Визначення біофізичного профілю плода включає в себе тести, що відбивають поведінкові реакції плода (дихальні рухи, м'язовий тонус, рухи тіла, реактивність час-тоти серцевих скорочень при проведенні нестресової кардіотокографії) у комплексі з показниками об'єму навколоплідних вод, ступеня зрілості плаценти.

Під час диспансерного нагляду за вагіт-ними групи ризику ЗРП скринінговим біофізичним тестом може бути щоденна оцінка рухів плода самою вагітною за такою методикою: 4 рази на день протягом ЗО хв жінка у положенні лежачи на лівому боці визначає кількість рухів плода. Несприят-ливими прогностичними ознаками в цьому випадку є: кількість рухів менша за 4 за 2 год реєстрації протягом дня, зменшення або збільшення їх понад 50 %, раптове припи-нення рухів плода.

У клінічній практиці після 30-тижневого терміну вагітності показане розгорнуте біо-фізичне тестування плода із застосуванням 2-бальної системи оцінки кожної ознаки протягом 30 хв спостереження за спеціаль-ною шкалою (табл. 11). Сумарна оцінка 8— 12 балів відповідає нормоксичному стану плода, оцінка 5—7 балів розцінюється як прояв початкових ознак гіпоксії, 4 бали і нижче—свідчить про виражене страждання плода й високий ризик перинатальних гіпоксичних ускладнень.

Слід відзначити, що на першому етапі встановлення біофізичного профілю плода можна обмежитися використанням таких параметрів, як дихальні рухи, рухлива активність плода, об'єм навколоплідних вод, а в разі відхилення хоча б одного з них здійснити розгорнуту оцінку згідно з наве-деними у таблиці показниками.

У разі ЗРП біофізичний профіль треба визначати не рідше 1 разу на тиждень і, враховуючи динаміку одержаних даних, застосувати оптимальну тактику лікування, встановити термін і спосіб розродження.

Кардіографічне дослідження плода. В разі ЗРП в ході кардіографічного дослід-ження (оптимальний термін проведення — III триместр вагітності) необхідно аналізу-вати базальну частоту серцевих скорочень (у нормі від 120 до 160 за 1 хв), варіабельність серцевого ритму, його змінніеть, реакцію серцевої діяльності на функціональні проби за умови застосування нестресового, а в більш пізні терміни контрактильного тесту (із застосуванням мамарної автостимуляції) за стандартною методикою. Тривалість запису має бути не меншою ніж 40 хв.

Необхідно відзначити, що кардіотоко-графія не дає змогу діагностувати без-посередньо ЗРП, оскільки не виявляє будь-яких характерних для даної патології змін, але разом з тим є об'єктивним і надійним методом контролю за станом плода. Про прогресування гіпоксії плода свідчить зни-ження варіабельності серцевого ритму і ре-акції акцелерації, наявність спонтанних децелерацій, нереактивного нестресового і позитивного контрактильного тестів. Поява зазначених ознак вимагає інтенсивної тера-пії внутрішньоутробного плода і бережного розродження.

Ехокардіографічне дослідження плода в разі ЗРП відіграє особливу роль, оскільки, по-перше, є найвірогіднішим методом діаг-ностики більшості вад серцево-судинної системи плода, а, по-друге, дає змогу склас-ти уявлення про функціональний стан системи фетального кровообігу.

Дослідження проводиться за М-методом ультразвукового дослідження у другій по-ловині вагітності, коли чітко візуалізуються 6 стандартних зрізів: чотирикамерний зріз, чотирикамерний зріз з основою аорти, зріз по довгій осі лівого шлуночка, зріз по довгій осі правого шлуночка через порожнисті вени, зріз через дугу аорти і зріз через легеневий стовбур. Визначаються такі по-казники: систолічний і діастолічний об'єми шлуночків, ударний об'єм серця, фракція викиду лівого шлуночка, маса міокарда.

Ехокардіографічні показники мають певні особливості при асиметричній і си-метричній формах синдрому ЗРП. Для си-метричної форми характерні зміни кардіо-гемодинаміки за гіпердинамічним типом, при цьому виявляються збільшені порів-няно з нормою об'єми шлуночків серця як у систолу, так і в діастолу, збільшені у 1,5 разу ударний об'єм серця, маса міокарда. При симетричній формі ЗРП зміни кар-діогемодинаміки відзначаються у плодів з II і III ступенями важкості синдрому і мають ознаки гіподинамічного типу: зниження ударного об'єму серця і фракції викиду лі-вого шлуночка.

Дослідження течії крові у системі мати—плацента—плід за допомогою допплерометрії дають змогу проводити тонічну діагностику гемодинамічних по-рушень на найбільш ранніх, доклінічних етапах формування плацентарної недо-статності і ЗРП, диференціювати варіанти плацентарної недостатності (первинна чи вторинна) і, отже, визначати патогенетично обгрунтовану акушерську тактику.

Стан течії крові в пупковій артерії, для якої периферичним руслом є судинна мере-жа плодової частини плаценти, є найбільш інформативним показником плодово-пла-центарного кровообігу.

Для того щоб судити про матково-пла-центарну течію крові, необхідно проводити допплерометричне дослідження маткової артерії. Як маткова, так і пупкова артерії належать до судинних систем з низькою резистентністю і в нормі характеризуються наявністю високого діастолічного компо-нента, який забезпечує безперервний посту-пальний рух крові як у систолу, так і в діа-столу. Гемодинамічні порушення у них про-являються зниженням кінцевої діастолічної швидкості течії крові і, отже, підвищенням судинного опору.

Допплерометричне дослідження течії крові в аорті, пупковій вені, внутрішній сонній артерії плода дає змогу охарактери-зувати плодову гемодинаміку. Показниками порушення течії крові в аорті плода є «нульо-ві» або негативні значення діастолічного компонента, що свідчить про періодичне припинення течії крові цією судиною або її зворотну течію.

У разі первинної плацентарної недостат-ності та симетричної форми ЗРП гемоди-намічні порушення реєструються у судинах плодово-плацентарного кровообігу: відзна-чається зниження кінцевої швидкості діа-столічної течії крові у пупковій артерії.

У вагітних із вторинною плацентарною недостатністю, яка асоціюється з асиметрич-ною формою ЗРП, більш виражені пору-шення течії крові в матковій артерії (спо-стерігаються зниження кінцевого об'єму діастолічної течії крові, збільшення систолічно-діастолічного співвідношення, по-казник якого перевищує 2,5), тоді як показ-ники плацентарно-плодової гемодинаміки змінюються меншою мірою. В разі прогресування патологічного процесу у системі матка — плід вторинно страждає гемодинаміка плода: спочатку реєструється пору-шення у пупковій артерії, а потім і в аорті плода.

У внутрішній сонній артерії при