Діагностика ґрунтується на огляді в дзеркалах, кольпоскопії, бактеріо-логічному дослідженні виділень. При кольпоскопії видно дифузну гіпере-мію, судинні петлі, особливо їх багато навколо зовнішнього вічка цервікаль-ного каналу. При цитологічному дослідженні виявляють клітини цилінд-ричного та багатошарового плоского епітелію без ознак атипії. Бактеріоло-гічне дослідження необхідне для ідентифікації збудника і призначення еті-отропного лікування.

Лікування. У гострій стадії захворювання проводять переважно анти-бактеріальну терапію, залежно від виду збудника (див. Гонорея, Хламідіоз, Трихомоноз). Місцеві процедури протипоказані (існує ризик висхідного розповсюдження інфекції), їх проводять після вщухання процесу. Застосо-вують спринцювання, ванночки з хлоргексидином, рекутаном, димексидом, балізом (див. розділ «Консервативні методи лікування у гінекології»). Ла-зеротерапію рекомендовано як у гострій, так і в хронічній стадії захворю-вання. Застосовують гелієво-неонові та напівпровідникові лазери.

При хронічних ендоцервіцитах і цервіцитах, що супроводжуються гі-пертрофією шийки матки, особливо за наявності псевдоерозій, ерозованих ектропіонів, слід здійснювати оперативне лікування — діатермоконізацію шийки матки, клиноподібну або конусоподібну ампутацію шийки матки.

Гострий ендометрит

Інфікування внутрішньої оболонки матки відбувається найчастіше як наслідок внутрішньоматкових втручань—діагностичних вишкрібань, абор-тів або після пологів. Гострий запальний процес ендометрія викликають бактерії, віруси, грибки, мікоплазми, спірохети. Останніми роками зросла роль хламідійної інфекції та вірусу генітального герпесу. Найчастіше зуст-річаються асоціації 3-4 анаеробів і 1-2 аеробів.

Факторами, що сприяють виникненню запального процесу ендомет-рія, є наявність у порожнині матки залишків плацентарної тканини, згустків крові, децидуальної тканини, плідного яйця. Важливу роль відіграє імун-ний статус організму.

Матка — орган, у якому досить розвинені фактори місцевого захисту. Так, у стромі її слизової оболонки визначають Т-лімфоцити, макрофаги та інші елементи клітинного імунітету. Регуляція рівня місцевого імунітету пов'язана з рівнем статевих гормонів, зокрема естрадіолу. В середині і в пізній лютеїновій фазі ендометрій секретує ос2-глобулін, який має імуно-супресивний ефект. У підтримці нормального гомеостазу в порожнині мат-ки велику роль відіграє неушкодженість епітелію, а також наявність у підлег-лих тканинах лейкоцитарної інфільтрації поліморфноядерними нейтрофі-лами та добре кровопостачання матки, що забезпечує надходження з кро-в'ю неспецифічних гуморальних захисних елементів — лізоциму, опсонінів, трансферину тощо.

Запальний процес характеризується розладами мікроциркуляції в тка-нинах (розширення судин, спазм, тромбоутворення), ексудацією. У випад-ку, коли ендометрит викликаний анаеробами, може виникати некротична деструкція. Запальний процес може захоплювати міометрій.

Розрізняють специфічні та неспецифічні ендометрити. Специфічні ен-дометрити викликають мікобактерії туберкульозу, гонокок, хламідії, акти-номіцети.

Клініка гострого ендометриту. Захворювання починається на 3-4 день після інфікування. Підвищується температура тіла, з'являється озноб. При гінекологічному дослідженні виявляють серозно-гнійні виділення, деколи вони бувають сукровичними за рахунок затримки регенерації ендометрія. Цервікальний канал нерідко відкритий. Матка помірно збільшена, чутлива при пальпації, особливо по боках — за ходом великих лімфатичних судин.

Захворювання триває 8-10 днів і при правильному лікуванні закінчуєть-ся видужанням, зрідка гострий ендометрит переходить у хронічний. Захво-рювання може перебігати в легкій або абортивній формі.

Лікування ендометриту. У гострій стадії ендометриту призначають антибіотики відповідно до чутливості мікроорганізмів: напівсинтетичні пе-ніциліни, аміноглікозиди, доксициклін, клацид, цефобід, клафоран, далацин С, уназин. Дози і тривалість введення антибіотиків визначаються важ-кістю захворювання. Оскільки захворювання в переважній більшості ви-падків викликається асоціаціями аеробних та анаеробних мікроорганізмів, крім антибіотиків, призначають метронідазол. Проводять також детоксикаційну, загальнозміцнюючу, десенсибілізуючу терапію.