Прогноз при актиномікозі щелепний-лицьової області в більшості випадків сприятливий.

Профілактика. Санують ротову порожнину і видаляють одонтогенні, стоматогенні патологічні осередки. Головним в профілактиці актиномікозу є підвищення загального протиінфекційного захисту організму.

ТУБЕРКУЛЬОЗ

Туберкульоз – це хронічна інфекційна хвороба, що викликається mycobacterium tuberculosis. Туберкульоз є трансмісивним захворюванням. Останніми роками захворювання щелеп, тканин особи і порожнини рота стало рідкісним.

Етіологія. Збудник захворювання – mycobacterium tuberculosis -- тонкі, прямі або зігнуті палички, завдовжки 1..10 мкм, шириною 0,2..0,6 мкм. Виділяють три види туберкульозних бактерій: людський (викликає 92% випадків захворювання), бичачий (5% випадків) і проміжний вигляд (3%).

Патогенез. Джерелом розповсюдження інфекції частіше є хворий на туберкульоз чоловік, резе захворювання передається аліментарним шляхом через молоко хворих корів. У розвитку туберкульозу велике значення має імунітет і стійкість людини до цієї інфекції.

Прийнято розрізняти первинну і вторинну туберкульозну поразку. Первинна поразка лімфовузлів щелепний-лицьової області виникає при попаданні мікобактерій через зуби, мигдалини, слизисту оболонку порожнини рота і носа, пошкоджену шкіру. Вторинна поразка виникає при локалізації первинного афекту в інших органах або системах.

Патологічна анатомія. Туберкульоз може вражати будь-який орган або систему органів, залишаючись при цьому загальним захворюванням. У місці впровадження збудника утворюється туберкульома – розвивається банальне запалення, в проліферативній фазі що набуває специфічного характеру. Навколо запального вогнища утворюється вал з клітинних елементів, в якому окрім характерних для запалення клітин присутні епітеліодні клітини, гігантські клітина Пірогова-Лангханса. В центрі запального вогнища формується ділянка казеозного некрозу. Іншою специфічною формою запалення є горбок (туберкульозна гранулема), морфологічно схожий з туберкульомою.

Клінічна картина. У щелепний-лицьовій області виділяють ураження шкіри, слизистих оболонок, підслизової основи, підшкірної клітковини, слинних залоз, щелеп.

Первинна пораження лімфатичних вузлів характеризується їх одиничною появою або у вигляді спаяних в пакет. Лімфовузли щільні, в динаміці захворювання ще більш ущільнюються, доходячи до хрящової або кісткової консистенції. У хворих молодого віку часто спостерігається розпад вузла з виходом назовні характерного сирного секрету. Первинний туберкульоз лімфовузлів супроводжується загальними симптомами, характерними для запального процесу.

Вторинний туберкульозний лімфаденіт є однією з найбільш поширених форм цього патологічного процесу. Він розвивається за наявності вогнища в інших органах. Захворювання частіше протікає хронічно і супроводжується субфебрильною температурою, загальною слабкістю, втратою апетиту. У деяких хворих процес може мати гострий початок, з різким підвищенням температура тіла, симптомами інтоксикації. Наголошується збільшення лімфовузлів, вони мають щільноеластичну консистенцію, іноді горбисту поверхню, чітко контуруются. Їх пальпація слабоболюча, іноді – безболісна. У одних випадках спостерігається швидкий розпад вогнища, в інших – повільне нагноєння з утворенням сирного розпаду тканин. Після виходу вмісту назовні залишається свищ або декілька свищів. Останніми роками збільшилося число випадків повільнотекучого лімфаденіту.

Туберкульоз шкіри і підшкірної клітковини. Розрізняють декілька клінічних форм:

-- Первинний туберкульоз шкіри (туберкульозний шанкр) – на шкірі утворюються ерозії і виразки, що мають ущільнене дно. Нагноювалися регіональні лімфовузли. Після загоєння виразок залишаються деформуючі рубці.

-- Туберкульозний вовчак. Первинний елемент – люпома, для якої характерний симптом «яблучного желе» – при натисканні на люпому наочним склом в центрі елементу утворюється зона жовтого кольору. Люпоми маю м'яку консистенцію, тенденцію зливатися, утворюючи інфільтрат, при дозволі якого формуються деформуючі рубці.

-- Скрофулодерма – найчастіше формується в безпосередній близькості від туберкульозного вогнища в щелепах або лімфовузлах, рідше – при розповсюдженні інфекції від віддалених вогнищ. Характерний розвиток інфільтрату в підшкірній клітковині у вигляді вузлів або їх ланцюжка, а також гуммозних вогнищ, що злилися. Вогнища розташовані поверхнево, покриті атрофічною, стоншеною шкірою, Вогнища розкриваються назовні з утворенням одиничних свищів або виразок, а також їх поєднань. Після розтину характерний яскраво-червоний або червоний-фіолетовий колір уражених тканин. При відділенні гною утворюється кірка, що закриває свищи або поверхня виразки. Процес схильний до розповсюдження на нові ділянки тканин. Після загоєння вогнищ на шкірі утворюються характерні атрофічні рубці зірчастої форми.

-- Диссимілірованний міліарний туберкульоз особи – виникнення на шкірі особи і шиї дрібних безболісних вузликів червоний або бурий кольори, які можуть покритися виразками і заживати з утворенням рубця або без сліду.

-- Розацеоподібний туберкулоід – на фоні розацеоподібної і телеангіоектазій виникають рожево-коричневі папули і почервоніння, рідко – з пустулами в центрі. Пустули, що розкрилися, покриваються кіркою, заживають з утворенням рубця.

-- Папульозно-некротичний туберкульоз. На шкірі утворюються м'які округлі папули діаметром 2—3 мм, неболючі, ціанотично-бурого забарвлення. В центрі папули може утворитися пустула, що містить некротичні маси, що підсихають в кірку. Навколо папули спостерігається перифокальне запалення.

Пораження туберкульозом слинних залоз зустрічається відносно рідко. Бактерії туберкульозу розповсюджуються в залозу гематогенно, лімфогенно або рідше – контактним шляхом. Процес частіше локалізується в привушній залозі, при цьому може бути осередкова або дифузна поразка, при туберкульозі піднижньощелепової залози – тільки дифузне. Клінічно захворювання характеризується освітою в залозі щільних, безболісних або малоболючих вузлів. З часом шкіра над ними спаюється. На місці прориву стоншеної ділянки шкіри утворюються свищі або виразкові поверхні. З протоки залози виділення слини мізерне або його немає. При розпаді вогнища і опрожнения його вмісту в протоку в слині з'являються хлопьевидные включення. Іноді може наступити параліч мімічних м'язів з ураженого боку.

При рентгенографії в проекції слинної залози в ланцюжку лімфатичних вузлів виявляються вогнища звапніння. При сиалографии наголошується смазанность малюнка проток залози і окремі смужки, відповідні кавернам, що утворилися.

Туберкульоз щелеп виникає повторно, а також унаслідок контактного переходу із слизистої оболонки порожнини рота. Відповідно цьому розрізняють: а) поразку кости при первинному туберкульозному комплексі; б) поразку