Як седативний засіб хлоралгідрат призначають у дозах 0,2-0,5 г, як сно-дійний — по 0,5-1 г перорально або ректально у вигляді мікстури, до складу якої входять обволікаючі засоби (крохмаль), бо має подразнюючі властивос-ті. Сон настає швидко, через 15-20 хв. Інколи використовують його при пси-хічному збудженні, а також як протисудомний засіб при правці, спазмофілії, епілепсії тощо

У деяких хворих може знижуватись артеріальний тиск, виникати блю-вання. Препарат протипоказаний при захворюваннях серцево-судинної сис-теми, печінки і нирок.

Необхідно пам'ятати, що снодійні засоби призначають пацієнтам лише після того, коли виявились безрезультатними інші заходи, зокрема оптиміза-ція умов праці, відпочинку, харчування тощо. Необхідно з'ясувати причину та характер безсоння. Якщо причиною є біль, призначення снодійних засобів треба поєднувати з аналгетиками. При безсонні на фоні збудження у зв'язку з наявністю негативних емоцій треба вдатися до транквілізуючих засобів.

Гострі отруєння снодійними засобами зустрічаються нерідко. При отру-єннях потерпілі скаржаться на слабкість, сонливість, головний біль. Невдов-зі з'являються ознаки глибокого пригнічення ЦНС: втрачається свідомість, зникають реакції на тактильні та інші подразнення, послаблюються рефлек-си, пригнічується дихання, знижується температура тіла, розслаблюється скелетна мускулатура, падає артеріальний тиск. Шкіра стає блідою з ціано-тичним відтінком, слизові оболонки також ціанотичні. Зіниці розширюються, майже не реагують на світле.

Після заходів, які забезпечують прохідність дихальних шляхів, та інтусашї трахеї потерпілим проводять штучну вентиляцію легенів і промивання шлунка розчином натрію гідрокарбонату за допомогою зонда. Через нього вводять у шлунок 30-40 г магнію сульфату як проносний засіб. 3-5 столових ложок вугіл-ля активованого. З метою зменшення концентрації отрути в крові і прискорен-ня виведення її і організму проводять гемосорбцію, гемодіаліз або перитонеа-льний діаліз (стор. 698). Для збільшення ступеня іонізації барбітурпгв. то гпльмує їхнє проникнення в тканини і ;>'абсорси:і-: ? *і;::?к'ізих канальця:-:. внутрішньовенно зводять розчин натрію гідрокарбонату. А.-.алептикп (бемег-рид та ін.) застосовуються лише при легких отруєннях, але ні в якому разі -при глибокому пригніченні дихання. Застосовуються також судргнот^нізуючі і кардіотонічні засоби, антибіотики для профілактики пневмонії тощо

Препарати

Нітразепам (Шгагератит) - таблетки по 0,005 і 0,01 г.

Золпідем (2о1ріс1ет) - таблетки по 0,01 г.

Зопіклон (2оріс1опе) - таблетки по 0,3 г.

Фенобарбітал (РпепоЬагЬііаіит) - таблетки по 0.05 і 0,1 г.

Етамінал-натрій (Аеіатіпаіит-паїхіит) - порошок, таблетки по 0,1 г.

Хлоралгідрат (Спіогаіі пускав) - порошок.

Глава 11. ПРОТИЕПІЛЕПТИЧНІ ЗАСОБИ

Протиепілептичні засоби (антиконвульсанти) - це лікарські препарати, які вибірково попереджують або усувають прояви епілепсії - хронічного за-хворювання, шо характеризується періодичною появою пароксизмів (судом чи їх еквівалентів). Як гетерогенний симптомокомплекс це захворювання дуже поширене у світі. У США, наприклад, хворіє близько 1 % населення. Стандартна протиепілептична терапія ефективна лише у 80 % хворих, тоді як у 20 % епілепсія лікуванню не піддається.

Судоми - це стан тимчасової дисфункції мозку, який викликається ано-мальними нейрональними розрядами. Вони супроводжують багато захворю-вань: від інфекційних до злоякісних і травм чи запальних процесів мозку. Певне значення має також спадковість.

Розрізняють парціальні і генералізовані судоми. До парціальних відно-сять: а) прості парціальні гудоми. б) складні парціальні судоми і в) вторинно генералізовані парціальні судоми, а до генералізованих: а) генералізовані тоніко-клонічні судоми (стгагкі таї - великі напади), б) абсанс (реііі таї -малі напади), в) тонічні судоми, г) атонічні судоми, д) клонічні і міоклонічні судоми, є) інфантильні спазми.

Найбільш суттєве практичне значення мають великі судомні напади (дгапсі таї), малі напади епілепсії (реііі таї), психомоторні напади, клонус-епілепсія тощо. Великі напади - це генералізовані токікс-клонічні судоми з втратою свідомості. Через декілька хвилин вони припиняються, а загальне пригнічення ЦНС продовжується ще деякий час. Малі напади епілепсії ха-рактеризуються короткочасною втратою свідомості (до 1 хв). Поряд із цим. можуть спостерігатися посмик'/вання м'язів обличчя н інших груп м'язів. Психомоторні напади проявляються розладом поведінки, нелтвідомленими немотивованими вчинками, про які хворий не пам'ятає. Вони нерідко су-проводжуються затьмаренням свідомості й автоматизмом. При цьому судо-ми :**- :іннн:-:т " :\.: ;у;-~п:лег:с:я проявляється ког :т:г ;а.:ч:'\іи гудомн;;-

ми посмикуваннями. Дуже небезпечною формою великих нападів епілепсії є епілептичний статус, коли вони мають тривалий характер, або настають один за одним з дуже короткими інтервалами, у міжнападний період свідо-мість не відновлюється. Хворий може померти від асфіксії, серцевої недо-статності, набряку мозку.

Враховуючи те, що протиепілептичні препарати хворі приймають місяця-ми і роками, до них пред'являються наступні вимоги. Вони повинні бути дуже активними і мати велику тривалість дії при різних формах епілепсії, добре абсорбуватися в ШКТ, небажана у них наявність таких супровідних властивостей, як седативний, гіпнотичний і інші поб'чні ефекти алергічної і неалергічної природи. Вони не повинні викликати кумуляцію, звикання і лі-карську залежність, бути малотоксичними і мати велику широту терапевти-чної дії. Однак жоден із сучасних протиепілептичних засобів цілковито не відповідає цим вимогам.

Сучасний арсенал протисудомних лікарських засобів досить великий, але недостатній для лікування всіх форм епілепсії. Броміди (калію бромід) були першими протисудомними препаратами, які введені в фармакотерапію епіле-псії ще в 1857 році Чарльзом Лококом. У №17 р. був застосований фенобар-бітал, в 1938 р. - дифенін, в період до 1960 р. - ще 13 нових