ХВОРОБИ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ ТА ВАГІТНІСТЬ

Цистит спостерігається у вагітних досить часто. Це пов'язане із стисненням сечового міхура маткою, що збільшується, та з деяким зниженням тонусу його стінок.

Збудниками хвороби є: кишкова паличка, стафілокок, стрептокок та інші мікроорга-нізми, що потрапляють у сечовий міхур із сечівника, зовнішній кінець якого завжди густо заселений ними.

Гострий цистит характеризується частим сечовипусканням, різким болем, що посилю-ється наприкінці сечовипускання, наявністю каламутної гнійної сечі. Іноді підвищується температура тіла. Під час дослідження в сечі визначається велика кількість лейкоцитів, у посіві сечі — бактерії. Захворювання часто рецидивує.

Лікування: щадна дієта, часте пиття, легкі сечогінні засоби — уротропін, салол; для боротьби з інфекцією — антибіотики, сульфаніламідні препарати; якщо із сечі виділено кишкову паличку, призначають фурадонін — 0,05—0,1 г 3 рази на день або фуразолідон — 0,1 г 4 рази на день протягом 5—10 днів. Під час лікування вагітна має дотримуватися ліжкового режиму.

Цистит на перебіг вагітності та пологів негативного впливу не справляє.

Пієлонефрит — запалення ниркових мисок та клубочків. Часто пієліт є супутни-ком циститу (пієлоцистит) або нефриту (піє-лонефрит). Збудники та моменти, що сприяють хворобі, такі самі, як і при циститі, а також грамнегативні мікроорганізми та мікрококи, трихомонади, анаероби та ін.

Клініка гострого пієлонефриту: підви-щення температури тіла, іноді озноб, біль у попереку, що часто іррадіює у пахвинну ді-лянку, позитивний симптом Пастернацько-го, дизуричні явища; нерідко — явища за-гальної інтоксикації: занепад сил, сонли-вість, тахікардія, головний біль. У крові — високий нейтрофільний лейкоцитоз із зсу-вом лейкоцитарної формули вліво, в сечі — велика кількість лейкоцитів і характерних клітин мискового епітелію (хвостаті кліти-ни), іноді — білок. При посіві сечі вияв-ляються збудники захворювання.

Розрізняють гостру та хронічну форми пієлонефриту вагітних. Гострий пієлонеф-рит — це тяжке загальне інфекційне захво-рювання з виявленою інтоксикацією орга-нізму. У деяких хворих виникає гнійний пієлонефрит з наявністю тахікардії, голов-ного болю, іктеричності склер, нудотою, блюванням. При цьому спостерігаються характерні зміни в крові з високим нейтрофільним лейкоцитозом, гіпохромною анемією, підвищується рівень сечовини, з'являється азотемія та ін.

Ультразвукове дослідження дозволяє оцінити ступінь ектазії ниркових мисок.

Під час диференціальної діагностики слід виключити апендицит, жовчнокам'яну та нирковокам'яну хвороби, цистит та пнев-монію.

Лікування. При гострому пієлонефриті призначають ліжковий режим, щадну дієту або обмеження рідини, антибактеріальну терапію (антибіотики застосовують після визначення чутливості до збудника інфек-ції). Із сульфаніламідних препаратів реко-мендуються уросульфан, бісептол, нітроксо-лін, із нітрофуранів — фурадонін, фуразолідон. Якщо ефекту немає, застосовують антибіотики (гентаміцин, ампіцилін, окса-цилін, цефалоспорини та ін.).

Інколи виникає необхідність у катете-ризації сечоводів, особливо тоді, коли настає недостатність нирок. Якщо після такого комплексу лікування не спостерігається позитивного ефекту, приєднуються патоло-гічні зміни з боку очного дна, пізній токси-коз, то вагітність необхідно перервати при будь-якому терміні.

Розродження бажано проводити щадним швидким методом; при поєднанні пієлонеф-риту з акушерською патологією показаний кесарів розтин. Щоб не допустити загост-рення процесу у післяпологовий період, рекомендується продовжити лікування, розпочате під час пологів.

Нирковокам'яна хвороба — хронічне захворювання, що характеризується утво-ренням каменів у нирках. Місцем утворення їх є ниркові миски, де камені можуть зали-шатися тривалий час або зміщуватися звідти у сечоводи або в сечовий міхур. У разі ущемлення каменя у сечоводі порушується відтікання сечі з нирок, у зв'язку з цим ви-никає небезпека розвитку гідронефрозу, приєднання інфекції та порушення функції нирок.

Клінічно нирковокам'яна хвороба про-являється нирковою колькою, сильним болем у ділянці попереку, що іррадіює у пахвинну ділянку та в зовнішні статеві органи. Напад болю часто супроводжуються підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, нерідко дизуричними розла-дами. Симптом Пастернацького різко пози-тивний. Після нападу в сечі часто виявля-ється гематурія. Піурія свідчить про наяв-ність інфекції у сечових шляхах, що часто супроводжує нирковокам'яну хворобу. Для того щоб виявити приховану еритроцитурію та лейкоцитурію, проводять пробу Каковського—Аддіса та дослідження осаду сечі за методом Нечипоренка. Діагноз можна підтвердити також за допомогою рентгено-графії, яку частіше проводять після кон-сультації уролога, особливо за необхідності урологічної операції.

Під час проведення диференціальної діагностики слід виключити апендицит, ниркову кольку, панкреатит, гострий сальпінгоофорит.

Лікування в разі частих нападів ниркової кольки проводиться у стаціонарі. Призна-чають дієту, багату на рідину, бідну на сіль, перевагу треба надати молочно-рослинним продуктам, що злужнюють сечу. Заборо-няють гострі страви. Під час нападів кольки застосовують спазмолітичні та болезаспо-кійливі засоби: папаверину гідрохлорид — 2 мл 2 % розчину, но-шпу — 2 мл, атропіну сульфат — 1 мл 0,1 % розчину тощо. Якщо ниркова колька поєднується з пієлонефритом, призначають антибактеріальне ліку-вання. Хірургічне лікування каменів нирок і сечоводів показане тільки тоді, коли кальку-льозний пієлонефрит, інфікований гідро-нефроз та піонефроз не піддаються консер-вативному лікуванню. Якщо напади нир-кової кольки повторюються часто і немає тенденції до мимовільного відходження каменів, теж рекомендується хірургічна операція. При цьому необхідно оцінити особливості функції нирок і термін ва-гітності, а також врахувати те, що під час вагітності сечові шляхи (сечоводи і сечів-ник) дещо розширюються, а відтак створю-ються сприятливі умови для мимовільного відходження сечових каменів. Найчастіше камені відходять під час акту сечови-пускання.

Ускладнення вагітності. При нирково-кам'яній хворобі частіше, ніж звичайно, трапляється мимовільне переривання вагіт-ності, що пов'язане з рефлекторним збуд-женням матки при сильному больовому синдромі під час нападу ниркової кольки. Якщо жінка страждає на нирковокам'яну хворобу з порушенням функції нирок, ва-гітність протипоказана.