Функціональні основи життєдіяльності організму людини
План
І. Вступ.
ІІ. Суть життя:
1. діалектико-матеріалістичне уявлення про суть життя;
2. субстрат життя;
3. фундаментальні властивості живого;
4. обмін речовин і енергії;
5. подразливість;
6. репродукція;
7. спадковість;
8. мінливість.
ІІІ. Гомеостаз, як особливий механізм захисту організму людини:
загальні закономірності гомеостазу;
імунні механізми гомеостазу;
порушення гомеостазу, які пов'язані з дефектами імунної системи;
подразливість як гомеостатична реакція;
поведінка як спосіб збереження гомеостазу:
а)інстинкт;
б)навчання;
в)розумова діяльність;
6. поняття про біоадаптацію;
7.фізіологічна адаптація у вищих організмів.
IV. Висновок.
Пізнання суті життя – одна з найважливіших проблем і завдань людства. Дати наукове визначення суті життя, вказати принципову різницю між живим і неживим дуже важко.
Сучасне діалектно-матеріалістичне визначення життя таке: життя – це якісно особлива форма існування матерії, вища в порівнянні з фізичною і хімічною формами її існування, яка являє собою біологічну форму руху матерії. Живі тіла на Землі, це відкриті, саморегульовані і самовідтворювані системи, що складаються з білків і нуклеїнових кислот, жирів, вуглеводів тощо. У живих тілах відбуваються не тільки хімічні перетворення і здійснюються складні фізичні процеси. Тут мають місце якісно нові біологічні (обмін речовин, енергії, інформації) та інші (дискретність, структурність і зменшення ентропії) закономірності неживої природи.
Рівень знань кінця ХІХ ст. Дозволяв вважати, що основним субстратом життя є білок. У світлі сучасних уявлень субстратом життя вважають увесь комплекс речовин, які належать до двох класів біополімерів: білків і нуклеїнових кислот. Сьогодні на Землі немає жадної живої системи, яка б не містила в собі сукупності білків і нуклеїнових кислот. Більше того, всі основні процеси, що характеризують життя, пов'язані з комплексними властивостями цих сполук. Встановлено, що субстратом життя є тільки комплекс різноякісних сполук; окрема молекула або навіть група молекул якого-небудь одного типу сполук не може бути носієм життя.
Російський біохімік В. О. Енгельгард (1894-1984) відзначав, що „у здатності живого створювати порядок із хаотичного теплового руху молекул полягає найбільш глибока, корінна відміна живого від неживого. Тенденцію до упорядкування, до створення порядку із хаосу є не що інше, як протидія зростанню енергії”. Під ентропією розуміють процес розсіювання енергії, який полягає у переході всіх видів енергії у теплову і рівномірному розподілі її між усіма тілами природи. Принципу ентропії підкоряються всі тіла неживої природи.
Життя існує у формі відкритих систем. Живі системи безперервно обмінюються з навколишнім середовищем енергією, речовиною та інформацією. Не дивлячись на це, у живих системах на відміну від неживих відбувається вирівнювання енергії. Живі організми, будучи відкритими системами, постійно беруть енергію. З навколишнього середовища, завдяки чому знижують ентропію всередині себе і підвищують її у навколишньому середовищі.
До числа фундаментальних властивостей, сукупність яких характеризує життя, відносяться: самооновлення, яке пов'язане з потоком речовини і енергії; самовідтворення, яке забезпечує наступність між генераціями біологічних систем, що змінюють одна одну; саморегуляція, яка ґрунтується на потоці речовин, енергії та інформації.
Характеризуючи явища життя, Ф. Енгельс у роботі „Діалектика природи” писав: „Життя є спосіб існування білкових тіл, істотним моментом якого є постійний обмін речовин із зовнішньою природою, що їх оточує, при чому з припиненням цього обміну речовин припиняється і життя, що приводить до розкладу білка” (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-е вид. – Т. 20. – С. 568). При цьому Ф. Енгельс відмічав, що обмін речовин може мати місце і між тілами неживої природи. Проте принципово обмін речовин як властивість живого якісно відрізняється від процесів обміну в неживих тілах.
Така риса як подразливість характерна всьому живому і є однією з загальних властивостей всіх тіл природи – властивості відображення. Вона пов'язана з передаванням інформації із зовнішнього середовища будь-якій біологічній системі (організму, органу, клітині) і проявляється реакціями цих систем на зовнішнє подразнення. Отримання необхідної інформації забезпечує у біологічних системах саморегуляцію, яка здійснюється за принципом зворотного зв'язку.
Саморегуляцією в організмі підтримується постійність структурної організації – гомеостаз (гр. homoios - рівний, незмінний, stasis – стан). Для організмів характерна постійність хімічного складу, фізико-хімічних властивостей. Всі живі істоти здатні підтримувати стабільність внутрішнього середовища.
Для біологічних систем на різних рівнях організації властива адаптація (лат. adapto – пристосовую) – пристосування живого до мінливих умов середовища. В основі адаптацій лежать явища подразливості та характерні для неї адекватні відповіді. Адаптації виробились у процесі еволюції як наслідок виживання найбільш пристосованих. Без адаптацій неможливе підтримання нормального існування.
У зв'язку з тим, що життя існує у вигляді окремих (дискретних) біологічних систем (клітин, організмів тощо), а існування окремо взятої біологічної системи обмежене у часі, підтримання життя на будь-якому рівні пов'язане з репродукцією. Будь-який вид складається із особин, кожна з яких рано чи пізно перестане існувати, але завдяки репродукції (розмноженню) життя виду не припиняється. Розмноження всіх видів, що живуть на Землі, підтримує існування біосфери. Само відтворення на молекулярному рівні зумовлює особливості обміну речовин живих організмів у порівняння з неживими тілами.
Спадковість забезпечує матеріальну наступність (потік інформації) між поколіннями організмів. Вона тісно пов'язана з репродукцією (авторепродукцією) життя на молекулярному, субмолекулярному і клітинному рівнях. Завдяки спадковості з покоління в покоління передаються ознаки, що забезпечують пристосування організмів до середовища існування.
Мінливість – це властивість організмів набувати нових морфофіологічних або біохімічних ознак чи втрачати колишні, тобто ця властивість протилежна спадковості. У першу чергу мінливість пов'язана з „помилками” при репродукції.
Одна з основних характеристик всього живого – здатність зберігати відносну динамічну сталість внутрішнього середовища. Цю характеристику (властивість) називають гомеостазом (гр. homoios - рівний,