Санаторний-кліматичне лікування сприяє нормалізації специфічного мікробного імунітету, що виявляється зниженням виявлення антитіл до гемолітичного стрептокока, стафілокока, кишкової палички.

Загальний кінцевий неспецифічний ефект для різних кліматичних дій виявляється на рівні цілісного організму. При кліматичних діях на перший план може висуватися реакція певної фізіологічної системи залежно від особливостей подразника; системи термоадаптації (при аеротерапії), симпатико-адреналової нейрогуморальної регуляції (при геліотерапії), систем зв'язаного функціонування і тренування органів кровообігу, дихання, руху і терморегуляції (при таласотерапії з морськими купаннями). Точки додатку різних кліматофакторів в тому або іншому ступені різні – в цьому, поза сумнівом, виявляється специфічність їх дії, по-різному відбиваються на у відповідь реакціях організму. Кінцевий результуючий ефект при адекватній для даного стану організму дії кліматофакторів – підвищення стійкості організму, рівня функціонування всіх систем [5,7,10].

3. АКЛІМАТИЗАЦІЯ

Акліматизація є окремим випадком адаптації до комплексу зовнішніх природно-кліматичних чинників і є складним соціально-біологічним процесом, залежним від природно-кліматичних, соціально-економічних, гігієнічних і психологічних чинників. Реакції акліматизації мають спадкову основу. Вони формуються з дитинства і стосуються всіх регулюючих і фізіологічних систем організму. Процес акліматизації виявляється загальним і приватним, специфічним для того або іншого клімату, рисами пристосування. Загальною закономірністю процесу акліматизації є фазна зміна життєдіяльності організму.

Перша фаза (орієнтування) пов'язана з чинником «новизни», при якій, як правило, наголошуються загальна, психоемоційна загальмованість і деяке зниження працездатності.

Друга фаза (підвищеній реактивності) характеризується переважанням процесу збудження, стимуляцією діяльності регулюючих і фізіологічних систем організму, переважанням діяльності симпатичного відділу вегетативної нервової системи і адренергічних механізмів регуляції, що забезпечують мобілізацію функціональних і метаболічних резервів організму. У цей період акліматизації спостерігається зниження надійності функціональних систем організму в цілому і, перш за все, систем раніше пошкоджених (функціонально ослаблених).

У третій фазі акліматизації реалізується основний (універсальний) закон корисного результату дії, що забезпечує позитивну ентропію (накопичення енергії). У цей період значно заглиблюються процеси внутрішнього гальмування, стимулюються холінегічні механізми регуляції, що перебудовують різні фізіологічні системи і спеціалізовані структури організму на економніший рівень функціонування. Це створює базис для підвищення фізіологічної стійкості, витривалості і опірності організму до різних несприятливих дій зовнішнього середовища. У цю фазу спостерігаються зміни не тільки в найбільш рухомих «реактивних» системах організму, але і в біохімічних і біофізичних властивостях тканин, що забезпечує можливість тривалішого їх збереження. На цій фазі зазвичай закінчується розвиток процесу акліматизації при короткочасному перебуванні в новому кліматі.

При тривалішому перебуванні в незвичних кліматичних умовах формується четверта фаза — фаза закінченої або стійкої акліматизації. У цій фазі особливо чітко виявляються пристосовані реакції на тканинному рівні. Фізіологічні функції організму в цей період в основному мало відрізняється від таких у аборигенів.

Специфіка процесу акліматизації визначається тими чинниками, які найбільшою мірою відрізняються від постійних умов життєдіяльності людини. Акліматизація до холодного клімату (зона тайги і тундри) пов'язана з впливом температури, що різко охолоджує, вологості, вітру в зимовий сезон року, що поєднується з полярною ніччю (десинхроз), УФ-недостатністю та ін. Акліматизація до помірного клімату середніх широт зазвичай не складає для організму людини великих труднощів. Проте пересування в цій обширній зоні на кожні 10°С в широтному напрямі вимагає пристосування до термічного і УФ-режиму місцевості. Пересування в довготному напрямі порушує звичний ритм добової періодики.

Акліматизація до жаркого клімату субтропіків і тропіків — сухих і вологих зон пов'язана з метеорологічними умовами термічного дискомфорту (гіпертермія, духота), з надмірною сонячною, зокрема УФ-радіацією. Акліматизація до гірського клімату пов'язана із специфікою гірської місцевості, залежної від її висотної і кліматичної зональності. Виділяють низкогірні райони (висота 400—1000 м), середньогірні (нижній пояс від 1000 до 1500 м і верхнього поясу — від 1500 до 2000 м) і високогірні райони (вище 2000 м над рівнем морить). У гірських районах в порівнянні з рівниною більше годин сонячного сяйва (в середньому на 20—30%) - Взимку в горах УФ-радиація в чотири, а влітку в два рази більше, ніж на рівнині. При цьому в горах особливо інтенсивно зростає короткохвильовий спектр УФ-радиації, що володіє найбільш вираженою біологічною дією. Слід підкреслити, що в порівнянні з рівниною в горах на тлі підвищеної сонячної радіації спостерігаються нижчі значення температури повітря. Таке поєднання метеоелементів обумовлює своєрідний гігротермічний режим гірської місцевості, який сприятливо впливає на процеси терморегуляції і термоадаптації. Як відомо, одним з основних специфічних чинників гірського клімату є розрідженість повітря і пов'язаний з нею низький парціальний тиск кисню.

Тривалість і специфіка процесу акліматизації до будь-якого типу клімату залежать не тільки від зовнішніх природно-кліматичних чинників, але і від індивідуальних особливостей організму людини — віку, конституції, ступеня загартованості і тренованості, від характеру і ступеня тяжкості основного і супутнього захворювання. Повернення „реакліматизації” в звичні кліматичні умови викликає в організмі ряд пристосовних реакцій, які у загальних рисах мало відрізняються від реакцій акліматизації, але виражені вони менш чітко, швидко згладжуються і згасають [1,5,6].

4. КЛІМАТОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ

Різка зміна клімату у астенізируючих яким-небудь гострим або хронічним захворюванням переважно в початкові терміни акліматизації, може викликати ряд патологічних, так званих кліматопаталогічних (кліматопатичних) реакцій з переважанням мозкового, кардіального, вегетососудистого, артрологічного і іншого симптокомплекса залежно від індивідуальних особливостей організму, специфіки психосоматичного захворювання, а також від особливостей незвичного клімату.

У цих випадках кліматопатичні реакції протікають або гостро, або поступово. Екстремальні погодний-кліматичні чинники є