З анамнезу часто можна довідатися про причину переривання попередніх вагітнос-тей — мимовільне переривання першої вагітності свідчить про можливу наявність статевого інфантилізму або ендокринних порушень; звичні викидні після штучних абортів дають підставу думати про запальні захворювання, метроендометрит, істміко-цервікальну недостатність; мимовільні пізні аборти, що повторюються приблизно в однакові терміни вагітності, найчастіше виникають при істміко-цервікальній недо-статності.

Гінекологічне дослідження проводять обов'язково, оскільки воно необхідне для уточнення діагнозу, однак виконувати його слід надзвичайно обережно. Під час гінеко-логічного дослідження уточнюють термін вагітності, наявність супутніх гінекологіч-них захворювань, визначають тонус та збудливість матки, істміко-цервікальну не-достатність (зяяння зовнішнього зіва матки, розширення каналу шийки та перешийка матки).

Лікування. У разі істміко-цервікальної недостатності показане хірургічне лікування, що забезпечує звуження або тимчасове за-криття каналу шийки матки. *

Оптимальний термін вагітності для про-ведення операції встановлюють індивіду-ально. Найчастіше операцію виконують тоді, коли з'являються початкові симптоми за-грозливого аборту або передчасних пологів (нерідко виражений переймоподібний біль

Накладання циркулярного

шва на ділянку внутрішнього зіва

шийки матки

унизу живота, підвищена збудливість матки тощо), а в жінок зі звичними викиднями — при наближенні критичного терміну попе-редніх викиднів. Перед операцією з приводу істміко-цервікальної недостатності про-водиться спеціальна підготовка: вагітним протягом 5—6 днів вводять туринал (алілестренол), оксипрогестерону капронат, маг-нію сульфат, токоферолу ацетат або фено-терол (у разі великих термінів вагітності), тропацин; за 2 дні до операції проводять обережне промивання піхви розчином фу-рациліну. Операцію виконують під загаль-ним інгаляційним або внутрішньовенним знеболюванням у термін від 13 до 36 тиж. вагітності.

Розроблено кілька модифікацій операції, яка застосовується з метою лікування недо-статності затульної функції матки, тому залежно від клінічних особливостей кожного окремого випадку і навички лікаря, що виконує оперативне втручання, ці модіфікації є операціями вибору.

Техніка. Зовнішні статеві органи та піхву обробляють дезінфікуючим розчином, зма-зують 2 % спиртовим розчином йоду. Шийку матки оголюють введеними ложкоподібними піхвовими дзеркалами, обробляють спиртом і 2 % спиртовим розчином йоду; передню та задню губи шийки матки за-хоплюють кульовими щипцями. Після цього виконують одну з пропонованих нижче операцій.

Операція Широдкара (мал. 218) полягає у накладенні колового кисетного шва на ділянку внутрішнього зіва шийки матки. Здвоєний шов (шовк № 6) проводять під слизову оболонку на межі переходу шийки матки у склепіння піхви.

Операція за методом А.І.Любимової по-лягає у звуженні перешийка матки в ділянці внутрішнього зіва шийки її за допомогою нитки з мідного дроту (у поліетиленовому чохлі), не розсікаючи слизову оболонку піхви. Для цього на піхвову частину шийки матки накладають коловий шов (кільце), який утримують окремими фіксуючими швами на рівні внутрішнього зіва шийки.

Мета цих операцій — звуження пере-шийка матки.

Під час операції Сценді тканини шийки матки довкола зовнішнього зіва її розрі-зають, після чого на передню та задню губи шийки матки накладають окремі кетгутові або шовкові шви, тобто зовнішній зів шийки матки зашивають, внаслідок чого утворю-ється рубець.

Після операції застосовують звичайні заходи збереження вагітності (ліжковий режим, тропацин, свічки з папаверину гід-рохлоридом, спазмолітичні засоби, токофе-ролу ацетат, алілестренол; введення щодня протягом 2—5 днів по 10—20 мг прогесте-рону та ін.).

Підтримуючі нитки та шви, що їх накла-дають під час операції, видаляють незадовго до пологів.

Практика засвідчила високу ефективність цих операцій у випадках, коли діагноз встановлено правильно.