Краще спрагу задовольняє прохолодна або гаряча вода, яка сприяє секреції слини і швидше всмоктується, ніж холодна або тепла. При будь-якій температурі найкраще задовольняє спрагу, посилюючи слиновиділення, міцний настій чаю. Пиття води, темпе-ратура, якої менше 5 °С, викликає неприємні відчуття в порожнині рота, в тому числі зубний біль І може бути причиною переохолод-ження горла і рота. Близькою до оптимальної є температура води підземних джерел, що залягають на глибині 15-20 м, і річні коли-вання температури якої не перевищують 2 °С. Це свідчить про добру захищеність води з поверхні грунту.

Людина віддає перевагу прозорій, без кольору, без неприємно-го запаху і присмаку питній воді. Вода не повинна містити водні організми, завислі частки або плаваючі плівки, які можна розрізни-ти неозброєним оком. Добра вода повинна бути прозорою на вигляд. Прозорість води характеризується здатністю її пропускати видиме світло і залежить від наявності в ній суспендованих части-нок мінерального або органічного походження. Воду вважають дос-татньо прозорою, якщо через 30-сантиметровий шар води можна прочитати звичайний друкарський шрифт.

Якість, протилежну прозорості, називають каламутністю. Ка-ламутність води свідчить про забруднення її домішками ґрунту, стічними водами або про наявність недоліків в обладнанні криниць, свердловин чи каптажів (каптаж - це пристрій в місці виходу води із землі з метою запобігання замулюванню і забрудненню джере-ла). Каламутні води гірше знезаражуються, і в них краще вижива-ють мікроорганізми. Дуже каламутна вода може призвести до под-разнення слизової оболонки шлунка і кишок.

Згідно з ДСанПіН України № 383 "Вода пинтна.,.", рівень каламутності не повинен перевищувати 0,5 (максимально — 1,5) НОК (нефелометричних одиниць каламутності). Вміст завислих часток у воді при цьому буде не більше 1,5 мг/дм3.

Колірність поверхневих і неглибоких підземних вод зумов-люється наявністю в них гумінових речовин, які вимиваються з грунту І надають воді від жовтого до коричневого забарвлення. Крім того, колір води відкритого водоймища може бути спричинений розмноженням водоростей (цвітінням) і забрудненням стічними водами. Під час очищення води на головних очисних спорудах во-догонів колірність води природного походження може знижувати-ся. Глибокі підземні води безбарвні.

При лабораторних дослідженнях колїрності інтенсивність за-барвлення води порівнюють із спеціальною шкалою стандартних розчинів і результат виражають у градусах колірності. За Г колір-ності приймається забарвлення розчину, що містить 1 мг платини у вигляді хлорошіатинату калію в 1 дм3 води, Колірність води понад 20° (35°) не бажана.

Присмак і запах води залежать від багатьох чинників. На-явність органічних речовин рослинного походження і продуктів їх розпаду надає воді землистого, трав'янистого або болотного запаху і присмаку. При гнитті органічних речовин виникає характерний запах. Наявність і розкладання водоростей при цвітінні води надають їй рибного або огіркового запаху. Причиною запаху і присмаку води може бути забруднення її побутовими і промисловими стічни-ми водами, пестицидами тощо.

Присмаки і запахи глибинних вод зумовлені розчиненими у них мінеральними солями і газами, наприклад сірководнем. При звичайній технології очистки води, що використовується на водого-нах, присмак і запах її поліпшуються не набагато. Якщо вода має незвичний запах і присмак, то можна припустити можливість її техногенного забруднення. У таких випадках встановлюють поход-ження забруднювачів, а потім вирішують питання про необхідність проведення додаткових хімічних досліджень, методів покращення якості й про можливість використання води для пиття.

На якість води впливають також різні стоки. При таненні снігу, льоду, випаданні дощу утворюються зливові забруднені різними мікроорганізмами, органічними, неорганічними речовинами і меха-нічними домішками води. Інтенсивність їх забруднення в значній мірі залежить від чистоти водозбірних поверхонь. Найбільше забруд-нені бактеріями, вірусами, яйцями гельмінтів, органічними речови-нами господарсько-фекальні стічні води.

Промислові стоки багаті на різноманітні неорганічні речовини, концентрація яких часто перевищує санітарко допустимі величини. Крім того, у воді можуть знаходитися речовини (реагенти), що ви-користовуються при обробці води. Тому наявність і кількість хімічних речовин можуть свідчити про фізіологічну повноцінність води, ступінь і характер її забруднення, необхідність покращення якості і мож-ливість використання.

Характер запаху і присмаку, а також їх інтенсивність, визна-чають у балах: 1 дуже слабкий запах чи присмак, який може відчути лише досвідчений лаборант; 2 — слабкий, що не привертає уваги споживача; 3 - помітний, що викликає у споживача невдово-лення; 4 - виражений, що робить воду неприємною; 5 - дуже сильний, що робить воду взагалі непридатною для використання. Згідно із ДСанПіНом України "Вода питна" інтенсивність запаху або присмаку води не повинні перевищувати 2 ОР (одиниці розве-дення) до зникнення ознаки. Активна реакція води (рН) повинна бути в межах 6,5- 8,5.

На органолептичні показники впливають як походження води, так і мінеральний склад. В природі хімічний склад води фор-мується при ЇЇ контакті з різними геологічними породами, залежить від розчинності мінералів, а також може змінюватися в результаті антропогенної діяльності.

Ступінь загальної мінералізації характеризує сухий залишок. Він дає уявлення про кількість розчинених у воді солей. Доброю для вживання вважають прісну воду, загальна мінералізація якої стано-вить не менше 100 і не більше 1000 (1500) мг/дм3. Мінеральні води (найчастіше лікувальні) містять від 1 до 10 г/дм3 розчинених солей. Солона (морська) вода має мінералізацію до 50 г/дм3, а розсольна -понад 50 г/дм:і. Мінералізація прісних вод може підвищуватись і за рахунок потрапляння у воду сторонніх хімічних речовин.

Загальна твердість води переважно зумовлюється наявні-стю в ній гідрокарбонатів, хлоридів, сульфатів та інших сполук каль-цію і магнію. Загальна твердість поділяється на карбонатну (усув-ну) і постійну