Тирлич жовтий (Gentiana lutea). Росте на високогірних луках. Рослина за досить товстим кореневищем і розеткою листків. Прикореневе листя ланцетно-еліптичне, стебло тупувате. Квіти 4- членні, в пазухах листків та верхівкових кільцях сидячі. Цвіте в липні-серпні. Для виготовлення ліків використовують корені. Корені тирличу жовтого вживають як гіркоту, що збуджує апетит і поліпшує діяльність травних органів. Також при запорах, відсутності апетиту, при блідій немочі, подагрі, артритах.

Протипоказання: останні місяці вагітності, гострі запалення шлунка, глаукома, виразка шлунка, кровотеча в органах системи травлення.

Чистотіл звичайний (Chelidonium majus). Росте у затінках, садах. Корінь цієї рослини багатоголовий, червоно-бурий (в середині жовто-оранжевий), від якого виростає по кілька стебел. Вони прямостоячі, галузисті, вузловаті, вкриті волосками. При зламі виділяє жовтий або оранжевий молочний сік. Листки зі споду голубувато-сизі, зверху ясно зелені, нижні чергові, довгочеренкові. Верхні майже сидячі з округлими зарубчастими, при основі збігаючими частками. Квітки золотисто-жовті на довгих квітконіжках з опадаючою дволистою чашечкою. Плід - стручковидний, двостулкова коробочка. Цвіте в травні - жовтні.

Лікарською сировиною служить наземна частина, яку збирають під час цвітіння. Соком чистотілу виводять бородавки, вузлики, змазують також очищені мозолі, плями на шкірі, лишаї, сверблячі, звичайно уражені грибком місця на шкірі. Настоянкою чистотілу лікують парадантоз, канділом. Примочками з відвару чистотілу лікують псоріаз, також чистотіл з профілактичною та лікувальною метою приймають від раку, діє як болезаспокійливий засіб при судорогах, болях у грудях, при задишці, докучливо-болісному, у тому числі й астматичному кашлі, простуді, при болях в шлунку, запорах, при захворюваннях селезінки і навіть від ревматизму, при хворобах печінки і жовчного міхура як жовчогінне, особливо при жовтяниці і жовчних каменях. Доцільно згадати про використання чистотілу при таких хворобах: акта, трахома, ячмені, головні болі, нервові збудження з судорожними станами, епілепсія, зубний біль, ОРЗ, геморой, холецистит, печінкові колькі, хвороба Боткіна, ниркова водянка, камені сечового міхура, стенокардія, венеричні хвороби, водянка живота.

Чоловіча папороть (Dryopteris fllix mas Schott). Росте в тінистому лісі, зустрічається на берегах Черемошу. Це отруйна спорова рослина, без надземного стебла. З товстим кореневищем, від якого виростають пучком, зібраним у лійку, двічі-пірчасті листки з короткими черешками, вкритими буроватими лусочками і лшійно-ланцетними листочками. На кінець літа на нижньому боці листків розвиваються двома рядками по боках жилки соруси з круглими спорангіями.

З лікувальною метою використовують кореневище, як глистогінний засіб (проти різних гельмінтів) і особливо, щоб вигнати солітера. Побічні явища: нудота, блювання, понос, знеслаблення серцевої діяльності.

Листя та кореневища папороті корисні зовнішньо для лікування опіків, гемороїдальних шишок, для окладів на болючі суглоби при ревматизмі, при артритах.

Шипшина собача (Rosa canina). Росте на узліссі чагарників. Шипшина має чашолистки перисто-розсічені, і, коли квітки ще в бутонах, вони щільно закривають пелюстки і злегка заходять краями одне за одне. При дозріванні плодів вони опадають. Листя зелене. Квіти блідо або яскраво-рожеві, часом білі. Цвіте у травні-червні.

Лікувальні властивості мають стиглі ягоди. У них є великий вміст вітаміну С, також виявлено вітаміни групи В, К, Р, Е, провітамін А.

Чай з шипшини застосовують при скарлатині, тифі, запаленні нирок, при хворобах кишечнику, печінки, шлунка, при туберкульозі. Настій використовують для догляду за шкірою обличчя при запаленнях, лишаях, грибкових захворюваннях, лікують від екземи, при цинзі, виразка шлунка та кишечнику, атрофічні явища слизової травного тракту, поноси, недостатня кислотність шлункового соку, при дизентерії, при запаленні легень, вагітним і матерям, що годують грудьми, при стресових станах.

Мал.4.1 Арніка гірська

4.2 Хорологія видів лікарських рослин

Хорологія - розділ біографії, що вивчає закономірності просторового розміщення організмів та їх угруповань.

Вздовж доріг, на лісових галявинах на висоті до 500 м. над рівнем моря зростають звіробій звичайний, кропива дводомна. Ця рослина росте як бур'ян, поблизу людських осель. Підсніжник білосніжний, конвалія травнева, грицики звичайні, підбіл звичайний.

На цій же висоті над рівнем моря у підліску букового лісу поодиноко ростуть бузина чорна, шипшина собача, ожина. У трав'янистому покриві росте чоловіча папороть.

На висоті понад 500 метрів над рівнем моря і до найвищих точок Верхніх Гриняв (~1700 м над рівнем моря) на кам'янистих схилах росте баранець звичайний.

У високогір'ї на кам'янистих розсипах, у гірський ущелинах ростуть поодинокі рослини радіоли рожевої (золотий корінь).

На високогірних луках, а також серед чагарників росте тирлич звичайний.

На найвищих полонинах лісового поясу, серед різнотрав'я росте арніка гірська, деревій звичайний, беладонна звичайна, чистотіл звичайний, кульбаба лікарська.

На місцях колишніх стійбищ худоби (високогірні полонини) поширені зарості нітрофільних бур'янів, серед яких щавель карпатський, який теж належить до лікарських рослин.

4.3 Природні запаси лікарських рослин

Склад ґрунту та кліматичні умови Верхніх Гриняв досить своєрідний, тому природні запаси лікарської сировини не можна назвати багатим.

Та все таки в даній місцевості зустрічаються рослини, що мають лікувальні властивості.

Арніка гірська зустрічається на лісових галявинах висотою понад 500 м. таких галявин було досліджено 2. Кількість рослин я визначала на ділянці 4м2 . Саме на цих ділянках росло на кожній з них біля двох десятків рослин. Значить запаси цього виду досить малі.

Беладонна звичайна зростає між чагарниками листяного лісу її чисельність невелика. На оглянутій мною ділянці (приблизно 4м2) було виявлено шість рослин. Природні запаси цього виду можна використовувати тільки як насіннєву базу для селекційної роботи

Баранець звичайний росте окремими групами в зоні широколистяного лісу на висоті понад 500м. над рівнем моря, особливо в ділянках зволоження, переважно північні схили. Запаси його теж невеликі, але окремі