Сучасна інформація про мікросудинний лімфоносне русло досить велика. Методи ін'єкції, застосовувані протягом 300 років, допомогли скластися лімфології як науці. Спираючись на відомі, добре перевірені дані, сучасні дослідники вишукують способи більш глибокого проникнення в таємниці організації лімфатичної системи, особливо в морфологію і фізіологію її мікросфери. Пошук ведеться по двох основних каналах. По-перше, на службу мікролімфології поставлений електронний мікроскоп. З його допомогою вдалося розкрити деталі тонкої будови стінки лімфатичних капілярів і побачити механізми їхньої проникності. По-друге, науковці прагнуть одержати нову інформацію в умовах прижиттєвих досліджень. Їм приходиться переборювати цілий ряд серйозних перешкод. На мікроскопічному рівні лімфовідтік у людини не вивчався. Технічні можливості тут поки не відкриті [13, 15, 16, 20-24].

Локалізація і функціонування лімфатичних капілярів у прижиттєвих умовах не доступні для цілеспрямованого вивчення і на тваринах. Застосувавши оригінальний метод спостереження за допомогою спеціальної камери, вживленої у вухо кролика одержано переконливі дані про розвиток лімфатичних капілярів. Відомі численні спостереження над лімфатичними мікросудинами в брижах тварин. Факт скорочення цих судин навіть знятий у різні роки на кіноплівку. Однак усі перераховані прийоми вивчення лімфатичної системи, включаючи метод тонкої лімфографії, але придатні для нестатків мікролімфології, особливо в тих випадках, коли об'єктом дослідження стає мікросудинне русло паренхіматозних органів. Сказане не означає дискримінації методик, що знаходяться на озброєнні в лімфологів. Зокрема, факти, отримані при вивченні мікролімфовідтоку на двовимірних об'єктах (наприклад, брижі), за деякими показниками мають переваги. Таким шляхом можуть бути досліджені дискретні капіляри і судини, у поле зору світлового мікроскопа можуть бути вивчені анатомічні константи: діаметр, довжина, рельєф стінки, і фізіологічні параметри: швидкість руху лімфи, її тиск, проникність стінок, вплив реагентів. Такі факти являють безсумнівну цінність, оскільки можуть бути основою судження про функції мікролімфоносного русла в цілому органі.

І все-таки для точного вивчення мікролімфології у всіх органах організму необхідна сучасна мікротехніка, нові підходи до прижиттєвих спостережень, комп'ютерний аналіз картин, що спостерігаються при цьому.

Два напрямки досліджень у мікролімфології представляються альтернативними. Перше — вивчати окремі компоненти лімфатичних мереж як робочі одиниці й екстраполювати потім отримані дані на лімфоносне русло в цілому. Друге — виділити конструктивні одиниці лімфатичної мережі, що поєднують ряд, зв'язаних компонентів. Вибір цього напрямку мотивується тим, що лімфатичні капіляри і судини функціонують не дискретно, а в складі структурних одиниць, у тісній взаємодії з термінальними відділами кровоносної системи.

Відношення лімфатичних капілярів до кровоносних капілярів і до структурних елементів органів є основним питанням морфології і фізіології лімфатичної системи. Він підкреслював, що в умовах високої пластичності лімфатичної системи це питання здобуває особливе значення. Саме в цьому розділі науки в поглядах вчених особливо великі розбіжності, що іноді настільки несумісні, що ні практичний лікар, ні навіть початківець дослідник не можуть правильно орієнтуватися. Цю обставину відзначив відомий американський морфолог, підкресливши відсутність згоди натуралістів, у тому числі авторів фундаментальних робіт з питань, що відноситься до сфери гематолімфоінтерстиціальних процесів [6, 10, 13, 17-20, 22, 23].

Програма досліджень у області знань мікролімфології ще не розроблена, визначення магістральних напрямків наукового пошуку продовжується. Ясно одне: нова наука повинна врахувати практичні запити клініки і максимально сприяти прогресові медицини. Оскільки лімфатична система бере участь у підтримці гомеостазу, лімфологія не може обійти проблем адаптації організму в патологічних умовах при стресі, при неадекватних фізіологічних навантаженнях. Має бути докладне вивчення проникності лімфатичних капілярів, з'ясування впливу на неї різних фармакологічних засобів. Керування проникністю і транспортом лімфи дозволить здійснити заходи щодо стимуляції лімфовідтоку, підвищити ефективність лімфосорбції. І проникність, і лімфовідтік складають зміст дренажної функції лімфатичної системи.

Біологія судинного забезпечення дренажу тканин — це організація транспортних шляхів, включаючи механізми проникності стінок судин, це і фізіологія процесів переходу рідини з тканин у судинне русло, а також закони переміщення рідини по судинах. Судинний дренаж здійснюється по двох системах: венозній і лімфатичній. У намір авторів не входить аналіз венозного дренажу тканин і органів, тому вся увага зосереджена на дренуванні тканин з допомогою коренів лімфатичної системи за рахунок її очисних, імуногенних і ємнісних функцій.

Оволодіння законами функціонування лімфатичної системи приведе в остаточному підсумку до керування процесами, що позв'язані з діяльністю цієї системи. Конкретно це буде означати вплив на видалення з тканин надлишку рідини, тобто на дренування тканин. Разом з лімфою будуть елімінуватися з тканин розчинені в ній речовини, а також високомолекулярні білки і ліпіди. Зовсім очевидно, що одночасно будуть виводитися ендогенні й екзогенні токсичні речовини білкової або якої-небудь іншої природи. Стимуляція лімфопродукції як засіб очищення, детоксикації тканин за допомогою якихось фармакологічних речовин не єдина мета дослідницьких пошуків лімфологів. Клініка часом устає перед необхідністю зменшити надходження лімфи в лімфоносні шляхи, що не справляються з її транспортом. Такі ситуації зв'язані, наприклад, з лімфедемою, з елефантіазом, або слоновістю. Тут поряд зі створенням додаткових шляхів відтоку лімфи потрібні інгібітори лімфопродукції.

Необхідна також розробка способів запобігання лімфогенного поширення канцерогенних речовин і ракових клітин. Вишукування лімфоблокаторів, що можуть виключити вихід лімфи з вогнища, привело б до виключення можливості появи метастазів.

Одним з важливих етапів науково-дослідної роботи є етап узагальнення й оцінки накопиченої дослідниками інформації. Інформація, що збирається по