ХВОРОБИ КРОВОТВОРНИХ ОРГАНІВ ТА ВАГІТНІСТЬ

Вагітність викликає низку фізіологічних змін функції органів кровотворення. Ці зрушення більшою мірою виражені при захворюваннях крові й зовсім небайдужі для перебігу хвороби, завершення вагіт-ності, вони часто потребують вжиття негай-них заходів для врятування життя матері й плода.

Найчастішою клінічною формою пато-логії крові при вагітності є анемія. Анемії вагітних поділяються на дві основні групи: 1) анемії, які виникли під час вагітності або внаслідок вагітності (гіпохромна та гіпер-хромна анемії); 2) анемії, що існували ще до вагітності (вроджена гемолітична анемія).

Гіпохромна, або залізодефіцитна, ане-мія заслуговує на особливу увагу, її вважають причинно пов'язаною з вагітністю, своєрід-ною формою токсикозу вагітних. Гіпохром-на анемія у вагітних найчастіше розви-вається тоді, коли наявні чинники, що знижують функціональну активність крово-творних органів, пов'язаних з порушенням обміну речовин і особливо заліза у вагітних. До них належать захворювання травного каналу (гастрит, виразкова хвороба, дизен-терія тощо), глистяна інвазія, часті ангіни, хронічний тонзиліт, отит, хронічний бронхіт, пієліт, малярія, латентна інфекція. Гіпо-хромна анемія у вагітних може виникнути внаслідок хронічних та гострих крововтрат.

Анемії справляють негативний вплив на розвиток внутрішньоутробного плода, часто трапляються ознаки гіпотрофії, асфіксії, рідше — антенатальна загибель плода. У цього контингенту вагітних відзначається підвищена частота ускладнень під час поло-гів (патологічна втрата крові у послідовий та ранній післяпологовий періоди, слабкість пологових сил, важкість пізнього токсикозу вагітних).

Гіпохромна анемія виникає частіше у повторновагітних у другій половині вагіт-ності.

Клініка. Загальний стан у разі гіпохромної анемії змінюється мало. Найчастіше вагітні ні на що не скаржаться, іноді тільки бувають запаморочення, слабкість, нерізко виражена задишка, легка блідість шкіри та слизових оболонок. Під час дослідження крові вияв-ляють падіння рівня гемоглобіну, низький кольоровий показник, анізоцитоз, помірну лейкопенію, малу кількість ретикулоцитів. При дослідженні мієлограми відзначається переважання незрілих базофільних або полі-хроматофільних еритробластів.

Лікування: 1) забезпечення вагітної віта-мінізованою, багатою на білки та залізо діє-тою; 2) препарати відновленого заліза — 3— 6 г на день з аскорбіновою кислотою — 0,1г на 1 г заліза через 30—40 хв. після їди. Для того щоб залізо краще всмоктувалося, од-ночасно дають розведену хлористоводневу кислоту — 10-15 крапель на 1/2 склянки води; 3) препарат з крові великої рогатої худоби — гемостимулін у порошках або в таблетках — 0,6 г 3 рази на день під час їди, запивається розведеною хлористоводневою кислотою; 4) в разі вираженої гіпохромної анемії, що не піддається звичайній терапії, рекомендують повторні переливання неве-ликих доз донорської крові однойменної групи з урахуванням її ресус-належності - 60-80 мл з інтервалами 2—3 доби; 5) якщо виявлені хронічні захворювання, що можуть бути причиною анемії, проводять відповідне лікування; 6) при гіпохромній анемії, що виникла в результаті гострих втрат крові, вживають необхідних заходів для того, щоб зупинити кровотечу, роблять переливання крові тощо.

Гіперхромна, або перніціозна (мега-лобластична), анемія. її виникнення по-в'язане з ендогенним В12-авітамінозом. Клі-нічна картина перніціозної анемії харак-теризується блідістю шкіри з жовтяничним відтінком, слабкістю, іноді субфебрильною температурою тіла, парестезіями. Вагітність часто ускладнюється пізнім токсикозом та антенатальною загибеллю плода. Картина крові характеризується зниженням кількості еритроцитів, високим кольоровим показни-ком, анізоцитозом з переважанням макро-цитів, пойкілоцитозом, появою мегалоцитів та мегалобластів. Під час дослідження кіст-кового мозку можна виявити кровотворення мегалобластичного типу.

Лікування: 1) добрі результати дає ліку-вання препаратами вітаміну В — 200 мкг внутрішньом'язово щоденно або через день протягом 2—3 тиж; 2) одночасно призна-чають фолієву кислоту всередину — 0,02— 0,03 г 2—3 рази на день; 3) призначають ниркову дієту; 4) камполон (екстракт печін-ки великої рогатої худоби) — 2 мл внут-рішньом'язово разом з 1 мл 1 % розчину новокаїну; 5) антианемін (містить кобальт і вітамін В|2) — 2 мл внутрішньом'язово 1 раз на день; 6) у важких випадках про-водять повторні переливання крові, пере-важно у вигляді еритроцитної маси.

За відсутності ефекту лікування прогноз захворювання несприятливий, показане переривання вагітності, перевагу треба від-давати консервативному лікуванню.

Вроджена гемолітична анемія у поєд-нанні з вагітністю трапляється рідко. При цьому, як правило, вагітність викликає за-гострення хвороби. Важкий перебіг гемолі-тичної анемії при будь-якому терміні вагіт-ності є показанням до спленектомії як методу патогенетичної терапії, водночас проводять передчасне переривання вагіт-ності.

Лейкоз. Поєднання вагітності і гострого лейкозу трапляється дуже рідко, частіше буває вагітність при хронічному лейкозі.

Рідкісність настання вагітності у хворих на лейкоз пояснюють наявністю лейкемічної інфільтрації в матці, маткових трубах та яєчниках, що перешкоджає виникненню вагітності.

Найчастішими ускладненнями вагітності при лейкозі є мертвонародження та рання загибель новонародженої дитини, погір-шення перебігу лейкозу, що загрожує життю жінки. Проте, якщо дитина народилася, то захворювання від матері до дитини не передається, це доведено наукою.

Як тільки встановлено, що вагітна хвора на гострий або хронічний лейкоз, необхідно розпочати енергійне лікування: антибіотики, гемотрансфузії, кортизон, кортикотропін, антагоністи фолієвої кислоти, раціональне харчування тощо.

До вагітних, хворих на лейкоз, треба підходити індивідуально; при сприятливому перебігу захворювання слід дотримуватися очікувальної тактики, іноді трапляється бла-гополучне завершення вагітності для матері та плода.

При хронічному лейкозі від переривання вагітності у другій її половині рекоменду-ється утриматися, оскільки в цей час зви-чайно настає поліпшення стану хворої. Це пояснюється хронологічним збігом з пере-ходом кровотворення плода з печінкового типу на кістковий, що супроводжується підвищенням виділення кортикотропіну. У таких випадках оперативне втручання доцільне лише тоді, коли необхідно вряту-вати дитину матері, яка помирає.

У разі несприятливого перебігу хро-нічного лейкозу показання до переривання вагітності можуть виявитися неминучими, навіть терміновими. Гострий лейкоз, що розвинувся під час