РЕФЕРАТ

на тему:

Хвороби шкіри.

Первинні і вторинні елементи висипів на шкірі

Основним полем діяльності косметолога будь-якого рівня знань є шкіра, на якій, мов у дзеркалі, відбивається стан внутріш-ніх органів і систем. Шкіра протягом життя піддається впливу навколишнього середовища (сонячне випромінювання, перепади температури, вологість тощо). Крім того, серед клінічних ознак деяких захворювань є висипання на шкірі.

Дерматологія — складна, багатопланова галузь медицини, опа-нування якою вимагає декількох років навчання. За цей час май-бутній лікар має вивчити захворювання шкіри в повному обсязі. Косметик також повинен мати елементарне уявлення про клінічні ознаки цих хвороб. За необхідності він зможе вчасно направити клієнта до лікаря-дерматолога, щоб не заразитися самому у ви-падку контагіозного захворювання та щоб не заразилися інші па-цієнти салону. Всі ці питання описані в даному розділі.

Первинні і вторинні елементи висипів на шкірі.

Первинні і вторинні елементи висипів на шкірі — це своєрід-на абетка для розуміння хвороб шкіри (рис. 2.1).

Первинні елементи — це різні висипання, що виникають на незміненій, нормальній шкірі.

Вторинні елементи — це зміни шкіри, які розвинулися внаслі-док трансформації первинних елементів у процесі перебігу шкір-ної хвороби.

Первинні елементи можуть бути такими, що піднімаються над рівнем шкіри, й такими, що не піднімаються, непорожнинними і порожнинними.

1. Плями (maculae) належать до непорожнинних, морфологіч-них елементів, що не піднімаються над шкірою, колір шкіри змінений на обмеженій ділянці, щільність не відрізняється від

Рис. 2.1.

Первинні (7-6) та вторинні (7-12) елементи висипань на шкірі:

1 — пляма; 2 — папула; 3 — вузол; 4 — пухир; 5 — пухирець; 6 — міхур; 7 — кірка;

8 — ерозія; 9 — виразка; 10 — тріщина; 11 — рубець; 12 — лусочка

здорових ділянок шкіри. Плями підрозділяються на запальні і незапальні.

Запальні плями зумовлені локальним розширенням кровонос-них судин. До них належать:

розеола — пляма розміром до нігтя мізинця, колір — різні від-тінки рожевого і червоного, зникає при натисненні;

еритема — пляма розміром від нігтя мізинця і більше, зникає при натисненні.

Незапальні плями характеризуються відсутністю запалення і можуть бути:—

гіперпігментовані, наприклад, ластовиння;—

депігментовані, наприклад, вітиліго;—

судинні, наприклад, синець, різні види телеангіектазій.

У процесі зворотного розвитку на місці плям не залишається ніяких слідів.

2. Вузлик, або папула (papula) — непорожнинний елемент, що піднімається над рівнем шкіри. Його величина може варіювати від просяного зерна до долоні, форма — напівкуляста чи у вигля-ді конуса, колір — може варіювати, у процесі зворотного розвит-ку може зникати безслідно.

3. Вузол (nodus) — непорожнинний елемент, що залягає в гли-боких шарах шкіри і злегка піднімається над нею; розміром з лі-совий горіх і більше. Залишає після себе рубець.

4. Горбок (tuberculum) — непорожнинний елемент, обмеже-ний, щільний, що піднімається над рівнем шкіри, розміром від просяного зернятка до горошини; колір — від рожевого до си-нюшно-багряного, розташовується в дермі і залишає після себе рубець.

5. Пухир (urtica) — непорожнинний, що піднімається над шкірою, гострозапальний елемент, розміром від 2-3 мм до 3 см і більше, від блідо-рожевого до червоного кольору. Виникає в результаті обмеженого набряку сосочкового шару шкіри з одно-часним розширенням капілярів. Супроводжується сильною сверблячкою.

6. Пухирець (vesicula) — поверхневий, порожнинний, що під-німається над рівнем шкіри елемент, який містить серозну ріди-ну. Розмір — від просяного зерна до горошини. Розташовується в епідермісі або під ним. Розвиваючись, може розкритися з утво-ренням ерозії чи підсохнути з утворенням лусочки. На місці лу-сочки чи ерозії залишається тимчасова гіпер- або депігментація.

7. Міхур (bulla) — порожнинний елемент, за розміром біль-ший, ніж пухирець. Залягає на тій же глибині, що й пухирець. Вміст міхура може бути серозним, кров'янистим чи гнійним. Мо-же розкритися з утворенням значної ерозії і з наступною тимча-совою гіперпігментацією.

8. Гноячок (pustula) — за-пальний, порожнинний, що під-німається над рівнем шкіри еле-мент. Залежно від глибини за-лягання і збудника розрізняють кілька видів гноячків (рис. 2.2):

а) стафілококові — збудни-ками є стафілококи; як прави-ло, пов'язані з волосяними фо-лікулами, тому мають назву «фолікулярні пустули»:

Рис. 2.2. Розвиток стафілококових гноячків:

1 — остіофолікуліт; 2 — фолікуліт; З — фурункул; 4 — карбункул

остіофолікуліт — гнійне запалення охоплює устя волосяно-го фолікула. Розмір — з просяне зерно, вміст гноячка — густий вершкоподібний гній блідо-жовтого кольору, супроводжується сверблячкою; проходить безслідно;—

фолікуліт — до процесу запалення втягнуто весь волосяний фолікул, але без навколишніх тканин. Може супроводжуватися болючими відчуттями. Залишає рубчик;—

фурункул — уражений весь волосяний фолікул і навколиш-ні тканини. Супроводжується сильним болем, може підвищувати-ся температура, особливо небезпечна локалізація в ділянці носо-губного трикутника. На місці фурункула залишається рубець;—

карбункул — до процесу втягнуто кілька волосяних фолі-кулів з утворенням великого запального ущільнення шкіри аж до глибоких шарів дерми. Колір інфільтрату — застійне черво-ний, на поверхні — гнійні стержні. Завжди негативно познача-ється на загальному стані пацієнта. Залишає після себе грубий рубець;

б) стрептококові — збудником є стрептококи, елементи, не пов'язані з волосяними фолікулами:—

фліктена: в'ялий поверхневий пухирець, що містить гній со-лом'яно-жовтого кольору, може зливатися у вогнища. Має тен-денцію до поширення на сусідні ділянки. У цьому випадку зветь-ся імпетиго. Хворіють діти і молоді жінки. Минає безслідно;—

заїда: різновид фліктени, що розміщується в кутиках рота;—

ектима: глибокий гнійник із в'ялою поверхнею і вмістом со-лом'яно-жовтого кольору, швидко проривається з утворенням глибокого дефекту тканин у вигляді виразки. Загоюючись, завжди залишає рубець (див. розділ 2.9).

Вторинні елементи розвиваються внаслідок трансформації первинних елементів.

1. Гіперпігментація — збільшення кількості меланіну в епідер-місі на місці розташування первинних морфологічних