ВЛАСТИВОСТІ ГіДРОКСИАПАТИТА

При виготовленні кераміки прагнуть не використовувати додаткових речовин .Сформовані з гідроксиапатитового порошку пористі речовини ущільнюють, кристалізують і перекристалізовують при високій температурі (1473-1573 До), а іноді і з додатком тиску .В залежності від цілей використання синтетичного гідроксиапатита пред'являються різні вимоги щодо таких властивостей, як фазова і хімічна чистота, кристалічність, дефектність, пористість і т.д.

Якщо гідроксиапатит вводиться в кістковий дефект, то немає необхідності забезпечення його структурної досконалості (стехіометричний склад і високий ступінь кристалічності). У кістковій тканині, мова йде про дефектному ГА, з великим числом вакансій і заміщень в структурі, а також аморфного матеріалу як максимально дефектного .

Якщо ж ГА застосовувати як інертного матеріалу що вводиться в організм, то основними вимогами до нього є біологічна сумісність і відсутність резорбції .В цьому випадку необхідно використовувати стеохіометричний гідроксиапатит високого ступеня кристалічності . Такий гідроксиапатит вводять до складу пломбувальних матеріалів, коли необхідно максимально наблизити фізичні і фізико – хімічні властивості пломби до властивостей зубних тканин .

Значне підвищення ефективності остеоінтеграції забезпечують при посадці''титановых имплантатов, трикальцийфосфат (ТКФ) і гидроксиапатит (ГА) . Експерименти показали,что для створення таких имплантатов доцільно синтезувати гидроксиапатит із заданим змістом ТКФ, а не змішувати компоненти механічно .

У клінічній практиці всього більшого значення набувають пористі гидроксиапатитовые гранули . Матеріал з такою структурою ''работает'' як біофільтр, забезпечуючи потік крові, необхідний для зростання тканинних структур, що утворюються .

Біологічні властивості гидроксиапатита.

Численні експерименти на тваринах показали не тільки прекрасну біосумісність гидроксиапатита, але і здатність залежно від складу і способу виготовлення служити основою, навколо якої формується кісткова тканина,активно стимулюючи при цьому,у відмінність від інших біоінертних матеріалів, кісткоутворення .

Експериментальні роботи показали, що препарат по мікробіологічній чистоті соответстует стандарту ГФ-XI видання. Він відноситься до малотоксичних речовин, не викликає порушень функцій життєво важливих органів і систем організму . Застосування ГА не викликає небажаних віддалених наслідків : не володіє аллергизирующим, мутаційним і иммуномодулирующим дією,не впливає на перебіг вагітності, розвиток плоду і потомства .

Результати проведеного аналізу гидроксиапола дозволяють рекомендувати його для медичного застосування без яких – або обмежень як засіб для заміщення кісткових дефектів і заміщення кісткових порожнин, як компонент зубних пломбуючих паст, матеріали имплантатов

На підвищення остеоинтеграции впливає не тільки структура,форма або покриття имплантата, але і особливості будови організму пацієнта .

Приклад :

При обстеженні пацієнтів перед операцією імплантації фахівцям нерідко доводиться констатувати наявність стоншеного альвеолярного відростка . Подібне звуження кісткової тканини може бути наслідком видалення, результатом запальних захворювань або травми, а також природженою особливістю будови альвеолярного відростка і виявляється в окремих ділянках або по всьому протягу гребеня під час огляду або під час операції . Передбачуваний спосіб дозволяє одночасно збільшити об'єм кісткової тканини і виконати операцію імплантації . Методика дозволяє добитися шляхом подовжнього перелому щелепного гребеня за типом ''зеленой веточки'', внаслідок чого відбувається розширення альвеолярного відростка в необхідних ділянках і в об'ємі, достатньому для подальшого впровадження имплантатов. Наявність декількох насадок дає можливість розширювати моделювати кісткову тканину на потрібну величину і в необхідному місці без порушення цілісності окістя, що є гарантією подальшого ''наращивания'' кісткової тканини . Травма альвеолярного відростка щелепи приводить до збільшення кровопотока, що сприяє процесу остеогенезу і, значить, контрольованому зростанню кісткової тканини і остеоинтеграции имплантата .

Метод був використаний у 63 хворих, результати віддалених спостережень показують його надійність, ефективність і точність результату при доступності і простоті виконання .

ЗАСТОСУВАННЯ ЭНДООССАЛЬНЫХ ИМПЛАНТАТОВ З БІОКЕРАМІЧНИМ ПОКРИТТЯМ .

Оскільки кістку є пористий об'єкт .Считается необхідним відзначити,что для створення якнайкращих умов остеоинтеграции дуже важливо відповідність не тільки складу кости і біопокриття, але і від пористої структури .В зв'язку з цим були визначені переважаючі розміри пір компактної речовини щелепи людини на беззубих ділянках альвеолярного відростка . Отримані експериментальні дані необхідним чином були інтерпретовані для виробництва имплантатов .Оптимизировав технологічні режими процесу плазмового напилення гидроксиапатита на титанову основу имплантатов, було створено біокерамічне покриття з певною пористою структурою . Необхідно відзначити, що застосовуючи композиційні конструкції, що володіють аналогічною компактній речовині пористістю, ми не тільки добиваємося поліпшення процесів остеоинтеграции за всією площею контакту з кісткою, але перш за все попереджаємо розвиток такого ускладнення як вростання епітелію і утворення кісткової кишені навколо пришеечной частини имплантата .

З різноманіття форм віддається перевага гладкою циліндровим имплантатам, оскільки вони більшою мірою відтворюють конфігурацію кореня зуба . При цьому біокерамічне покриття є біотехнічною моделлю періоду .

ВИСНОВОК

Можливості сучасної науки і медицини невичерпні.

Операціями імплантації займається хірургічна стоматологія .

Оскільки застосування имплантатов носить не тільки практичний, але і естетичний характер – вони знаходять все більше застосування у всьому світі . У цьому рефераті описані умови що найбільш підвищують остеоинтеграцию имплантатов .

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Сучасні проблеми имплантологии : тези доповідей 4-ої міжнародної конференції 25-27 травня 1998 рік – Саратов 1998.

Сукачев В.А.

Операції в стоматології . М ., ''Знание'' .

Внутрішньокісткові стоматологічні имплантаты . Конструкції, технології, виробництво і застосування в клінічній практиці ./В.Н. Лясников, Л.А. Верещагина і др./ під ред. В.Н. Лясникова, А.В. Лепіліна – Саратов . Вид-во Саратовського ун-та 1997 .

Нові концепції в технології, виробництві і застосуванні имплантатов в стоматології : тези доповідей міжнародної конференції 15-18 червня 1993 р. Саратов 1993