Сцинтиграфія плаценти дає уявлення про матково-плацентарний кровообіг на основі динаміки надходження і розподілу радіофармпрепаратів (технецію, індію, що зв'язані з альбуміном людської сироватки), які вводять у периферичну кров матері. Вони мають велику молекулярну масу, накопи-чуються у міжворсинчастому просторі, не проникаючи крізь плацентарний бар'єр. Дослідження проводять за допомогою гам-макамери, обладнаної обчислювальною системою оброблення одержаних даних.

Про недостатність плацентарного крово-обігу свідчить уповільнення течії крові у міжворсинчастому просторі, а також зни-ження об'єму крові у ньому на 30% і більше порівняно з показниками у разі фізіологіч-ної вагітності.

Як функціональна проба досить інфор-мативною є динамічна сцинтиграфія на тлі внутрішньовенного нетривалого фармако-логічного токолізу (0,25 мг партусистену у 200 мл ізотонічного розчину натрію хло-риду). Позитивна проба (збільшення об'єму крові у міжворсинчастому просторі в резуль-таті токолізу порівняно з початковим станом) свідчить про достатні функціональні резерви фетоплацентарної системи; негативна (якщо немає відповідних змін) — про декомпен-совану фетоплацентарну недостатність. Та-ким чином, з'являється змога диференцію-вати функціональні порушення у плаценті від органічних і прогнозувати ефект терапії.

Оцінка динаміки заповнення радіонуклі-дами окремо міжворсинчастого простору і великих судин матки дає змогу скласти уявлення про рівень порушень матково-плацентарної течії крові (матково-плацен-тарний чи плодово-плацентарний басейн). Ці дані мають важливе значення для вибору об'єму лікувальних впливів.

Із гормональних показників найбільш інформативним є вміст естріолу та плацен-тарного лактогену. Продукування плацен-тою естрогенних гормонів протягом ва-гітності різко підвищується. Наприкінці вагітності вміст естрону і естрадіолу в крові зростає у 100 разів, естріолу — у 1000 ра-зів порівняно з їх рівнем до вагітності. Джерелами утворення естрогенів під час вагітності є також надниркові залози та печінка плода. Дефінітивна зона наднир-кових залоз плода продукує попередники естрогенів — дегідроепіандростерони, які у плаценті трансформуються в естрогени. Кількісне визначення вмісту естріолу у сироватці крові або в сечі має важливе практичне значення для оцінки функціо-нального стану фетоплацентарного комп-лексу. В разі екскреції естріолу до 12 мг на добу стан плода не порушується, а при 9— 4 мг на добу відзначається збільшення мертвонароджень; вміст естріолу нижчий від 4 мг на добу свідчить про загрозу для життя плода. Зниження рівня естріолу у сечі у другій половині вагітності до 2 мг на добу і нижче свідчить про внутрішньоутробну загибель плода.

Таким чином, найбільш вірогідно функ-цію фетоплацентарної системи відбиває концентрація у крові естріолу. В разі фето-плацентарної недостатності продукування цього гормону у печінці плода знижується. Встановлена висока інформативність змін вмісту естріолу в разі патології плода.

Концентрація плацентарного лактогену (білкового гормону, що продукується пла-центою і свідчить про її функцію) у вагітних з плацентарною недостатністю і ЗРП також знижена, причому тим більшою мірою, чим важчою є гіпотрофія плода.

Недостатнє продукування плацентарного лактогену та естріолу з ранніх термінів ва-гітності властиве жінкам з патологією ста-тевого розвитку, воно свідчить про ранню функціональну неспроможність плаценти у даного контингенту пацієнток. Це дає змогу цілком вірогідно прогнозувати у них фор-мування плацентарної недостатності і ЗРП внаслідок низького вмісту зазначених гор-монів.

У ранні терміни вагітності інформатив-ним показником стану плода є концентрація в крові матері хоріонічного гонадотропіну. Зниження його, як правило, свідчить про первинну плацентарну недостатність, що супроводжується затриманням або припи-ненням розвитку ембріона.

Визначення специфічних білків вагіт-ності. Із численних білків, синтезованих фетоплацентарним комплексом і специ-фічних для вагітності, тестами для вияв-лення плацентарної недостатності та ЗРП можуть бути рівні продукованого трофо-бластом р^-глікопротеїду та синтезованого у печінці плода а-фетопротеїну.

У разі фізіологічної вагітності рівень Pj-глікопротеїду прогресивно підвищуєть-ся, досягає піку у 36 тиж, зберігається на цьому рівні до пологів і, що є досить цінною властивістю, відрізняється незначною варіабельністю. Тому кількісне визначення Р^глікопротеїду (імуноферментним та іму-нодифузним методами) може бути реко-мендовано як скринінг-тест для виявлення вагітних з ризиком розвитку плацентарної недостатності та ЗРП. Діагностично зна-чущою величиною після 30-тижневого тер-міну вагітності є вміст р^-глікопротеїду у крові нижчий за 100 мг/л.

Діапазон індивідуальних коливань кон-центрації а-фетопротеїну досить широкий. Однак патологічно високий рівень його у сироватці крові вагітних за відсутності дефектів нервової трубки плода починаючи з 15—16-тижневого терміну має розгля-датися як ранній маркер значного ризику плацентарної недостатності та ЗРП.

Імунний статус вагітних при плацен-тарній недостатності та ЗРП. Імунні процеси у функціональній системі мати— плацента—плід формуються під впливом чинників, серед яких значну роль відіграють стан здоров'я жінки до вагітності, імунні генетичні відмінності подружжя, місцеві імунні реакції на межі поділу мати—фето-плацентарний комплекс. Про сумарний результат їх впливу свідчать непрямі показ-ники імунного статусу вагітної.

Оскільки порушення плодово-материн-ських імунних взаємовідносин при пла-центарній недостатності та ЗРП у низці ви-падків є одним з причинних факторів, які мають самостійне значення (зокрема, у разі так званої ідіопатичної ЗРП), а в інших — важливою ланкою патогенезу, оцінка імун-ного статусу має бути невід'ємною частиною комплексного обстеження вагітних з ризиком розвитку цієї патології.

Слід відзначити, що такі показники, як число Т- і В-лімфоцитів, їх функціональна активність, кількість клітин з хелперною та супресорною функцією мають досить знач-ний діапазон індивідуальних коливань як при фізіологічній, так і при ускладненій ЗРП вагітності, що має діагностичну цінність.

До особливостей імунного статусу ва-гітних з плацентарною недостатністю і ЗРП належать деякі прояви імунодефіцитного синдрому: зміна синтезу сироваткових імуноглобулінів, низька чутливість рецеп-торів Т-лімфоцитів.

Діагностичну значимість при плацентар-ній недостатності і ЗРП мають підвищений рівень циркулюючих імунних комплексів малих розмірів (вони виявляються преципі-тацією 7% поліетиленгліколем), що