять спортом тощо.

Щороку на земній кулі в результаті необачності гине близь-ко 5 млн. осіб. Більшість людей вважають, що нещасний випа-док може статися з ким завгодно, тільки не з ними. Це дуже поширена психологічна установка. Тому важливо не тільки знати правила безпечної поведінки в різних життєвих ситу-аціях, а й виконувати їх. Твереза оцінка обставин, уміння завчасно передбачити небезпеку, уникнути її, застерегти себе від невиправданого ризику — ці якості необхідні кожній людині у повсякденному житті.

Майже половина всіх нещасних випадків трапляється в ре-зультаті дорожньо-транспортних