Лімфокапілярні судини (лімфатичні капіляри) утворяться шляхом брунькування від ендотелію існуючих капілярів. Розвиток лімфатичного русла в органах пов’язано з особливостями функціонування останніх. В перші роки життя капіляри відносно ширші, а їх резорбційна поверхня відносно більша, ніж у дорослих. Це визначається необхідністю поглинання з основної речовини тканин білків у більших кількостях, чим у дорослих.

Розвиток лімфатичних вузлів починається наприкінці другого місяця внутрішньоутробного життя. Лише до 12 років формуються основні структури вузла, хоча їхня перебудова не припиняється протягом життя. Вузли різної локалізації і різні їхні складові частини утворяться гетерохронно. Закладка вузла в плоду представлена сплетенням первинних кровоносних і лімфатичних судин з великим числом мезенхімальних клітин, що перетворяться пізніше в ретикулярні і лімфоїдні. Слідом за формуванням крайового синуса і капсули вузла виникають інші його компоненти.

Корені лімфатичної системи в літньому і старечому віці піддаються значним змінам у зв’язку зі зменшенням дисперсності білків крові, зниженням гідрофільності основної речовини сполучної тканини й інших змін метаболізму. Капілярне русло редукується, зменшуючи резорбційну поверхню ендотелію і знижуючи поглинання з тканин білків, води, сторонніх часток, бактерій і т.п. Це виявляється розрідженням петель лімфатичних капілярів. Так, 1 мм2 слизової оболонки шлунка на малій кривизні містить у зрілому віці від 50 до 100 міжзалозистих синусів, у літньому віці їх 20—30, у старих і довгожителів лише 15—25. По ходу лімфатичних капілярів різкі розширення змінюються звуженнями, аж до зникнення внутрішнього просвіту.

Характерним для лімфатичних судин у людей літнього і старечого віку стає утворення випинань різної величини і форми (кулястих, ниркоподібних, булавовидних, грибоподібних і мал.). У місцях випинань м’язові елементи в стінці судини іноді відсутні і сполучнотканинна оболонка судини стикається з ендотелієм. Зазначені зміни лімфатичних судин при старінні, докладно вивчені для печінки, кишечнику, яєчника, яєчка, легень й інших органів, були названі старечими варикозом.

У процесі старіння змінюються чисельність і розміри лімфатичних вузлів. Так, у старечому віці майже вдвічі порівняно з періодом зрілості зменшується кількість пахвових вузлів, менше стає пахових вузлів; їхні розміри збільшуються, а форма з округлої, овальної або бобовидної перетворюється в сегментарну або стрічкоподібну.

Зміна конструкції лімфатичних вузлів виявляється в ряді випадків розростанням їх сполучнотканинної строми, при цьому лімфатична тканина відтискується до периферії, убік капсули. Площа, займана сполучною тканиною, у відсотках площі зрізу на рівні воріт збільшується в ліктьових вузлах від 28,5 у віці 22—35 років до 41,2 — у 36—60 років і до 49,9 — у 61 рік і старше. Те ж характерно для інших парієтальних вузлів. Площа коркової речовини також зменшується, а мозкової збільшується.

Характерною ознакою старіння лімфатичних вузлів служить перетворення частини ретикулярних клітин у жирові, що веде до заміщення паренхіми вузла жировою тканиною. У пахвових вузлах це спостерігається після 40 років. Інфільтрація жировою тканиною може привести до деструкції капсули вузла. Зміна при старінні клітинного складу лімфатичних вузлів виявляється наростанням кількості плазматичних клітин, макрофагів і малих лімфоцитів. Зниження лімфопоезу й уповільнення лімфовідтоку приводять до розширенню проміжних і ворітних синусів.

У людських ембріонів, плодів, дітей перших місяців життя й ембріонів ссавців лімфатичні капіляри, як правило, мають правильну циліндричну форму — прямолінійні або правильно вигнуті, гілкуються по типу кровоносних судин, а форми утворених ними судинних петель близькі до правильного. На стінках таких капілярів визначається більш-менш значна кількість сліпих гострих правильної форми судинних виростів, спрямованих назустріч один одному. Протягом першої половини внутрішньоутробного розвитку лімфатичні мережі покривних оболонок є найчастіше одношаровими[дод.5, мал.1].

Надалі ріст лімфатичних капілярів і ускладнення архітектоніки їхніх мереж відбувається шляхом брунькування і злиття вищезгаданих гострих виростів, спрямованих у ту або іншу сторону від вихідного шару, або залишаються в тому самому шарі.

У дорослих, як правило, форма лімфатичних капілярів стає неправильною (нерівномірний калібр, неправильні звуження, розширення, скривлення) і звичайно зникає визначений напрямок судин. На стінках капілярів визначається більш-менш значна кількість виростів. Останні, на відміну від таких ембріонального періоду, мають неправильні деформовані контури і свідчать у більшості випадків не про ріст, а про редукцію лімфатичних капілярів. У зв’язку зі зміною форми й орієнтації лімфатичних капілярів стають неправильними судинні петлі й архітектоніка утворених ними мереж [дод.5, мал.2].

Як було відзначено вище, протягом першої половини внутрішньоутробного розвитку в серозних і слизових оболонках органів лімфатичні мережі звичайно є одношаровими. У деяких місцях ці мережі в наступному, залишаючись одношаровими, рано (перші місяці позаутробного розвитку) виявляють ознаки відставання в рості і редукції. Такі, наприклад, лімфатичні капіляри серозної оболонки шлунка, вісцеральної плеври й ін. У більшості випадків, звичайно протягом другої половини внутрішньоутробного періоду й у перші місяці життя, за рахунок росту брунькуванням нових лімфатичних капілярів лімфатичні мережі слизових і серозних оболонок розвиваються в дво- і багатошарові. Пізніше, у постнатальному розвитку, відзначається значна різниця в стані цих лімфатичних мереж: лімфатичні капіляри набувають неправильну форму, густота мережі зменшується, або прогресивно розвиваються і до кінця росту організму досягають значної виразності.

У деяких органах, наприклад у серозній оболонці печінки, у стінці жовчного міхура людини лімфатичні капілярні мережі досягають у загальному значного розвитку і густота їх з розвитком організму мало змінюється. Однак, завжди чітко визначаються зміни форми, напрямку лімфатичних капілярів і їхніх петель (деформація, поява розширень, неправильних обрисів і ін.) і архітектоніки судинних мереж — безладність.

3.4.РОЗВИТОК ЛІМФАТИЧНИХ КАПІЛЯРІВ І СУДИН

Дані про розвиток