Аналіз багатообразних зрушень, які мають місце при кліматолікуванні, дозволив виділити ряд таких чинників. По-перше, спостерігається однакова спрямованість зрушень під впливом одного і того ж методу кліматотерапії різних захворювань. По-друге, відмічена ідентична спрямованість фізіологічних змін при різних методах кліматичного лікування одного і того ж захворювання. По-третє, один і той же кліматичний метод надає профілактична дія при різних захворюваннях. Ці дані лягли в основу уявлення про неспецифічну дію кліматичних чинників.

Виникаючі фізіологічні зрушення сприяють підвищенню неспецифічної резистентності організму, тобто його стійкості до несприятливих дій зовнішнього середовища. У основі підвищення неспецифічної резистентності організму лежать різноманітні реакції, що розвиваються на різних рівнях.

Одній з найбільш важливих реакцій організму на кліматичні дії є зміна термоадаптаційних механізмів, їх тренування, лежаче в основі гартування. Механізм термоадаптації, що підтримує постійність температури тіла і що забезпечує оптимальні умови для обмінних процесів, вельми складний. Функціональна система, забезпечуюча гомойотермію, включає механізми тепловіддачі і теплопродукції. Перші регулюють тепловий стан організму шляхом зміни умов для теплообміну, сприяючи збільшенню або зменшенню втрати тепла (фізична терморегуляція). Основна роль в цьому належить судинній системі, реакцію якої можна зареєструвати, зокрема, по величині зрушень шкірної температури. До реакцій фізичної терморегуляції відноситься і потовиділення, застережливе перегрівання тіла.

Механізми теплопродукції регулюють тепловий стан організму шляхом зміни вироблення кількості тепла (хімічна терморегуляція). Підвищення теплопродукції може здійснюватися як за рахунок терморегуляторного тонусу м'язів і активної м'язової роботи, так і за рахунок зміни механізмів утворення тепла, пов'язаного з відокремленням окислювального фосфорилування. У терморегуляції беруть участь центральні нервові механізми і гормони (катехоламіни, кортикостероїди).

Під впливом умов зовнішнього середовища рефлекторно включаються певні механізми, що входять у функціональну систему термоадаптації ц направлені на підтримку гомойотермії. Істотну роль грає і стан сприймаючих приладів, їх здатність швидко і адекватно реагувати на зміну навколишнього середовища. У звичайних умовах функція терморегуляції у людини ослаблена, оскільки він майже все життя проводить в умовах «клімату житла» і «підодежного клімату», в яких терморецептори не піддаються постійним роздратуванням чинниками зовнішнього середовища. Здатність організму реагувати на зміни цих чинників знижується і, таким чином порушуються його біологічні зв'язки із зовнішнім середовищем. Кліматолікування веде до відновлення цих зв'язків і дозволяє досягти високих ступенів гартування [5,6,7].

Останніми роками отримано багато фактів, що характеризують тренування термоадаптаційних механізмів під впливом кліматолікування різних захворювань. При вивченні впливу аеротерапії на хворих легеневим туберкульозом методом шкірної електротермометрії було виявлено зменшення тривалості відновного періоду після припинення дії холодового подразника у 79%, зменшення розбіжності шкірних температур зазвичай відкритих і закритих ділянок тіла (кисті і грудям) — в 74,5% випадків. Число хворих з нормальною тривалістю відновного періоду збільшилося майже в 6 разів, а число хворих з нормальною різницею шкірної температури кисті і грудей (до 5 °С) — майже в 2 рази. В результаті, якщо до лікування у всіх хворих стан термоадаптаційних механізмів був порушений, то до кінця лікування воно нормалізувалося у 58,2% хворих. У наших же дослідженнях (хворі з неспецифічними захворюваннями легенів) було встановлено, що на початку лікування число осіб, у яких під впливом повітряної ванни в 25 ккал/м2 шкірна температура знижувалася більш ніж на 1°С, склало 68,3%, тоді як до кінця лікування під впливом сильнішого охолоджування — 45 ккал/м число таких хворих склало лише 27%. Після курсу повітряних ванн зменшувалася величина розбіжності температур зазвичай відкритих і закритих ділянок тіла з 2,2 до 1,3°С , а після курсу морських купань – з 4,5 до 2 °С. Відмічено зниження тепловтрати при прийомі повітряних ванн у хворих гіпертонічною хворобою. Позитивні зрушення термоадаптації позначаються на клінічному стані хворих. У групі хворих з поліпшенням термоадаптаційних показників простудні захворювання спостерігалися в п'ять разів рідше.

Істотне значення має позитивна динаміка обмінних процесів під впливом кліматичних дій. При цьому наголошується як нормалізація порушеного обміну, так і підвищення його при нормальному початковому рівні. Це веде до того, що обмінні процеси встановлюються на рівні, найбільш сприятливому для життєдіяльності організму. Перш за все необхідно відзначити активізацію і нормалізацію окислювальних процесів в тканинах.

Під впливом аеротерапії і інших методом кліматолікування змінюється структура дихального акту, збільшується дихальний об'єм, що веде до підвищення в альвеолярному повітрі і, отже, до збільшення напруги кисню в альвеолярному повітрі, і отже, до збільшення його поглинання кров'ю і підвищеної доставки до тканин. Підвищення споживання кисню зменшує гіпоксію головного мозку, що веде до поліпшення його регулюючої функції.

Важливе значення при кліматолікуванні має активація продукції кортикостероидных гормонів, стимулювання функції кори і мозкового шару надниркових. Під впливом повітряних ванн спостерігається підвищення секреції глюкокортикоїдів і збільшення їх споживання тканинами. У хворих із задовільними резервами кори надниркових рівень 17-ОКС в крові збільшується. Включення в лікувальний комплекс морських купань і повітряних ванн приводить до збільшення 17-ОКС в крові. Глюкокортикоїдні гормони беруть участь в реалізації сприятливого впливу кліматофакторів на організм. Додаткова секреція гормонів при холодових кліматопроцедурах сприяє підвищенню підвищенню реактивності організму, мобілізації його захисних сил.

Під впливом кліматолікування нормалізується білковий і ліпідний обмін. Важливим є факт нормалізації обмінних процесів, пов'язаних з