Геліотерапія як профілактичне, таке, що гартує засіб може призначатися всім практично здоровим людям. Особливо важливе застосування геліотерапії особам, що працюють в умовах тривалої відсутності прямого світла, приїхали на південні курорти з північних районів країни, з крупних промислових міст, т. е. у всіх тих випадках, коли можливий розвиток того або іншого ступеня світлового голодування. Геліотерапія показана при всіх проявах гіповітамінозу D; при ряді шкірних захворювань (піодермії, деяких формах псоріазу і ін.), мляво заживаючих ранах, виразках, переломах кісток із сповільненою консолідацією; при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату, зокрема при туберкульозних поразках кісток і суглобів, при радикулітах, при серцево-судинних захворюваннях, ішемічній хворобі серця, гіпертонічній хворобі (не вище IIА стадії, без схильності до судинного кризу, коронаросклерозу), недостатності мітрального клапана ревматичної етіології, міокардіодистрофії, при недостатності кровообігу не вище I ступеня; при неспецифічних захворюваннях органів дихання; при незначних деструктивних змінах в легенів без схильності до кровохаркання, у фазі ремісії або уповільненого загострення; при легочно-серцевій недостатності не вище за I ступінь; при обмеженому, уповільненому туберкульозі легенів (у поєднанні з антибактеріальними препаратами), хронічному нефриті без явищ вираженій гіпертензії і недостатності нирок, при деяких формах неврозів [9,10].

Геліотерапія протипоказана при всіх захворюваннях в гострій стадії і в період загострення, при кровотечах, виснаженні, злоякісних і доброякісних пухлинах, при прогресуючих формах туберкульозу легенів, при вираженому атеросклерозі, стенокардії, гіпертонічній хворобі ПБ—III стадії, недостатності кровообігу II—III ступеня, бронхіальній астмі з частими і важкими нападами, при виражених порушеннях нервової системи, виражених органічних поразках центральної нервової системи (сирингомієлія, розсіяний склероз і ін.), при захворюваннях крові, червоному вовчаку, малярії, тиреотоксикозі, підвищеній чутливості до сонячних променів (гематокорфітія і ін.).

6.3. Таласотерапія

Таласотерапія включає морські купання. Цей вид кліматологічної дії є специфічним для таласотерапії і найбільш сильнодіючим.

Фізіологічна дія морських купань на організм пов'язана з термічними, механічними і хімічними чинниками. Термічний вплив залежить від охолоджування, бо температура води в морі нижча, ніж температура тіла. Чим нижче температура води, тим більше тепловтрата і тим сильніше фізіологічна дія купання. Механічна дія виявляється тиском, який морські хвилі надають на тіло, проводячи «гідромасаж», внаслідок чого поліпшується стан шкіри, її еластичність. Що купається доводиться долати опір рухомих мас води. Удари хвиль підсилюють м'язову роботу, яка витрачається на те, щоб зберегти рівновагу тіла у воді. Хімічний вплив залежить від розчинених у воді солей, які осідають на шкірі, дратують її рецептори, продовжуючи викликати у відповідь реакції і підтримуючи протягом певного часу виниклу при купаннях реакцію. Це дратівлива дія залежить від якісного і кількісного складу морської води. Вона містить катіони натрію, калія, магнію, кальцію, аніони хлора, брому, йоду і ін. Відоме значення має вплив бактерійної флори і фітонцидів морських водоростей. Сильна дія при купаннях надає повітряна атмосфера і сонячна радіація, особливо ультрафіолетова частина спектру, яка проникає у воду на глибину до 1 м, а також підвищена іонізація морського повітря. Велике значення має емоційно-психічна дія купання. Краса марить, незвичайна обстановка, відчуття радості, пов'язане з купанням, — все це підвищує настрій, загальний тонус організму. Купання ведуть до тренування нервовогуморальних, серцево-судинних і інших механізмів терморегуляції, обміну речовин, дихальної функції, підвищують життєвий тонус організму, його адаптаційні можливості, надають виражену гартуючу дію.

Реакція, що виникає при купаннях, складається з двох основних фаз. Перша фаза — фаза первинного охолоджування (нервоворефлекторна) — пов’язана з раптовим охолоджуванням тіла. Вона виявляється спазмом поверхневих і розширенням глибоко лежачих судин з відливом крові до внутрішніх органів, скороченням гладких м'язових волокон шкіри, яка приймає вигляд «гусячою» (пиломоторний рефлекс), ознобом, тремтінням. В результаті рефлекторного збудження блукаючого нерва сповільнюються серцеві скорочення, дихання стає рідшим і заглиблюється, артеріальний тиск підвищується. Ця фаза короткочасна і у загартованих людей виражена менш виразно, чим у незагартованих. Друга фаза (реактивна) виявляється відчуттям тепла, шкіри стає рожевою унаслідок приливу крові (гіперемії). Організм прагне зберегти теплову рівновагу, пристосуватися до умов середовища, що змінилися, шляхом збудження тих функцій, які пов'язані з процесом теплопродукції. Різко зростає рівень хімічної терморегуляції. Дихання частішає і заглиблюється, в 2—3 рази підвищується споживання кисню як за рахунок зростання легеневої вентиляції, так і шляхом збільшення коефіцієнта використання кисню, посилюється діяльність серця, підвищується рівень окислювальних процесів. При надмірно тривалому перебуванні у воді може виникнути третя фаза (вторинного ознобу), яка є слід ствием виснаження механізмів терморегуляції. Наступає парез шкірних судин, пасивна гіперемія з ціанозом, різке охолоджування і інші патологічні явища. При купаннях важливо попередити настання третьої фази реакції. Включення морських купань в лікувальний комплекс хворих серцево-судинними, легеневими, нервовими і іншими захворюваннями підвищує ефективність їх курортного лікування.

Купання дозуються по величині холодового навантаження (у ккал/м2), а тривалість купань (у хвилинах) визначається медичною сестрою на пляжі залежно від температури води по дозиметричній таблиці (див. табл.3).

Купання в морі призначаються хворими після 3—5 днів адаптації до курортних умов. Якщо виникли негативні акліматизаційні реакції, купання можуть бути призначені тільки після їх ліквідації. Купання поєднується з плаванням вольним стилем в спокійному повільному темпі і слабким або середнім фізичним навантаженням, що досягається при темпі плавання 15—30 гребків в 1 хв залежно від ступеня тренованості серцево-судинної системи. Доцільно застосовувати стиль брас