Від села Гринява до районного центру - м. Верховини - 47 км.

До села прилягає пасмо Гринявських гір. Найвищі вершини - це Баба Людова (1590м.) і Яровиця (1574м.). Хребти Гринявських гір є місцем полонинського господарювання гуцулів. На них розміщувалися лише сезонні оселі вівчарів, постійним місцем проживання є село Гринява.

Характер рельєфу для розселення людей не дуже сприятливий. Тому в цій місцевості люди поселялися певними скупченнями.

Мал. 3.1 Фізико-географічне районування Гуцульщини

3.2 Геологічна будова

Для Верхніх Гриняв характерними є осадові породи крейдового і палеогенового періодів Мезозойської ери загальною потужністю 4-7 км. До складу посадових порід входять пісковики, Мергелі з фауною амонітів, белемнітів.

Більш молоді відклади представлені темно-сірими піскуватими вапняками. Вони багаті на кальцій, калій, мідь, кобальт.

Значна частка масиву села, особливо та, що прилягає до Гринявських гір містить кристалічні породи метаморфічного комплексу - кварцові конгломерати.

В масиві, що прилягає до Чорного Черемошу виявлені вапняки вулканогенного походження.

3.З Геоморфологія

Верхні Гриняви як і решта Карпат характеризуються досить значною товщиною флішових відкладів зім'ятих в складки і пересунутих в сторону Східно-Європейської платформи.

Село Гринява разом з горами входить до Мармарошської структурно-фаціальної зони. Сучасний облік місцевості сформувався під впливом неогенової складчастості, в якій домінувала насувна тектоніка.

Поверхня південної частини села представлена ступінчастими карами та долинами. На стінах карів добре видно материнські гірські породи. В долинах концентрується значна кількість реліктових та рідкісних видів рослин.

В даний час, як будь-яка гірська місцевість територія зазнає інтенсивного фізичного вивітрювання, в результаті чого формуються сучасні осипища.

На висоті, до 1000м над рівнем моря відчувається площинний змив та лінійна ерозія. Ці процеси впливають на функціонування екосистеми Верхніх Гриняв.

3.4 Водні ресурси

Село Гринява розташована між ріками Білий та Чорний Черемош. Глибина рік коливається від 0.5 до 1.5 м. обидві ріки стікають з північних схилів Чивчинських гір. Це типові гірські ріки з дуже великими нахилами.

Режим рівня води характеризується невпорядкованими паводками. Найбільше підноситься рівень води навесні в період танення снігу і в червні в період сильних дощів. Під час паводків розливаються береги.

Ріки Мають змішаний тип живлення. Вони живляться ґрунтовими, дощовими і талими водами. На річках створені форелеві господарства. До 1978 р. ріки використовували для сплавлення лісу.

3.5 Ґрунти

На території Верхніх Гриняв ґрунтоутворення проходить переважно по буроземному типу. Утворюються гірсько-лісові бурі ґрунти (буроземи), які зобов'язані своїм забарвленням водонерозчинним сполукам заліза (гідрооксидам і комплексним сполукам їх з гумусовими кислотами), які осідають на поверхні мінеральних часток грунту. Серед гірсько-лісових бурих грунтів переважають суглинкові різновиди.

Особливістю материнських порід цих ґрунтів є їх незначна глибина, щебнистість та безкарбонатність. Сформувалися буроземи під ялинковими, ялицевими та буковими лісами. Ґрунти часто зазнають водної ерозії, тому у різних місцях зустрічається різний ступінь змитості.

За механічним складом ці ґрунти легко - та середньосуглинисті, а на окремих ділянках щебенисті.

Нижні горизонти мають .слабкі ознаки оглеєння. У верхньому горизонті міститься 2,4 - 3,5% гумусу, кількість якого з глибиною повільно зменшується. Реакція ґрунтового розчину кисла, pH сольової витяжки становить в середньому 4,4. Гринявські буроземи багаті на перегній, під буковими лісами його кількість досягає 10-15%, а на розорюваних ділянках зменшується в 4-5 разів.

На виположених гірських схилах, які використовуються як природні кормові угіддя, а також як орні землі, на буроземний та процес ґрунтоутворення під впливом трав'янистої рослинності або агрокультури накладається дерновий ґрунтотворний процес. Гумусовий горизонт у таких ґрунтів більш темного кольору, а тому їх називають дерново-буроземними. Такі ґрунти зустрічаються у східній частині Гриняв.

3.6 Клімат

Географічне положення Верхніх Гриняв зумовлює помірно-континентальний клімат з достатнім зволоженням, нестійкою весною, нежарким літом, теплою осінню і м'якою зимою. Це найбільш холодний район Карпат. Середньорічна температура 4,5°С.

Зима (період із середньодобовою температурою нижче 0°С) триває 3,5-4 місяці. Взимку часто буває відлига під час якої навіть у січні температура вдень може перевищувати +10°С. Промерзання ґрунту досить короткочасне. Найхолодніший місяць - січень.

Весна затяжна з різкими коливаннями температури. Триває від 80 до 120 днів. Приморозки бувають навіть у червні.

Літо (період із середньодобовою температурою вище + 15°С) триває 1-2,5 місяці. Максимальна літня температура + 30°С. Середня кількість опадів 40-50 мм.

Осінь триває 3-3,5 місяців. В цілому тепла і суха. Найбільш помітний перехід до зими проходить в жовтні-листопаді.

В даній місцевості переважають мало інтенсивні тривалі опади. В середньому за рік випадає 759 мм.

Щодо напрямку вітру, то переважають південно-східні вітри. Причому у високогір'ї швидкість більша, ніж у долинах. Середня швидкість 1,8м./ сек.

3.7 Рослинний покрив

Рослинність типова для гірського ландшафту. Пануючим типом рослинності є ліс, в якому переважаючими видами є ялина, ялиця та бук. Зустрічаються поодинокі домішки явора, клена гостролистого, липи серцелистої; у передгір'ї є граб, осика, черешня.

Перший ярус складає ялиця та ялина, другий-бук. Підлісок розвинений слабо. Лише поодиноко росте вовче лико, жимолость чорна, жимолость пухнаста, бузина чорна, бузина червона, шипшина собача, ожина, ліщина.

Пануючими видами трав'яного покриву є квасениця, папороті безщитник жіночий, дріоптериси чоловічий та остистий; осока лісова, міцеліс стінний, костриця висока, зубниці залозиста та бульбиста.

Ростуть також маренка запашна, сольданела гірська, щавель карпатський, звіробій чотиригранний. Полонини вкриті лучною рослинністю: костриця лучна, мітлиця тонка, лисохвіст лучний, гребінник звичайний, біловус стиснутий, конюшина лучна і повзуча, чина лучна, валеріана лікарська та інші.

Флора лікарських рослин представлена такими рослинами: скополія карніолійська, беладонна звичайна,